§ 101. Інші розділові знаки

Крапка з комою, тире, двокрапка, дужки, три крапки і лапки, на відміну від коми, завжди пов'язані з певною інтонацією. Вони вказують на подовження паузи, підвищення або пониження тону тощо.

1. Крапка з комою ставиться там, де й одинична кома (тобто між однорідними членами речення і між частинами складного речення), якщо розділювані нею частини порівняно далекі за змістом або мають у собі розділові знаки.

На місці крапки з комою завжди чується подовжена пауза:

1. Немає мудріших, ніж народ, учителів; у нього кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина. (М. Рильський.)

1. Біліє місяць; люди сплять. (Т. Шевченко.)

2. Тире ставиться там, де й одинична та парні коми, а також там, де коми ставити не можна.

Одиничне тире вказує на протиставлення (можна підставити а, але), наслідок, наступне пояснення, раптову зміну подій тощо.

Після одиничного тире робиться вичікувальна пауза і далі тон, як правило, підвищується: 1. У душі моїй — місця немає ту­манам. У душі моїй —сонце червоне буя... (В. Симоненко.) 2. Пісень Ь+нас — як в тому полі колосу... (В. Лучук.).

Парні тире виділяють з обох боків частини речення. Частина, виділена парним тире, вимовляється підвищеним тоном: і. Наста­не — вірю я — година: загине розбрат на землі. (П. Грабов- Ський.) 2. І враз — заглушаючи всю метушню і Ґвалт—по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля. (Ю. Смолич.)

2. Двокрапка ставиться перед однорідними членами речення. Між частинами складного безсполучникового речення та перед прямою мовою. Вона завжди вказує, що далі щось розкривається, уточнюється, доповнюється.

Перед двокрапкою, як правило, тон підвищується, після неї робиться вичікувальна пауза, і далі слова промовляються зви. чайним тоном: 1. У мрії все рівне: й сьогодні, й минуле, і щастя і вічність, і мить. (В. Сосюра.) 2. Все на світі минає: підут_ь марно царства і панства, трони й корони, а любов щира останеть­ся навіки. (С. Васильченко.)

2. У дужки беруться вставлені слова і речення. Частина, охоп­лена з обох боків дужками, вимовляється пониженим тоном: Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів ли­хої долі, умер на панщині. (Т. Шевченко.)

3. Три крапки в середині речення вказують на схвильованість мови або на паузу перед важливим чи несподіваним повідомлен­ням: І. І ми вертаєм... у вічну казку... до матерів. (Б. Олійник.) 2. Караюсь, мучуся... але не каюсь! (Т. Шевченко.)

4. У лапки, крім прямої мови, цитат і різних власних назв, беруться також слова, вжиті в незвичному або іронічному значенні.

Такі слова, взяті в лапки, вимовляються з особливою, під­кресленою інтонацією: І. Вчився Юрко погано. «Приїздив» додо­му або на трійках, або на двійках. (Остап Вишня.) 2. За два тиж­ні «великий» — так вівчарі пошепки називали ведмедя — зарі­зав ще п'ять корів. (М. Коцюбинський.)

2. Якщо збігається разом кілька розділових знаків, то стави­мо звичайно один з них: крапку, двокрапку, три крапки, крапку з комою. Наприклад, у реченні: Все зникло, наче в казці: місто, гори, поле, гай (Леся Українка.) — зворот наче в казці треба бу­ло б виділити з обох боків комами. Але оскільки після слова казці перед однорідними членами стоїть двокрапка, то друга .<о- ма вже не ставиться.

Проте зберігаються:

а) кома й тире: Мине все на світі: і злочин, і лють,— лиш праця для людства одна не минає (П. Тичина.) — тут після слова лють тире поставлено після однорідних членів, а кому — між двома частинами складного речення;

б) друга дужка й будь-який знак після неї: і. На мене хтось- то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупи­ла... (77. Глібов.) 2. Скажу я, люди добрі, й вам (до казки приказ­ка годиться хоч і панам): не плюй в колодязь: пригодиться води напиться. (Л. Г лібов.)

247. Прочитайте речення вголос, дотримуючись інтонації, якої вимагають розділові знаки.

1. Людська творчість—це найбільша мука, найбільша ра­дість на планеті нашій, найкращій — присягаюся — з планет! (М. Рильський.) 2. Хай буде в нас усе казкове: обличчя, одяг і ду­ша. (І. Жиленко.)3. Все залежить від людських зіниць: в широ­ких відіб'ється вся епоха, у звужених — збіговисько дрібниць.

(Л. Костенко.) 4. Ми люди прямі: що не до вподоби — у вічі пря­но кажемо. (Панас Мирний.) 5. Ми всіх пригорнули б до серця охоче — у власній та вільній господі! (М. Старицький.) 6. В гру­дях жвавість росте; думка кличе вперед; знов я повен надії і ві­ри. (П. Грабовський.) 7:1 пригадалося (в вікно лилась пахуча тем­рява) таке далеке. (М. Рильський.) 8. Не упасти б! Ще хоч крок... хоч крок... Люди, де ви?! (В. Лучук.)

ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ § 102. Тире в простому неускладненому реченні

У простому неускладненому реченні може ставитися лише ти­ре. В усній мові на місці тире робиться вичікувальна пауза, а наступні слова вимовляються підвищеним тоном.

1. Тире може ставитися на місці пропущеного члена речення, найчастіше — присудка, якщо цього вимагає інтонація.

1. До правди сповнені любов'ю, до кривди — [сповнені] не­навистю вщерть. (В. Сосюра.) 2. Привчав мене батько трудитись до поту, а мати— [привчала] любити пісні. (П. Воронько.) 3. В піснях — [чується] дівоча світла туга і вільний помах косаря [при іншій інтонації тире тут можна не ставити]. (М. Риль­ський.) 4. Мудрість іде без блиску, бездумність — [іде] у позолоті. (А. Малишко.) 5. В моїй душі [живе] весна співуча, а в небі [ширяють] вітер і орли [при іншій інтонації можн тут поставити тире]. (В. Сосюра.)

2. Тире можна поставити перед будь-яким членом речення, ко­ли його треба виділити.

І. Це наша молодість мина. Та наша пам'ять — не минає. (С. Йовенко.) 2. Немає у житті середини. Є тільки фланги й тіль­ки— центр. (Б. Олійник.) 3. Нас так багато — з сонцем у крові. (В. Коломієць.) 4. Послухали Лисичку і Щуку кинули — у річку. (77. Глібов.)

248*. Прочитайте речення вголос. Орієнтуючись на інтонацію, поставте, де треба, тире.

1. Тягнеться до сонця соняшник крислатий, як до тебе.серце, стороно моя. (В. Сосюра.) 2. Найбільший прояв геніальності в засіяній ниві. (О. Довженко.) 3. Назустріч хлопцям іскор водо­пад. (М. Бажан.) 4. Душа його прохала волі; молоді сили просто­ру. (Панас Мирний.) 5. Як жити весь вік на колінах, то краще грудьми на штики. (Б. Олійник.) 6. Земля не може жити без сон­ця, а людина без щастя. (М. Стельмах.)