§ 1. Алфавіт

Знання алфавіту допомагає швидко й упевнено знаходити потрібні слова в словниках; статті в енциклопедіях та довідниках, назви в каталогах, прізвища в списках тощо.

1. В українському алфавіті 33 букви. Вони розташовані в тако­му порядку:

Аа, Бб, Вв, Гг, Гґ, Дд, Ее, Єє, Жж, Зз, Ии, Іі, її, Йй, Кк, Лл,

Мм, Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Хх, Цц, Чч. Шш, Щщ, ь,

Юю, Яя.

Крім букв, в українському письмі використовуються ще знаки: (апостроф), ' (знак наголосу), - (дефіс).

2. У розташуванні букв в алфавіті ніякої закономірності немає — такий порядок їх закріплено традицією. Алфавіт потрібно просто завчити напам'ять.

3. Розміщуючи слова в алфавітному порядку, враховують не тільки перші, а й усі наступні букви (апостроф, знак наголосу, дефіс при цьому до уваги не беруться). Наприклад, із трьох слів космос, космічний і космонавт першим має стояти слово космічний (у ньому п'ята буква /, а в інших — о), другим — космонавт (у ньому шоста буква и, а в слові космос — с

2. Слова в кожній групі розставте за алфавітом і запишіть у дві колонки.

1. Сад, вишенька, жайворонок, зерно, холодно, ліс, листопад, переліт, зранку, зовсім, доверху, чисто, здогад, личко, лицар, жердка, щітка, шланг, віз, горб, радощі, цукор. 2. Степ, стебель­це, вівчар, зола, жар, вилов, відліт, вище, хороше, удруге, число, яйце, підріс, палац, питання, відступ, виступ, відплата, підрив, шарж, футляр, хром.

Ключ. З останніх букв записаних слів в одній і другій колонках повинні скла­стися прислів'я.

§ 2. Принципи українського правопису

Слова ми спочатку чуємо або вголос чи мовчки промовляємо, далі подумки розчленовуємо їх на звуки, а потім записуємо буквами. Але чи завжди букви точно відповідають звукам?

1. Найчастіше слова пишемо так, як вони звучать (у літера­турній вимові): [школа] —школа, [книга] —книга, [товариство] — товариство, [товарис'кий] — товариський, [гайок] —- гайок, [бул'йон] — бульйон. Це фонетичний принцип написання слів.

2. Водночас дбаємо, щоб та сама частина слова (корінь, пре­фікс, суфікс, закінчення) в усіх словах писалася однаково, неза­лежно від її звучання: вимовляємо [брацтво], а пишемо братство, бо брат; [снис'с'а\ — снишся, бо сниш\ [сниц'ц'З]— сниться, бо снить; [ве^иселий] — веселий, бо весело; [хниз'ц'і] — книжці, бо книжка. Це морфологічний принцип.

3. Іноді слова, які звучать однаково, пишемо по-різному, щоб розрізнити їхнє значення: по-новому (прислівник) живемо і по новому (прийменник з прикметником) мосту; вдень (завидна) і в день (у певний день); Кривий Ріг (місто) і кривий ріг (у тварини). Такий принцип називається диференціюючим, тобто розрізнюючим.

4. Деякі звуки в слові позначаємо на письмі саме так за тради­цією: [йасний] —ясний, [йіздовий] —їздовий, [шчучка] — Щучка. Це традиційний, або історичний, принцип.

3. З наведених у звуковому і буквеному написанні слів доберіть по три прикла­ли до кожного пункту поданих вище правил і запишіть їх.

[йуний] юний, [молодий] молодий, [солдац'кий] солдатський, [нагору] на гору, [прапор] прапор, [шчогла] щогла, [марс] Марс, [рожжарений] розжарений, [стежка] стежка, [проз'ба] просьба, [понашому] по-нашому, [йама] яма.

4*. Усі звуки в поданих словах на письмі позначаються за фонетичним принци, пом. Запишіть ці слова буквами.

[думка], [казка], [птаство], [ткацтво], [чесний], [корисний^ [хвастливий], [француз'кий], [чес'кий], [сивас'кий], [руч­ний], [рушник], [дужчий], [важчий], [кан'йон], [батал'йон], К он].

5*. Керуючись морфологічним принципом написання слів, вставте пропущені букви в споріднених словах.

Багатий — бага..Ство, люди — лю.хтво, громада — громад­ський, студент — студентський, гігант — гігантський, турист — туринський, пропагандист — пропаганди..ський, молотити — мо- ло..ьба, просити — про..ьба, лічити — лі..ба, кіготь — кі..ті, ві­хоть — ві..ті, далекий — дал..ч, великий — вел..ч.