- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
Слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеться окремо, і префікс не-% який завжди пишеться разом.
Заперечна частка не заперечує щось, відкидає, перекреслює (не робота, не прийшов, не забуду, не ти), а префікс не- творить нові слова, часто з протилежним змістом (неробство, незабутній, незабаром).
1. Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: невдаха, нездара, негода, неук; невблаганний, невпинний, нещадний; невдовзі, невтямки, неподалік, нещодавно, нехотя.
І. Нескоримим [їм| навік хай квітує земля! (П. Усенко.) 2. Прекрасні і невмирущі пісні склав наш народ на вічну пам'ять і немеркнучу славу про свою багатовікову боротьбу. (Ю.іСмолич.) 3. Іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана. (Леся Українка.) 4. Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині. (О. Донченко.)
2. Завжди окремо не пишеться з числівниками, займенниками ї прийменниками: не два, не десять, не перший, не четвертий, не ми, не наш, не будь-який (але виняток: неабиякий і не абиякий), не до речі, не з руки.
1. Старезний самотній прадуб, що шумів віттям не один вік, похилився над Дніпром вже майже без гілля. (О. Довженко.)
Не ти, брате, перший, не ти й останній. (М. Стельмах.) 3. Все це багатство не з неба впало. (Ю. Бедзик.) 4. Люблю співать, та тільки не з глухим! (3. Гончарук.)
Якщо ж заперечується, відкидається щось, то не пишемо окре. мо: не друг (а товариш, співробітник, просто знайомий, випадкова людина, ворог)\ не приязнь (а любов, байдужість, ворожість) не правда (а лсарг, вигадка, брехня), не слава (а вдячність людей, почуття обов'язку, заробіток, гроші, ганьба і т. д.).
1. Рушієм і мірою життя є добро, а не зло, дружба, а не зненависть і не поневолення. (О. Довженко.) 2. Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли; у нас нема зерна неправди [брехні] за собою. (Т. Шевченко.) 3. Прийдешнє осяває наші лиця, неспокій [рух] творчий з вічністюг єдна. (В. Симоненко.) 4. Людська недоля [лихо] будила не розпач в мені, а бажання кращої долі, яснішої. (Леся Українка.) 5. Згода будує, а незгода [сварка] руйнує. (Народна творчість.)
4. З прикметниками й прислівниками не найчастіше пишеться разом: невибагливий (скромний у вимогах), невмілий (безпорадний), недобрий (злий), неЛегкий (важкий), недалеко (близько), недоброзичливо (вороже), нерішуче (вагаючись), несумлінно (абияк).
Окремо не пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується: робота не важка; дорога не далека; надворі не холодно. Іноді таке заперечення підсилюється заперечними словами ні, ані, ніяк, нітрохи, ніколи, ніде, ніщо, ніхто і под.: робота аж ніяк не важка; ні, дорога не далека; надворі нітрохи не холодно; нам ніщо не страшне.
Але з цих самих висловах (якщо в них нема,,заперечних слів) не можна писати й разом: робота неважка; дорога недалека; надворі нехолодно. У такому разі речення стає стверджувальним.
Завжди окремо пишеться не, коли є протиставлення: робота не важка, а легка; дорога не далека, але й не близька; надворі не холодно, а так собі.
Кмітливий. Не як хочеш, а залежно від того, що хочеш сказати: запере- ц сцось — пиши окоемо; стверджуєш — пиши разом.
2291. Поясніть, чому не з тим самим словом написано по-різному. Чи мо- ^ва написати його навпаки?
1, Микола вже був не молодий хлопець, а чоловік з довгими вусами, з міцним станом, широкими плечима. (І. Нечуй-Левиць- кий.) 2. Харитон Шакула був чоловік вже немолодий —- літ під сорок. (М. Коцюбинський.) 3. Незабаром в передпокій увійшла рішучою ходою немолода лікарка. (М. Стельмах.)
230*. Перепишіть, розкриваючи дужки.
1. Хай розквітне веселково у (не) виданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі. (77. Тичина.) 2. То (не) просто мова, звуки, (не) словникові холодини — в них чути труд, і піт, і муки, Чуття єдиної родини. (П. Тичина.) 3. Душа народу (не) сліпа, вона стоока. (М. Рильський.) 4. Так, армія тоді (не) переможна, коли любов зове її на бій! (Б. Олійник.) 5. Я винний в тім, що світ (не) ліпший, (не) розумніший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє. (Л. Первомайський.) 6. Без мистецтва життя було б холодним, (не) затишним, (не) привітним. (77. Дмитерко.) 7. Краса — лиш відображення земного у (не) земному дзеркалі душі! (І. Жиленко.) 8. В дружній сім'ї (не) порозуміння тривають (не) довго. (О. Копи- ленко.)
1. Слово, моя ти єдиная зброє, ми (не) повинні загинуть обоє. (Леся Українка.) 2. (Не) марно, ні, боями край гримів,— минули дні і злиднів, і (не) годи. (В. Сосюра.) 3. Ми — (не) безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних. (В. Симоненко.) 4. Ніде (не) видно ні живої душі. (І. Нечуй-Левицький.) 5. На заході догоряла ніжна (не) смілива заграва. (О. Донченко.) 6. Крізь пелену туману проступали ялісь (не) виразні силуети. (Петро Панч.) 7. (Не) чутними кроками увійшли в село запашні присмерки. (77. Смілянський.) 8. Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і (не) скінченний Чумацький Шлях простягся у віч- иість. (О. Довженко.)