- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
Іноді важко визначити дієвідміну дієслова за особовими закінченнями — вони чуються невиразно. Наприклад, можемо вимовити [бореицГцГа] і [бориеЦ^а], [бор'уіґЦ'а] і [борґац'ц'а], але писати треба лише бореться, борються. У такому разі дієвідміну дієслова визначаємо за його неозначеною формою.
Якщо в неозначеній формі перед -ти дієслово має суфікс -і- (-1-), -и- або після .шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі од. нини (що роблю?) випадає, то це дієслово належить до II діє- відміни. Інші дієслова належать до І дієвідміни.
Наприклад, у дієсловах белькотіти — белькочу, кроїти —. крою, волочити — волочу, стелити — стелю, мовчати — мовчу в 1-й особі однини суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають— отже, ці дієслова належать до II дієвідміни: белькотиш, кроїш, волочиш, стелиш, мовчиш і т. д. А в дієсловах радіти— радію, захищати — захищаю суфікси -і- та -а- не випадають— отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: радієш, захищаєш і т. д.
У дієсловах белькотати, полоти, в'янути, волокти нема названих вище суфіксів — отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: белькочеш, полеш, в'янеш, волочеш і т. д. У дієсловах бити, пити, лити, жати, почати звуки [и] та [а] не суфікси — отже, ці дієслова також належать до І дієвідміни: б'єш, п'єш, ллєш, жнеш або жмеш, почнеш і т. д.
Із цього правила є винятки:
а) дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати і похідні належать до І дієвідміни: хочеш, гудеш, сопеш, ревеш, іржгш і т. д.;
б) дієслова бігти, боятися, стояти, спати і похідні належать до II дієвідміни: біжиш, боїшся, стоїш, спиш і т. д.;
в) дієслово сукати може належати і до І, і до II дієвідміни: сукаю, сукаєш і т. д. або сучу, сучиш і т. д.
1. Я дуже близько зійшовся з Горьким, бачимось [бачити — бачу] мало не щодня. (М. Коцюбинський.) 2. Як передати такі хвилини, в які нічого не говориться [говорити — говорю] ? (ТО. Яновський.) 3. Синиці голос-голосок один не збляк, один не змовк, голками сиплеться [сипати] сухими. (М. Рильський.) 4. В променях сонця купається [купати] жито, колються [колоти] вуса шорсткі. (Г. Бойко.) 5. Поживеш більше на білім світі — сам свою помилку побачиш [побачити — побачу]. (Григорій Тютюнник.)
Та це ж просто...
Кмітливий Коротше кажучи, випадають суфікси -і-и-(ш) а-— отже, це II дієвідміна, пиши в закінченнях и. Не випадають — І дієвідміна, пиши е. А винятки легко перевірити за 3-ю особою однини: хоче, гуде, сопе, реве, ірже, біжить, стоїть, боїться, спить.
Допитливий. Деякі дієслова, хоча звучать майже однаково і мають одна- О0Є значення, належать до різних дієвідмін через те, що в них різні неозначені Іорми: хропти і хропіти, волокти і волочити, слатися і стелитися, бурмотати і бурмотіти, свистати і свистіти... Отже, як їх не напишеш — буде правильно: хропеш ї хропиш, стелеться і стелиться, бурмочеш і бурмотиш... Але не «бурмочиш»!
187. Випишіть дієслова у дві колонки за дієвідмінами.
Знати, стукотіти, кроїти, наколоти, свистати, белькотіти, оборонити, відпороти, стругати, завадити, збігти, гуркотіти, тьмяніти, гуркотати, одужати, стелити, краяти, хилитися, спізнитися, відкрити, хропіти, бачити, збороти, свистіти, ударити, пищати, знехтувати, сипати, зважити, оцінювати, тягти, дирчати, зморитися, схотіти.
Ключ. У словах підкресліть другу від початку букву. 3 цих букв прочитаєте вислів Максима Горького.
188*. Поясніть, чому закінчення в поданих парами словах пишуться по- різному: застелиш і застелеш, волочиш і волочеш, хропиш і хропеш, гуркотиш і гуркочеш, свистиш і свищеш, ростиш і ростеш.
189*. Перепишіть, дієслова, що в дужках, поставте в потрібних особах теперішнього або простого майбутнього часів, визначивши спочатку їхню дієвідміну.
1. Життя і мрія в згоді не бувають і вічно (боротися), хоч миру прагнуть. (Леся Українка.) 2. Поїдеш далеко, (побачити) багато, (задивитися), (зажуритися) -—згадай мене, брате! (Т. Шевченко.) 3. Ні, на хвилях морських не (залишити) [2-га ос. однини] сліду, на воді не (проорати) тривкої межі. (Л. Перво- майський.) 4. Минулого не (перебороти) [2-га ос. однини]. (Л. Первомайський.) 5. Хоч крок новий зроби до того, в чім (бачити) ціль і суть свою. (П. Воронько.) 6. Гуркочуть мотори на сивім Дніпрі, і небо в моторах (гуркотати). (В. Сосюра.) 7. Десь підвода далека в полях (гуркотіти). (M. Рильський.) 8. І де ти (бродити), де ти (волочитися) цілу ніч? (І. Нечуй-Левицький.)