§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників

1. У кінці прислівників після г, к, х завжди пишеть.ся -и; нав­круги, верхи, трохи, тільки, наскільки, навіки, заввишки, залюб­ки, мовчки, пішки, навпомацки, навпаки, дибки, звідки (але звід­кіль, звідкіля), тутечки; по-товариськи, по-молодецьки, по- чеськи.

1. Дніпро розкішно ллється більше верстви завширшки попід самими горами. (І. Нечуй-Левицький.) 2. Була тільки п'ята го­дина, а навкруги вже зовсім сутеніло. (О. Гончар.) 3. Листоноша мовчки, навшпиньки підійшов до Терентія. (О. Довженко.) 4. Лікар по-батьківськи погладив дівчину по голові. (М. Труб- Лаїні.)

2. Після ч, ж у кінці прислівників може писатися и або і: _в а) и пишеться в прислівниках типу по-вовчи та у віддієпри- слівникових прислівниках із суфіксами -ачи (-ячи): по-дівочи (частіше по-дівочому), по-заячи (частіше по-заячому), по-вед- межи (частіше по-ведмежому); нехотячи (частіше нехотя), ле­жачи, стоячи;

б) і пишеться в усіх інших випадках, зокрема в прислівни- двічі, тричі, вночі, опівночі, позаочі, насторожі.

1. Сонце пекло так, що й уночі степ пашів. (Ю. Яновський.) 2. Тільки все крешуть шаблюки та очі по-вовчи скрегочуть. (П. Тц- чина.) 3. В час війни двічі спалене, тепер воно [містечко] швид. ко відбудувалося і зросло майже вдвічі. (В. Козаченко.) 4. Ье сумніваюся, що знайдуться такі, що в очі мені підлещуються, а позаочі будуть кидати на мене болотом. (І. Франко.)

Та це ж просто...

Допитливий. По-моему, у вживанні і та и в кінці слів після г, к, х (які позначають задньоротові) та ш, ч, ж, дж, щ (які позначають шиплячі) є якась закономірність.

Кмітливий. Ти маєш рацію. У кінці слова після г, к, х буква і пишеться тільки в прикметниках і словах, що змінюються, як прикметники (довгі, високі, глу­хі, такі, всякі), та ще в незмінюваних іншомовних словах (хакі, Гельсінкі); в інших словах пишеться лише и (дороги, стежки, шляхи; по-батьківськи; навкруги, тіль­ки). І навпаки, у кінці слова після ш, н, ж, дж. щ буква и пишеться лише в нака­зовому способі (пиши, кажи, мовчи), у дієприслівниках і похідних від них словах (пишучи, написавши; незважаючи на) та в і.рислівниках типу по-вовчи\ в інших словах пишеться лише і (груші, кручі, межі, радощі; родючі, дужі, найвищі; наші; вдвічі, вночі).

214*. Перепишіть, вставляючи замість крапок и або і.

і. Мені потрібен мир навік.., а не на п'ять хвилин. (О. Підсу- ха.) 2. Опівноч.. айстри в саду розцвіли. (О. Олесь.) 3. Кипариси од ночі і до ранку все шумлять і шумлять навкруг.. . (В. Сосю- ра.) 4. Я входжу в ліс — трава стає навшпиньк.., кошлатий морок лапу подає. (77. Костенко.) 5. Кожен колос зове його, наче батька, по імені, по-синівськ.. довірливо припада до плеча. (Б. Олій­ник.) 6. Було ще не пізно— тільк.. починало смеркати. (Панас Мирний.) 7. Карпо, як гуска, плавав і по-баб'яч.., і голічерева, і наввимашк... (Панас Мирний.) 8. Кінь осатаніло став дибк... (Н. Рибак.)

215*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Не крутяться (на) зад історії колеса. (М. Бажан.) 2. З (давніх) давен землю рясно поливали війни людською кров'ю. (І. Волошин.) 3. Я (в) перше в житті побачив знані тільк(и, і) з книжок, пісень і переказів наші рідні Карпати. (Т. Масенко.) 4. Замки завжди (на) горі стоять, бо так величніше і неприступніш. (Леся Українка.) 5. Сірі, глибоко запалі очі майора раз (у) раз звертались на Черниша. (О. Гончар.) 6. Мати говорить майже (по)шепк(и, і), але мені все чути. (Ю. Збанаць- кий.) 7. Микола впізнає Нимидору (по) високому зросту. (І. Не- чуй-Левицький.) 8. Навіть жайворонок співає зовсім (по) нашо­му, (по) донбасівському. (Ю. Яновський.)

216. (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надРУ* кованим. Якщо трапляться помилки на правопис прислівників, повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параграф і пункт).

і. Світ по-новому [79.3] відкривати, поете, обов'язок твій. (М. Рильський.) 2. Буває мить якогось потрясіння: побачиш світ, ^ вперше [81.1] у житті. (77. Костенко.) 3. І минатиме час, нани­завши сотні вражень, імен і країн,—-'на сьогодні, на завтра [81.2]¹ назавжди [81.2] ти залишишся в серці моїм. (Л. Костен­ко.) 4. На жаль [80.3], чудес на світі не буває. (П. Воронько.) 5. Мене по волі [80.2] і неволі носило всюди. (Т. Шевченко.) 6. На гору [80.2] доступитися нелегко, зате з гори [80.2] зручніше

170./] боронитись. (Леся Українка.) 7. Марширували по двоє £/./], ^по четверо, по вісім чоловік у шерензі. (3. Тулуб.) 8. Біг- _ти навпростець [80.1] чимдалі [82.1] було важче [79.1] (Ю. Смо- _лич.) 9. Біла чайка торкає крилом, розрізає надвоє [81.1] блакить. (П. Усенко.) 10. Степ уже цвіте де-не-де [82.2]. (О. Гончар.) |1. З липи раз у раз [82.3] падали жовті листки і нишкли при зем­лі; відходячи назавжди [81.2] з життя — як секунди часу. (Р, Іваничук.) 12. Надворі [80.2] стало зовсім поночі [80.2; 83.2]. (І. Нечуй-Левицький.) 13. Навкруги [80.1; 83.1] чорніло зора- йеЬоле, а згори [80.2], від повного місяця, лилось блакитне холод­не сяйво. (М. Коцюбинський.) 14. Будем блукати з тобою допізна [79.2] там, за рікою, в гаю. (В. Сосюра.) 15. Тихо, поволі [80.2], нога за ногою [82.3], пливе валка битим шляхом у безлюдній пу­стелі. (М. Коцюбинський.) 16. Обабіч шляху то тут, то там мріють у степу хутори, як зелені острови по синьому [79.3] морю. (Григорій Тютюнник.) 17. Анаюлій звільна [79.2] повів голо­вою, справа наліво [79.2]. (В. Кучер.) 18. Він би втричі [81.1; 83.2] дорожче [79.1] заплатив за цю землю. (М. Стельмах.) 19. Він дивився спідлоба [80.2], якось по-вовчому [79.3]. (І. Нечуй-Ле- вицький.)

СЛУЖБОЬ! ЧАСТИНИ МОВИ ТА ВИГУК