- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 82. Правопис складних і складених прислівників
1. Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом (пор. § 43, п. 1): в різні боки — врізнобіч, обома руками — обіруч, на швидку руку — нашвидкуруч, на самий перед — насамперед, має бути — мабуть, не сам хотів — несамохіть, мимо ходити — мимохідь, в один час — водночас; натщесерце9 споконвіку, чимскоріш, чимдуж, чимдалі, чимраз, якраз.
Але в прислівникових сполученнях у сто крат (хоч стократ), тим часом (хоч сполучник тимчасом я/с), все одно, все рівно всі частини пишуться окремо.
1. Епоха повсякчас жде подвигу від тебе. (О. Підсуха.) 2. Чимдалі дорога стає все гірша й гірша. (Ю. Збанацький.) 3. Сонце стояло якраз над головою; не гріло — палило. (Панас Мирний.)
Тим часом короткий осінній день гас. (М. Коцюбинський.) 5. Та и Що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без повітря, Риба без води. (М. Коцюбинський.)
2. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс (пор. § 43, п. 4): ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним- давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, видимо-невидимо.
Через два дефіси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на- віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де- не-де, коли-не-коли.
Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда- прадіда, з давніх-давен (але з усіх усюд).
1. До могил героїв повік-віків не заросте тропа. (М. Рильський.) 2. Всі дні моєї подорожі я був віч-на-віч із народом. (77. Тичина.) 3. З усіх усюд мені Вітчизну видно. (М. Сингаїв- ський.) 4. У тиху погоду в лісі ані шелесне: тихо-тихо, тільки коли-не-коли флейтою іволга заграє. (Остап Вишня.) 5. Рано-вранці крізь віконце зазирнуло в хату сонце. (В. Лучук.) 6. Не сьогодні- завтра до неї прийдуть старости. (І. Нечуй-Левицький.)
3. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), один одинцем, одним одно, раз у раз (називний + знахідний відмінки), день у день, рік у рік, раз у раз, сам на сам, час від часу, один в один, з дня на день, з ранку до вечора, з роду в рід, з кінця в кінець.
1. Я повний приязні до сонця і йду просто на нього, лице в лице [називний + знахідний відмінки]. (М. Коцюбинський.) 2. Блискавка миготіла раз у раз [називний + знахідний відмінки]. (І. Нечуй-Левицький.) 3. Одним єдине [орудний + називний відмінки] при долині, в степу, край дороги, стоїть дерево високе. (Т. Шевченко.) 4. Корови одна по одній [називний + місцевий відмінки], обчухруючи рогами листя з вільшинок, виходять на галявину. (Григір Тютюнник.) 5. Вовка він раз сам на сам [називний 4- знахідний відмінки] відігнав від овець. (Панас Мирний.)
Та це ж просто...
Допитливий. Як багато правил на правопис прислівників!
Кмітливий. Але в більшості з них сказано: «пишуться разом>. Отже, основне — запам'ятати, коли прислівники пишуться через дефіс та (ущемо.
212*. Перепишіть, розкриваючи дужки.
1. Так піду я в поля неозорі із піснями один (на) один. (А. Малишко.) 2. Люди з (давніх) давен називають жнива трудовою в р- шиною літа. (Д. Луценко.) 3. Себе ми зрозуміли в (решті) решт, ісоли відчули силу і відвагу. (77. Горлач.) 4. Я на голос батьків 5 (діда) прадіда йду, розділяючи з ними і славу й біду. (М. Синівський.) 5. На чистому теплому небі тільки де (не) де біліли ^шиками хмари. (М. Коцюбинський.) 6. Усім хотілося (чим) дівидше вибратися із смердючих мочарів, і тому пішли (право) руч, бо здавалося, що там сухо. (Григорій Тютюнник.) 7. Сичі в гаю перекликались, та ясен раз (у) раз скрипів. (Т. Шевченко.)
(Вранці) рано, в пилипівку, (як) раз у неділю, побігла я за родою. (Т. Шевченко.)
213. Випишіть слова і сполучення слів у колонку. В тому порядку, як пишуться прислівники: 1) разом; 2) через один дефіс; 3) через два дефіси; 4) двома словами; 5) трьома й більше словами.
Підійшов (у) притул, раз (по) раз гукав, (по) перше, узяв ^до) відома, (попід) тинню, на (сам) перед, ішли один (по) одному, накинув (на) опашки, кінець (кінцем), будь (що) будь, по(вік) віків, росте (в) глиб, виходили (по) одинці, стояв одним (один), день (у) день сох, рушив (у) чвал, встав (рано) вранці, всього (на) всього, бачив (уві) сні, (по) дружньому повір, (з) ранку (до) вечора, (по) новому йде праця, хоч (не) хоч, вивчив (на) пам'ять, в (решті) решт, зроби (чим) скоріш, (на) око помнож, поговорю сам (на) сам.
Ключ. Підкресліть останню букву в останньому слові кожного запису. З цих букв прочитаєте вислів давньоримського філософа Сенеки.