§ 26. Правопис ненаголошених е та и

(загальні правила)

1. Написання ненаголошених [е] та [и] перевіряємо на- голосом: весна, бо весни; далеч, бо яалекий; велич, бо великий) непримиренний, бо мир; шести, бо шестеро.

Але це правило незастосовне до слів, у коренях яких відбу. вається чергування [е] з [и] (див. § 25).

1. Шелестіли [шелест, шелеснути], хиталися [хиткість] віти. (В. Сосюра.) 2. Соловейко на калині то затихав [тихо], то щебе­тав [щебет, щебече]. (Т. Шевченко.) 3. Яке мале у яблука зерно [зерна], а виростає [виріс] дерево [дерева] із нього. (О. Під- суха.) 4. Безмежна далеч [далекий], неосяжна шир! (Т. Масен- ко.) 5. Велич [великий] не в стражданнях, а в перемозі над ними, (П. Загребельний.) 6. Під веселкою [весело] у голубіні голуби летять [лет]. (В. Лучук.)

2. Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук випадає: сер­пень, бо серпня; палець, бо пальця; шевця, бо швець; справедли­вий, бо правда.

Але треба мати на увазі, що в кількох дієслівних коренях випадає ненаголошений [и], а саме: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву.

1. Веселе сонечко [сонце] ховалось в веселих хмарах весня­них. (Т. Шевченко.) 2. Запливає вересень [вересня] у затоку жовтня. (Б. Олійник.) 3. Колихає жита вітерець [вітру] над Дніпром. (77. Тичина.) 4. Схололі в хмарах крапельки [крапля] води перлинами котилися в сади. (М. Бажан.) 5. З тихим плеско­том на берег рине хвилечка [хвилька] перлиста. (Леся Україн­ка.) 6. Часом я засинав [виняток] ще до вечері. (О. Довженко.)

3. Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук чергується з [і]: осені, бо осінь; каменя, бо камінь; летіти, бо літати; гре­бенястий, бо гребінь; скатерть, бо скатірка (див. § 29, пп. 1,2).

Але це правило незастосовне до слів дитина — діти, сидіти — сідати, звисати — звіситися і злипатися — зліпитися, у яких [і] чергується з [и].

1. Сонечко встало, прокинулось ясне, грає вогнем, променіє [промінь]. (Леся Українка.) 2. Шумлять дуби в степу широкім, моя тут юність протекла [протікати]. (Л. Забашта.) 3. Пахне гірко­тою осені [осінь]. (Ю. Яновський.) 4. Було тихо, ніжно струменіло [струмінь] на землю місячне проміння. (Ю. Збанацький.) 5. Бри­нить колискова, дзвенить [дзвінко] колискова, то тиха й задумлива матері [матір] мова. (Л. Первомайський.) • 4Г Пишемо е в сполученнях -ере-, -еле-\ перейти, передгір'я, А_Єреза, пелехатий, пелена. Але на межі кореня й суфікса може бути також сполучення -ери-, -ели-: перина (пер+ина), меливо (_МЄА+иво), великий (вел+икий).

и Придорожня береза вже гойдала на плакучих гілках зелений димок брості. (М. Стельмах.) 2. Зустрілись ми серед гаю, де зі скелі б'є джерело. (І. Вирган.) 3. Край берега у затишку прив'язані човни. (Л. Глібов.) 4. По Дніпру біліють вередливі піскуваті мілини. (/. Ненуй-Левицький.) 5. Полум'я билось у вітрі величезним [великий] червоним птахом. (О. Гончар.)

5. Пишемо и у відкритих складах -ри-, -ли- у словах бри­ніти, бриньчати (хоч бренькати), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривога, глитати, три- пожити.

1. Звідкілясь вихопився тривожним поривом свіжий вітрець. (О. Донченко.) 2. Розгримілися громи — і земля під пшеницями за­дрижала. (Марко Черемшина.) 3. Чули ви, як напровесні рано жай­воронкова пісня бриніла (Леся Українка.) 4. Бринить, немов струна, в моїй душі чекання. (Д. Павличко.) 5. Виходить дівчина із хати води в криниці набирати. (А. Малишко.)

6. У деяких словах (переважно іншомовних) написання е і;. и ніяких не перевіряється: апельсин, бензин, бетон, деьлда, деле­гат, демократія, колектив, левада, легенда, леміш, математика, медаль? пенал, ремонт, рецепт, тепер, тремтіти, чекати; директор, диригент, кишеня, лимон, минуле, пиріг, шинель, і т. д. Напи­сання таких слів треба запам'ятати.

1. Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. (О. Дов­женко.) 2. Зубами чорними зубил рубають ромби брил, бетон гро­мадять в кучугури. (М. Бажан.) 3. Диригент змахнув паличкою, У музикантів надулись щоки. (О. Донченко.) 4. Зорі тремтять в нічній прохолоді. (М. Коцюбинський.) 5. Ось апельсини, лимони ^в підвалі, жовті, пахучі. (А. Тесленко.)

7. Про розрізнення е та и в закінченнях дієслів див. §§ 69—70.

82. У ліву колонку випишіть слова з вставленою буквою и, у праву — з встав­леною буквою е.

Бл..зенько, ос..литися, справедливий, директор, греб..лька, ^Зш..вати, дал..ч, непримиренний, звичайний, сп..нити, квіт..нь, дж..рело, кр..ниця, зн..сти, В'єтнам..ць, заст.лати, ущ..мити, зат..кти, оцинкований, ос..ледець, ст.лити, відд..рати, дят..л.

Ключ. Підкресліть у кожному слові другу від початку букву. 3 ЦИХ букв прочитаєте вислів Ю. Фучика.

83*. Перепишіть, вставляючи пропущені букви е та и.

59. 1. А з..мля л..жить м..дова, а поля пожаті мріють, на городах достиг..ють гарбузи з.леноребрі. (М. Рильський.) 2. Бр..нять, як море, зорані лани, (Д. Павличко.) 3. Он зірка в небі прол..тіла, погасла зірка в в..шині. (В. Сосюра.) 4. Кр..ло зорі рум'янить тучі у голубій дал..ч..ні. (В. Сосюра.) 5. Ум..раючий промінь сон­ця падає на б..резу, кр..вавить білу кору. (А. Шиян.) 6. Т..че вода в синє море, та не в..тікає. (Т. Шевченко.) 7. З темного моря білява хвил..чка до побережного кам..ня горнеться. (Леся Українка.) 8. Часом то за мрію річкй кр..ваві люди прол..вають. (Леся Ук­раїнка.)

60. 1. Люди д..вуються, що я в..села. 2. Квіток було назреваем та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками в..л..чаємось. 3. Помалу усе панночка на свій лад п..р..вернула. 4. Прийду було II вб..рати, то вже якої наруги я од неї не нат..рплюся! 5. Вона м..не й щ..пає, і штирхає, і гр..бінцем м..не скородить, і водою зл..ває. 6. Л..жу та все собі думаю: «Таке мо­лоде, а таке немилосердне, Господи!» 7. Увеч..рі, см..рком уже, в..ртаються з панщини люди потомлені. 8. Люди прокидались і ля­гали плачучи, проклинаючи. (Марко Вовчок. *Інститутка».)

84*. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис е та и в ро­сійській і українській мовах.

1. Листва на березах была ещё почти вся зелёная. (7. Турге­нев.) 2. Вода заблестела, как расплавленный металл. (В. Шишков.)

1. Степь, чем далее, тем становилась прекраснее. (М. Гоголь.)

2. Но вот передовые облака уже начинают закрывать солнце. (Л. Толстой.)