- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 115. Звертання
Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді — предмет, до якого звернена мова.
Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).
У вимові перед звертанням паузи звичайно немає, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов'язково виділяється \ обох боків комами: Світи нам, день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В. Сосюра.)
На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику — тоді наступне слово пишеться з великої букви: О слово ріднеІ Ти стоїш на чаті предковічних пам'яток святині. (П. Куліш.)
До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов'язуватися з присудком. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке.
1. Іменник у кличній формі (разом із залежними словами) виступає в реченні лише звертанням.
І. Рости, міцній, моя Вітчизно, во ім'я щастя на землі! (В. Сосюра.) 2. Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно. (77. Грабовський.) 3. Благословенний будь, мій рідний краю! (Д. Павличко.) 4. Мріє, не зрадь! (Леся Українка.)
2. Звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони (пор. § 95, п. 2). При ньому стоять або можна поставити займенники другої особи ти, ви, твій, ваш у будь-якому відмінку. (Ці займенники до групи звертання не входять.)
1. Учитель мій! Як ми тебе любили... (В. Сосюра.) 2. Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній. (М. Рильський.) 3. Україно моя, мені в світі нічого не треба, тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. (А. Малишко.) 4. Я люблю тебе, поле, простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт. (П. Дорошко.) 5. Хлюпни нам [ти], море, свіжі лави! О земле, [ти] велетнів роди! (П. Тичина.) 6. Зіроньки [вони — підмет] ясні небо покрили, вийди [ти], дівчино, серденько миле. (Народна творчість.)
3. У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокремлені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звертання ставляться розділові знаки відповідно до загальних правил.
1. Будь славен, мир, поля, [107.1] І ріки, і цвіт червоної зорі! (В. Сосюра.) 2. Слався, наша юність, [107.1] І сади, й діброви, і міста, і села, край орлиний мій! (В. Сосюра.) 3. Оставайтеся здорові, мої високії тополі [107.2] і хрещатий барвіночку! (Т. Шевченко.) 4.. Прощай, синє море, [113.3] безкрає, просторе. (Леся Українка.) 5. Слово, [114.1] моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє! (Леся Українка.)
4. Вигуки від звертання відділяються комами. Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони теж відділяються разом з вигуком. Не відділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки.
1. Гей, юнаки, гей, молодість світу, доля планети у ваших руках. (7. Нехода.) 2. Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (В. Сосюра.) 3. Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський.) 4. сОй [вигук], сину!> — сМамо!> І скрипнула дверми, і впала на поріг. (А. Малишко.)
І погляд твій німий, о [частка] мати, понад землею загримів. (М. Рильський.) 6. Ой [частка] Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові. (Т. Шевченко.)
270*. Знайдіть звертання і виділіть їх комами. Якщо в звертаннях є однорідні або відокремлені члени, то теж поставте, де треба, коми.
1. Крізь сотні сумнівів я йду до тебе добро і правдо віку. (В. Стус.) 2. Я сонця жду, і сонце зійде, і ранок прийде — вір моя мила, жди і радій! (О. Олесь.) 3. Агей поети глибше тон. (П. Тичина.) 4. Зачерпнімо любі друзі ми води одним відерцем! (77. Тичина.) 5. Лети моя пісне за гори й долини. (В. Сосюра.)
З-над річки лине пісня голосна. (М. Рильський.) 7. Розлягайся скибо чорна, сійся зерно і рости! (М. Рильський.) 8. Зеленійте доли і лужечки і орли здіймайтесь ув імлі, розливайтесь круті бережечки по вкраїнській молодій землі! (А. Малишко.)
1. Дзвени моя пісне крилата в вітрах, світової весни. 2. О мій народе Прометея ти маєш душу молоду. 3. Тобі країно моя і перший мій подих, і подих останній тобі. (З тв. В. Сосюри.) 4. Я всі слова свої не злі, всю душу пристрасної вдачі, всі почуття мої гарячі тобі Вітчизно віддаю. (П. Воронько.) 5. Якою ж ви силою володієте сині небесні потоки ви білі хмари і ти пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба? (Григо- рій Тютюнник.) 6. Лети ж о ніч, щоб день тобі на зміну прийшов новий. (В. Сосюра.) 7. Не стелись тумане не шуміть тополі не печальте очі ви берізки голі! (В. Сосюра.) 8. Прощайте росяні долини і села сповнені краси. (О. Підсуха.)