§ 29. Чергування і з іншими голосними

В основах багатьох українських слів звук [і] непостій­ний. Він, як правило, виникає на місці інших голосних внаслідок чергування.

1. Звук [і] з'являється на місці [о] та [е] переважно в закритому складі: слово — слів, школа — шкіл, прозивати — прізвище, перо — пір'я, береза — беріз, джмеля — джміль, Києва — Київ.

Іноді [і] на місці [о], [е] виступає й у відкритому скла­ді: жона — жіночий, вози — візок, печі — запічок, промені — промінець, випромінювати; кончина — кінець.

1. Мудрість [мудрості] іде без блиску, бездумність [бездум­ності] — у позолоті. (А. Малишко.) 2. Щирість [щирості] і щед­рість [щедрості] поетам властиві. (77. Первомайський.) 3. Я люблю рум'яну осінь [осея/], над садами чисту просинь [про­сині, синій]. (М. Стельмах.) 4. Десь чується шурхіт [шурхоту] нітлй [мете] двірника [двору], доноситься здалеку дзенькіт [дзенькоту] трамвая. (І. Нечуй-Левицький.) 5. Я мало не за­сміявся: прізвище [прозвати] немов прилипло до людини. (Ю. Збанацький.)

2. Звук [і] з'являється на місці [е] в коренях ряду дієслів перед наступним складом з суфіксом -а- або -ува-, а саме:

берегти — зберігати брехати — набріхувати ^викоренити — викорінювати *Р*бти — загрібати ^Застебнути —застібати підперезати — підперізувати плескати — запліскувати плести — заплітати стерегти — остерігати стрелити — стріляти

текти тесати чекати чесати

шептати

пекти

зачепити — зачіпати защепнути — защіпати летіти — літати

мести — замітати

виткати

• протікати

• обтісувати

• очікувати

• зачісувати

• нашіптувати

1. У присмерку осінньої алеї згрібають [гребти] діти каш. тановий лист. (М. Рильський.) 2. Злітає [летіти] листя з осокора летять листки з календаря. (77. Дорошко.) 3. Рине вода, протікав [текти] по тихій долині. (Народна творчість.) 4. Коли б зна- ла, відкіль виглядати, то б найняла, заставила стежку промітати [мету]. (Народна творчість.) 5. Зацікавлені, сидять гості, пе. решіптуються [шептати] з собою врочисто та очікують [чека, ти] молодої та молодого. (О. Кобилянська.)

3. У словах діти (дитина), сідати (сидіти), звіситися (звисати) і зліпитися (злипатися) звук [і] чергується з [и] (пор. § 26, п. 3).

89. Випишіть лише ті слова, де звук [і) виник на місці [о] або [е]

Тінь, надвечір'я, вітер, пісок, перевіз, зберігати, робітник, білий, місяць, захід, прізвисько, свідчення, корінчик, ріпа, го­ріх, зачіпати, очікує, річка, рів, сіно, щічка, сніг, невід, ра­дісно, співати, Канів, місто, пішки, прізвище, брід, звір, пірце.

Ключ. З останніх букв виписаних слів прочитаєте відому українську приказку.

§ ЗО. Правопис і та и в основах українських слів (загальні правила)

Написання / та и в сумнівних випадках наголосом не переві­ряється. Потрібно знати правила вживання цих букв. (Причому для українських та іншомовних слів ці правила різні.)

1. Пишемо і, якщо [і] чергується з [о] або [е]: вечір — вечора, прірва — проривати, шість — шести, камінь — каменя, гірський — гора, але: кущик — кущика, кит — кита, хибний — хиба.

Водночас треба пам'ятати про чергування в кількох дієслів­них коренях [е] з [и] (див. § 25). Але в деяких іменниках, утво­рених від цих коренів, з'являється все-таки [і], наприклад: дерти — роздирати, але дірка, діра\ підперти — підпирати, але підпірка, бо підпора; терти — затирати, але затірка, бо затерта.

1. Хай важка дорога, хай похмурі днини,— все зроби, що мож­на, на користь [користі] країни. (П. Грабовський.) 2. Пам'ятай, що легко нам усім буває сплутать щирість [щирості] і підступ­ність [підступності]. (77. Забашта.) 3. Воли ревуть, води не п'ють, бо в Крим [Криму] доріженьку [дорога] чують. (Народна

творчії™-) 4. Мемекали вівці [овець], кудкудакали кури, тікаю- qn [втеча] від чіпких [причепливий] татарських рук. (3. Тулуб.) 5 Про^сто Д^ивно» ^як йому пасувало власне прізвище [прозивати] ! (Є. Гуцало.)

2. У тих випадках, коли сумнівний звук не чергується з [о] або [е], слово чи його значущу частину слід зіставити із спорідне­ним словом чи значущою частиною російської мови.

Де в російській мові в основах незапозичених слів висту­пають ы або и, там в українській пишемо и: бистрий (рос. быст­рый), кип'яток (рос. кипяток), кислий (рос. кислый), ширина (рос/ширина), читач (рос. читатель).

Де в російській мові в основах незапозичених слів виступає о або е, там в українській буває і: вічність (рос. вечность), цін­ність (рос. ценность), чіткість (рос. четкость), щілина (рос. щель).

Як виняток з цього правила, пишемо и:

а) у відкритих складах -pu-, -ли- у словах гриміти (рос. гре­меть), дрижати (рос. дрожать), тривога (рос. тревога), крихітний (рос. крохотный) та ін. (див. § 26, п. 5);

б) у словах з -ий-: шия (рос. шея), чий, бий, вий, пий, ший;

в) у слові щиголь (рос. щегол).

На початку слова завжди пишемо букву і: інший, ім'я, істина.

І. Хай не тривожать [виняток] сон дітей війнй [война] громй криваві [виняток]. (В. Сосюра.) 2. Рівно [ровный] й спокійно [спокойный] дише нзтомлена з праці землл» (М. Рильський.) 3. Скіль­ки [сколько] жагучості, сяйва, краси, скільки життя [жизнь] в цьому світі. (М. Сингаївський.) 4. Під [под] голубими парусами у безвість [весть] відпливає [отплывает] час. (Л. Дмитерко.) 5. Синє море хвилювалось і кипіло [кипело] на березі піною [пена]. (М. Коцюбинський.) 6. Стіною чорною іде гроза, як постріли [выстрел] гарматні, грім [гром] гримить [виняток]. (Д. Павличко.)

3. Про правопис и, і в закінченнях іменників, прикметників ^Дієслів див, відповідно § 49, 57, 73.