§ 96. Присудок

Присудок стверджує або заперечує щось у реченні і відпові­дає на питання що робить предмет? що з ним робиться? який він є? або що він є? тощо.

Проте не завжди легко знайти присудок за допомогою питання. У такому разі треба орієнтуватися на те, як він виражений.

1. Будь-яке дієслово в реченні, що стоїть у дійсному, умовно­му чи наказовому способі, а також у формі на -ко, -го, — це за­вжди присудок або його складова частина¹.

1. Жив, живеш і будеш жити, мій народе! (М. Рильський.) 2. Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. (В. Со­сюра.) 3. Із можливого в чудесне перекинуто мости. (М. Рильсь­кий.) 4. Якби я був скульптором, виліпив би чудесний високий ОТОЙ лобі (О. Гончар.) 5. Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим. (М. Стельмах.)

2. Слова мпжна, треба, потрібно, слід, варто, неможливо, по­винен у поєднанні з неозначеною формою дієслова (або й самі), а також слово нема (немає) завжди виступають присудками. ^

і. До чистої мети треба йти чистою дорогою. (Леся Українка 2. Людині треба, щоб її робота залишилася після неї самої жити. (Ю. Яновський.) 3. Лише гуртом і пущі, і пустині з пісня­ми, з гуком можна перейти. (М. Рильський.) 4. Де нема святої во­лі, не буде там добра ніколи. (Т. Шевченко.)

3. У деяких реченнях (особливо в підрядних із сполучником щоб) у ролі присудка виступає неозначена форма дієслова. _

1. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь (П. Тичина.) 2. І я хотів життя прожити так, щоб добрим друзям радість дарувати. (Л. Дмитерко.) 3. А слова дружнього за гроші не купити. (М. Рильський.) 4. По роботі пізнати майстра. (Народна твор­чість.)

4. Іноді, щоб визначити присудок, усе речення слід поставити в минулому часі — тоді в присудку з'явиться дієслово-зв'язка був, була, було, були.

1. На лугах уже трави сонцем, соками, вітром [були] напоєні. (М¹ Сингаївський.) 2. Ніч [була] наче озеро в берегах неба. (М. Коцюбинський.) 3. Тихо [було] в лісі: повітря не дихне, ні­що не шеберхне. (М. Коцюбинський.) 4. Його слово— [було] за­кон. (70. Збанацький.)

5. У деяких випадках присудок визначається за тим, що в його складі є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна під­ставити.

1. Яке то щастя — свій народ у світлі бачити! (Д. Павличко.) 2. Віра в велике майбутнє — [це] мої мозолі на руці. (В. Лу- чук.) 3. Руки твої роботящі — ось твоє щастя. (О. Підсуха.) 4. Жити — [значить] Вітчизні служити. (Народна творчість.)

6. Є речення, у яких немає присудка.

240*. Перепишіть, підмети підкресліть однією рискою, присудки — двома.

І. Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. (М. Рильський.) 2. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину. (В. Симоненко.) 3. Я син землі, щ₀ родить хліб і мрію. (Д. Павличко.) 4. Треба було ще глибоко ро­зуміти, що мова тільки та невичерпно багата й гарна, яка випле- кана твоїм рідним народом, яка живиться із народних джерел, що ніколи не замулюються. (Петро Панч.) 5. Не зупиняйся, мить, бо ти прекрасна лише у русі, у живій плавбі. (П. Воронько.) 6. У то­го, хто працює і знає мету своєї праці, завжди буде життя змі­стовне і повноцінне. (О. Гуреїв.) 7. Човни у пристанях, і згорну­то вітрила. (М. Рильський.) 8. Метушня слабким притаманна, без­голосим властивий галас. (77. Костенко.)