§ 84. Правопис прийменниссів

1. Складні прийменники звичайно пишуться разом: понад, (по + над), попід, поза, поміж, попри, посеред, поперед, побіля, зйдля, заради, довкола, назустріч, наприкінці, услід, внаслідок.

1. Грудьми ставай назустріч злій погрозі. (М. Рильський.) 2. Шле день услід хмаркам патлатим проміння сонця з верховин. [В. Сосюра.) 3. Хилить вітер жита понад шляхом. (В. Сосюра.)

Той ніколи не доскочить слави, хто задля неї на землі живе. (В. Симоненко.)

2. Але складні прийменники з першою частиною з(із) пишуть­ся через дефіс: з-за, із-за, з-поза, з-над, з-понад, з-під, з-попід,

3. Кілька нових прийменників, утворених від повнозначних слів, пишуться двома і більше словами: згідно з, залежно від, незважаючи на, під час, в результаті (але внаслідок), 0 силг/, у напрямку до, на шляху до, # зв'язку з.

1. Незважаючи на маленький вітерець, парило і робилося дущ. но. (Григорій Тютюнник.) 2. До вечора вони не розмовляли між собою, хоч і бачилися в польовому таборі під час обідньої пере- рви. (Григорій Тютюнник.) 3. Ми йдемо серединою бульвару в на­прямку до східців у порт. (70. Яновський.)

217. Випишіть сполучення слів у три колонки залежно від того, як пишуться прийменники: 1) разом; 2) через дефіс; 3) двома і більше словами.

(За) ради миру, (на) перекір знегодам, з (по) за хат, (із) за лісу, (на) зустріч бурі, (по) серед жит, (з) за дерев, (залежно) від обставин, (з) перед носа, (по) під вікнами, (на) прикінці відпусток, з(по) під воріт, (з) над річки, (по) за село, у (на­прямку) до мене, (під) час бою, (в) наслідок чвар, (з) під коїіс, (по) над хмари, (за) для вас, з (по) між гілля.

Ключ. Підкресліть останню букву в останньому слові кожного сполучення. 3 цих букв прочитаєте закінчення вислову давньоримського оратора Цицер на: сТреба не тільки опанувати мудрість, а й...»

218*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Тече вода (із)за гаю та (по) під горою. Хлюпочуться кача­точка (по) між осокою. (Т. Шевченко.) 2. Геть (по) над морем, над хвилями синіми в'ються, не спиняться чаєчки білії. (Леся Українка.) 3. Ллється з (по) за хмар проміння тепле і голубува­те. (М. Рильський.} А. Зелений вершник з сивих гір помчавсь горб­кам (на) перекір. (Р. Братунь.) 5. Дорога гадюкою звивалася (в) здовж потоку. (3. Тулуб.) 6. (По) за хатами тяглися виноград­ники. (І. Нечуй-Левицький.) 7. (3) під лісового корча б'є дже­рельце русявої, чистої тиші. (Є. Гуцало.) 8. (Під)час канікул я часто буваю в лісі.

§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів

фікси і, отже, завжди пишуться окремо: зі мною (зо мною), піді ЦНОЮ, переді мною, уві сні, ув імлі.

Виняток становлять лише прислівники зозла, зовсім і пере- довгім, де зо- і передо- префікси і, отже, пишуться разом.

1. Зі мною друг — і знов душа розкрита на чисте все, на світле, на живе. (М. Рильський.) 2. Яблуко лежить передо мною — світле, аж прозоре, мов янтар. (М. Рильський.) 3. Кричать журавлі наді мною. (В. Сосюра.) 4. Розігрався мій кінь піді мною. (Народна творцість.) 5. Таке буває тільки уві сні. (77. Воронько.)

2. Прийменник у реченні відноситься до іменника або особово­го займенника. Якщо ж він поєднується з іншою частиною мови, то стає префіксом. Порівняйте:

з гори — з високої гори — глянув звисока; у кімнатах — у двох кімнатах — зустрілись удвох; перед класом — перед усім класом — передусім будь щирий; по сліду — по ослячому сліду — заревів по-ослячому. До іншої частини мови прийменник може відноситися лише в тому разі, якщо її вжито в значенні іменника або іменник, що мав би стояти при ній, пропущено: з молодшими (тобто з молод­дю) , у старого (тобто у діда), боротися до останнього (подиху), говорив з усіма (учнями), встав о шостій (годині).

1. Я не літав в надзоряні країни, а все державсь бездольної землі. (П. Грабовський.) 2. Що в світі любіше над зоряні ночі, що в світі ясніше над милого очі. (М. Кропивницький.) 3. Незви­чайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писа­ти по-українському, по-польському і по-німецькому. (М. Ко­цюбинський.) 4. Він був менший син у батька, і вс^ батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові. (/• Нечуй-Левицький.) 5. Стоїмо ми вчотирьох та очима лупаємо. (7. Нечуй-Левицький.) 6. Не для того я повертався додому, щоб Сидіти в чотирьох стінах. (П. Загребельний.) 7. Час не стояв, було вже щось по п'ятій [годині]. (М. Коцюбинський.)

3. Щоб відрізнити прийменник від префікса в словах типу на горі і нагорі, треба спробувати вставити в них прикметник. Якщо Зміст висловлювання дозволяє це зробити, то маємо справу з при­йменником і пишемо окремо, якщо ні — то це префікс і пишемо разом (пор. ще § 80, п. 2): ліг на бік (на правий бік) і відкликав товариша набік; у купі гною (у великіи купі) і ми росли вкупі; £трумок збігає з гори (з крутої гори) і зорі дивляться згори; в вернув на двір [на панський двір]. (І. Ненуй-Левицький.) 5. Увесь натовп заворушився і поповз широким шляхом із села на гору [на високу гору]. (С. Васильченко.) 6. Син сідає в літак, де завод на Уралі, мчить до дому далекого [до далекого дому] дов­гу годину. (А. Малишко.) 7.В день такий [в такий день] розцві­тає весна на землі ... (В. Сосюра.)

4. Деякі сполучення прийменника з іменником відрізняємо від однозвучних прислівників (які пишуться одним словом) за тим, що перші мають при собі додаток у родовому відмінку (кого? чого?), другі (прислівники) — не мають такого додат­ка: в глиб (чого?) землі — корінь росте вглиб; з краю (чого?) села — моя хата скраю; з боку (кого?) товаришів — став збо­ку; у середині (чого?) кімнати — спинився всередині; з початку (чого?) місяця — спочатку треба подумати.

Щоправда, іноді такі слова, як всередині, збоку, скраю, мо­жуть бути й прийменниками: 1. Усередині (чого?) атомів діють свої, особливі закони. 2. Чіпка йшов збоку (ч о го?) отари. (Па­нас Мирний.) 3. Це було колгоспне подвір'я. Воно стояло скраю (чого?) мальовничого села. (Ю. Яновський.)

221*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Тож третій вітер летить, співає, до всіх із ласкою та (по) рідному промовляє... (77. Тичина.) 2. (По) новому руслу потекло (від) ^тепеР донецьке життя. (О. Гончар.) 3. Я чув (уві) сні, як (раді) мною шепотілись віковічні сосни. (Ю. Збанацький.)

4. Знов устає (переді) мною зелене дзеркало ріки. (В. Сосюра.)

5. Десь об камінь (при) бережний б'є швидка вода. (І. Мура­хов-) 6. Вода (при) березі починала каламутитись. (М. Коцю­бинський.) 7. Розкішні крислаті кущі з буйною лозою спиналися (на) гору. (М. Коцюбинський.) 8. (3) гори лине жайворонкова їіісня. (Панас Мирний.)