§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях

1. Іноді, якщо друга частина вимовляється з різким підсилен­ням тону (виражає висновок, наслідок), між частинами складно­сурядного і складнопідрядного речення ставлять тире.

2. Між ускладненими або далекими за змістом частинами може ставитися крапка з комою.

1. Мороз прилине, синьо і прозоро розвісить скрізь інею сивий дим; і на шибках невидані узори він намалює генієм своїм. (В. Сосюра.) 2. Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски чер­каються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані синіми волошками та червоними маківками. (І. Нечуй-Левицький.)

279*. Перепишіть, розставляючи тире або коми між частинами складних речень.

і. Життя торкає серця струни чулі і я на крилах пісні лину знов. (В. Сосюра.) 2. Лиш той творити може хто любить свій на­род. (В. Сосюра. ) 3. Поет хто понад отчою землею орлом зліта до неба вселюдського. (Д. Павличко.) 4. Ми одностайні у труді і цим ми вічно молоді! (М. Рильський.) 5. Свій меч історія підно­сить і долу падає ярмо. (М. Рильський.) 6. Ніколи я не знав як тяжко жить без солов'я що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким і гарячим (М. Рильський.) 7. Я так люблю зимові ве­чори в людському домі де зростають діти. (7. Жиленко.) 8. Доки на світі є діти доки вони здорові і щасливі доки вони сміються Земля наша — диво! (І. Жиленко.)

§ 122. Порівняльні звороти

Порівняльні звороти вводяться в речення за допомогою слів як, мов, немов, немовби, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж і под. Вони можуть виділятися з обох боків комами і мо­жуть не виділятися.

1. Порівняльний зворот виділяється, якщо його можна пере­творити на підрядне речення із своїм синтаксичним центром, під­ставивши пропущені члени.

1. Час тече, немов пісок [тече] з долоні. (77. Воронько.) 2. Життя зриває дні мої, неначе вітер [зриває] листя. (В. Сосю­ра.) 3. Я квітку не можу зірвати, бо їй, як [болить] людині, бо­лить. (В. Сосюра.) 4. Життя, немов [воно є] ріка, пливе в май­бутнє, в завтрашнє, в безкрає. (Л. Дмитерко.) 5. В безодню падали, як [падає] олово, віки. (В. Сосюра.) 6. Друзі, висівайте доб­роту, бо вона, як [потрібний людям] хліб, потрібна людям. (Д. Луценко.) 7. Час летів, немов [він летів] на крилах, і, Мов [це був] сон, життя минало. (Леся Українка.) 8. Черво­ніли хмари, неначе [вони були] обсипані рожами. (І. Нечуй- Левицький.)

1. Дума — це віршований твір, виконуваний (як правило, со­ло) речитативом. (М. Рильський.) 2. Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди. (М. Коцюбинський.) 3. Всі, як один, по­вертали голови до дверей. (М. Коцюбинський.)

3. Прикладка зі словом як відокремлюється лише тоді, коли вона має відтінок причини (див. § 114, п. 3).

1. [чому?] Як справжній лірик [через те, що він був справж­ній лірик], Сосюра надзвичайно різноманітний у своїх пережи­ваннях. (Д. Білоус.) 2. Кривинський, [чом у?] як посередник [бо він був посередник], вийшов наперед громади... (Панас Мирний.)

4. В інших випадках звороти з як, мов, наче, ніби і под. не ви- діляються (див, ще § 103, п. 1).

1. І сорок літ ішов Франко-сіяч — і спів його звучав не раз як плач [присудок: був плачем], і плач його звучав як гі н [присудок: був як гімн] народу. (Д. Павличко.) 2. Червоний світ од блискавки ніби запалив [присудок] пожежу на горах і доли­нах. (І. Нечуй-Левицький.) 3. Свіжий перший сніг укрив гори й долини ніби тонким дорогим полотном [додаток]. (І. Нечуй-Ле­вицький.) 4. Молоді дитячі голоси як дзвіночки [присудок\. (М. Коцюбинський.) 5. Марко наче в рот води набрав ] присудок]: не звертався, не обзивався ні до кого. (Л. Яновська.) 6. Та й чоло­вік мій як з клоччя батіг [присудок], сказати правду. (І. Нечуй- Левицький.)

5. Не треба виділяти зворотів з як, мов, наче, ніби і под. у та­ких сталих висловах, як: холодний мов лід, білий як сніг, блі­дий наче стіна, почервонів як рак, упав як підкошений, зробив я слід, роби як хочеш, дивиться як теля на нові ворота і под.

в млі! (В. Сосюра.) 3. Благословенна в болях ран степів широчина бездонна що як зелений океан тече круг білого Херсона. (М. Рильський.) 4. Любіть Україну як сонце любіть як вітер, і трави, і води. (В. Сосюра.) 5. Листку подібний над землею що ві­тер з дерева зрива хто мову матері своєї як син невдячний забува. (В. Сосюра.) 6. Нема такого хліба на землі як той що моя мати випікала на листі горіховому в печі. 7. У книги люди наче бджо­ли в соти знесли духовний, чародійний мед. 8. На світі більше куль аніж сердець! На світі більше мін ніж томиків поезій! (З тв. Д. Павличка.)

II. 1. Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра. (І. Нечуй-Левицький.) 2. Гори збудились і лине як птах пісня весела і сміла. (Д. Павличко.) 3. Задумана береза над яром посумніла і мов золоті сльози без вітру ронить додолу свої пожовклі листочки (І. Франко.) 4. Погляди збираю наче квіти, погляди зриваю наче цвіт на безмежних велелюддях світу і від того не бідніє світ. (Є. Гуцало.) 5. В синіх скелях поезії во­лею й розумом я обтесую слово мов камінь тверде. (В. Забаиі- ганський.) 6. Я не на те, слова, ховала вас і напоїла кров'ю сво­го серця щоб ви лилися мов отрута млява і посідали душі мов іржа. (Леся Українка.) 7. Голова без розуму як ліхтар без свіч­ки. (Народна творчість.) 8. Неволя як той чад задурманила лю­дям голови. (Панас Мирний.)