§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення

Відокремлений уточнюючий член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення. Уточнюючі члечи відповідають на питання а де са- ме? а коли саме? а як саме? а який саме? а що са­ме? і под. (внизу, біля підніжжя гори; вчора, о першій годині; темний, аж чорний).

Але за уточнюючі не слід сприймати такі члени речення, які пов'язані з однойменними членами підрядним (див. § 105, п.1; § 106, п. 5) або опосередкованим (див. § 105, п. 2) зв'язком.

Відокремлені уточнюючі члени речення в усній мові виді­ляються паузами та зміною інтонації, а на письмі — з обох бо­ків комами, рідше — тире.

1. Найчастіше уточнюючими бувають обставини місця, часу, а іноді — й обставини способу дії, означення, присудок, підмет, додаток.

1. [де?] Коло самого дому, [а де -саме?] під вікна­ми, росли кущі жовтої акації. (І. Нечуй-Левицький.) 2. [де?] Там, [а де саме?] за річкою, сплелися парубочі дзвінкі, роз­гонисті, гарячі голоси. (М. Рильський.) 3. [звідки?] Згори, [а звідки саме?] з міста, текли до води запахи вечірніх лип. (70. Яновський.) 4. [коли?] Рано, [а коли саме?] за холо­ду, з росою добре жати. (І. Франко.) 5. Данилко [я к?] радо, [а як саме?] з підскоком, біг до сусідів. (Петро Панч.) 6. Над оболонню висять низько [які?] білі, [а які саме білі?] аж прозорі, хмари. (І. Нечуй-Левицький.) 7. Під синім склепінням високого неба розкинувся [яки й?] широкий, [а який саме широкий?] аж до самого обрію, степ. (Ю. Бедзик.) 8. [хто?] Ми, [а хто саме?] школярі, наби­раємо взимку свіжих знань у голову. (Ю. Яновський.)

2. Іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнюю­чих залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлю­вання. Відповідно до цього і вимовлятимуться вони з різною ін­тонацією.

1. [де?] Там, [а де саме?] далеко, [а де саме да­леко?] на Вкраїні, сяє сонечко ясне. (П. Грабовський.)— [де?] Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. (І. Не­пу й-Левицький.) 2. [де?] У нас, [а де саме?] на Волині, найбільші й, мабуть, наймальовничіші озера.— Мені здається, що пейзажі [д е?] в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі. (70. Яновський.) 3. [де?] Десь далеко, [а де саме?] за темною смугою лісу, обізвався грім. (С. Васильчен- ко.) — [де?] Далеко за річкою блиснуло щось. (М. Коцюбин­ський.) 4. [де?] Під липою, [а де саме] над самим джере­лом, стояв чотиригранний камінь. (І. Франко.) — [де?] Понад Россю над самим берегом росли довгими рядками верби та лози. (І. Нечуй-Лееицький.)

3. Відокремлені уточнюючі члени речення можуть вводитися в речення також за допомогою слів тобто, цебто, або ( =тобто), чи ( =тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що, причому, мабуть. Такі слова від уточнюючих членів речення комою не відділяються.

1. Щастя [кого?] художника, [а кого саме?] зокрема письменника, невіддільне від щастя його народу. (П. Воронько.)

2. Людина розкладає розумом на найпростіші елементи [щ о?] все довкола, [а що саме?] навіть саму себе. (Ю. Мушкетик.)

3. [х т о?] Більшість, [а хто саме?] особливо молодь, вба­чали в поїздці до Морниці веселу розвагу. (І. Вільде).

4. [х т о?] Вальдшнеп, [а хто це?] або [тобто] лісовий ку­лик,— благородна птиця. (Остап Вишня. )

Та це ж просто...

Допитливий. У реченні: На краю великого міста у кривобокій хаті сидять троє (Панас Мирний.) — я виділив комами у кривобокій хаті, і мене виправили. Хіба це не уточнююча обставина?

Кмітливий. Ні. Адже ці троє сидять не на краю великого міста, а в хаті. Тому й питання треба ставити так: сидять (де?) у кривобокій хаті [у якій?] на краю великого міста. Отже, тут уточнення нема.

262*. Знайдіть відокремлені уточнюючі члени речення і виділіть їх ко­мами.

І. 1. Там за горами вже давно день. і сяє сонце, а тут на дні міжгір'я ще ніч. (М. Коцюбинський.) 2. А десь далі на південь шріє залита сонцем заплава. (О. Гончар.) 3. У повитих свіжим туманцем далях серед розливу зелені бовваніють острови сіл у садках. (О. Гончар.) 4. Далеко внизу біля самих кущів верболозу п'яно гойдали головами соняшники. (70. Мушкетик.) 5. І сьо­годні в цей вечір іскристий не забуть мені слів тих твоїх. (В- Сосюра.) 6. Десь на дні мого серця заплела дивну казку лю­бов. (П. Тичина.) 7. Квіти особливо пальми й аспарагуси відразу навіяли життя у мертві кімнати. (І. Вільде.) 8. Каффа поділя­лася на три частини: фортецю або цитадель, місто й передмістя. (3. Тулуб.)

II. І. Далеко зліва вставав на обрії легкий білий дим. (О. Гончар.) 2. За річкою попід кучерявим зеленим лісом вся го­ра вкрита розкішними килимами ярини. (М. Коцюбинський.) 3. Ой, чи так красно в якій країні, як тут на нашій рідній Волині! (Леся Українка.) 4. А віддалеки з села дівоча пісня до­літає. (М. Рильський.) 5. Цитати із дум та з пісень без музич­ного їх оформлення тобто без мелодії багато втрачають. (М. Рильський.) 6. Се не казка, а билиця або бувальщина, ска­зать. (Т. Шевченко.) 7. У тій хатині у раю я бачив пекло. (Т. Шев­ченко.) 8. Одвага мед п'є або сльози ллє. (Народна творчість.)