§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників

1. У кінці закінчення -ими, -іми (орудний відмінок множини) завжди пишеться и: червоними, свіжими, осінніми, сусідніми.

1. Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, ле­тючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! (Леся Українка.) 2. Квітник перед ґанком аж горить червоними, рябенькими, білими гвоздиками. (М. Коцю­бинський.) З. Над вечірніми ланами грає сурма золота. (В. Со- ^сюра.)

. 2. Прикметники м'якої групи в закінченнях можуть мати лише ¹ (з не и): синій, синім, сині, синіх, синіми; житній, житнім, житні, житніми.

Пахло рідним Поділлям, прісними земляними соками, хміль­ною силою майбутніх урожаїв. (О. Гончар.) 2. Перед парканом, на вулиці, чоловік середніх років садив дерева. (О. Іваненкол 3. Не встиг Кайдаш набідкатися, як задній віз нагнався на перед! ній і перекинувся. (І. Нечуй-Левицький.)

3. Прикметники твердої групи в закінченнях мають звичайно букви и: зелений, зеленим, зелених, зеленими; пахучий, пахучим, пахучих, пахучими.

Але в закінченнях давального і місцевого відмінків однини та називного множини виступає лише і: зеленій, пахучій (гілці); на зеленій, пахучій (гілці); на зеленім, пахучім (лузі); зелені, пахучі (гілки).

І. Вищих [яки х?] я не відаю скарбів, ніж [яки й?] мирний труд і щастя в [якому?] мирнім домі. (І. Кочерга.) 2. І де б не ходив яв [якій?] далекій дорозі в [якому?] чужім і у ріднім краю, я згадую матір у [які й?] тихій тривозі і рідну хатину свою. (А. Малишко.) 3. Троянди пахли літом — [я к и м?] гаря­чим, погожим днем.(ТО. Смолич.) 4. Найвища мудрість в простоті [якій?] високій. (Б. Олійник.) 5. Мало [яким?] великим себе уявити, треба [яким?] великим бути. (В. Симоненко.)

4. У називному (г знахідному) відмінку множини всі без ви­нятку прикметники мають закінчення -і (я к і ? чиї?): зелені, сині, свіжі, далекі, сестрині, братові, Сашкові (зошити).

^цайширш.. зв'язки, братов..м дітям, дрімуч.. ліси, найкращ..ми Побажаннями, зцілющ..м словом, иайкращ.: люди, дідов..х казок, Осгапов.. книжки, найнижч.. береги.

Ключ. У кожному першому слові підкресліть другу від початку букву. З цих бук* прочитаете вислів В. Сосюри.

161 Перепишіть, вставляючи в закінчення прикметників пропущені букви ^ або і.

1. 1. Хлюпни нам, море, свіж.. лави. (77. Тичина.) 2. Кожен бу­ває велик..м бодай раз за життя. (П. Загребельний.) 3. Я поборю яайтяжч.. перешкоди. (Леся Українка.) 4. Лежач..м краю рідного немає- (Леся Українка.) 5. Я на вбог..м сумн..м перелозі буду сіять барвист.. квітки, буду сіять квітки на морозі, буду лить на них сльози гірк.. . (Леся Українка.) 6. Чим довше десь я мандру­вав країнами далекими,— частіше в пам'яті зринав вишнев..й сад і тих..й став, покрівлі хат з лелеками. (7. Нехода.) 7. І вста­вала тоді в дитяч..й уяві слава бойов..х козацьк..х походів, ожи­вали грізн.. січі, що колись точилися на цій землі. (І. Цюпа.) 8. Дивлюсь, не можу надивиться в цехах заводів, на полях на дуж~ плечі, мужн.. лиця, трудящ.. руки в мозолях. (В. Симо­ненко.)

   2. 1. Зорі стояли тих., та прозор.., як перш., маки мо­лод.. . (А, Малишко.) 2. Свіж..й, вогк..й вітерець потяг з річ­ки. (М. Коцюбинський.) 3. Тоненьк.. ялинки розбрелися по схилах гір. (О. Гончар.) 4. Червон.., жовтогаряч.. й жовт.. веселчин.. сму­ги були так., ясн.., неначе горіли тих..м полум'ям. (І. Нечуй-Ле- вицький.) 5. Долину заповнював м'як..й передвечірній настрій. (Вал. Шевчук.) 6. В тих..й воді було видно синє глибоке небо. (І. Нечуй-Левицький.) 7. В широк..м просторі губилося око. (Ле­ся Українка.) 8. Невже я тільки порошина темна у вихорі скоро- минущ..х літ? (Л. Первомайський.)

162*. Перекладіть на українську мову. Порівняйте написання у закінченнях ^прикмстників ы, и в російській та м, і в українській мовах.

1. Пахло дождем и свежим сеном. (А. Чехов.) 2. На венчиках ^лУговых цветов покачивались смуглые дикие пчёлы. (М. Шоло- 3. На далёких деревьях кричат сонные грачи. (А. Чехов.)

Загадочны и потому прекрасны тёмные чащи лесов. (К. Па- азовський.)