§ 82. Правопис складних і складених прислівників

1. Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пи­шуться разом (пор. § 43, п. 1): в різні боки — врізнобіч, обома руками — обіруч, на швидку руку — нашвидкуруч, на самий пе­ред — насамперед, має бути — мабуть, не сам хотів — несамо­хіть, мимо ходити — мимохідь, в один час — водночас; натщесер­це₉ споконвіку, чимскоріш, чимдуж, чимдалі, чимраз, якраз.

Але в прислівникових сполученнях у сто крат (хоч стократ), тим часом (хоч сполучник тимчасом я/с), все одно, все рівно всі частини пишуться окремо.

1. Епоха повсякчас жде подвигу від тебе. (О. Підсуха.) 2. Чим­далі дорога стає все гірша й гірша. (Ю. Збанацький.) 3. Сонце стояло якраз над головою; не гріло — палило. (Панас Мирний.)

Тим часом короткий осінній день гас. (М. Коцюбинський.) 5. Та ^и Що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без повітря, Риба без води. (М. Коцюбинський.)

2. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, си­нонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс (пор. § 43, п. 4): ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним- давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, видимо-невидимо.

Через два дефіси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на- віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де- не-де, коли-не-коли.

Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через де­фіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда- прадіда, з давніх-давен (але з усіх усюд).

1. До могил героїв повік-віків не заросте тропа. (М. Риль­ський.) 2. Всі дні моєї подорожі я був віч-на-віч із народом. (77. Тичина.) 3. З усіх усюд мені Вітчизну видно. (М. Сингаїв- ський.) 4. У тиху погоду в лісі ані шелесне: тихо-тихо, тільки ко­ли-не-коли флейтою іволга заграє. (Остап Вишня.) 5. Рано-вранці крізь віконце зазирнуло в хату сонце. (В. Лучук.) 6. Не сьогодні- завтра до неї прийдуть старости. (І. Нечуй-Левицький.)

3. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того са­мого змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), один одинцем, од­ним одно, раз у раз (називний + знахідний відмінки), день у день, рік у рік, раз у раз, сам на сам, час від часу, один в один, з дня на день, з ранку до вечора, з роду в рід, з кінця в кінець.

1. Я повний приязні до сонця і йду просто на нього, лице в лице [називний + знахідний відмінки]. (М. Коцюбинський.) 2. Бли­скавка миготіла раз у раз [називний + знахідний відмінки]. (І. Нечуй-Левицький.) 3. Одним єдине [орудний + називний від­мінки] при долині, в степу, край дороги, стоїть дерево високе. (Т. Шевченко.) 4. Корови одна по одній [називний + місцевий відмінки], обчухруючи рогами листя з вільшинок, виходять на галявину. (Григір Тютюнник.) 5. Вовка він раз сам на сам [на­зивний 4- знахідний відмінки] відігнав від овець. (Панас Мир­ний.)

Та це ж просто...

Допитливий. Як багато правил на правопис прислівників!

Кмітливий. Але в більшості з них сказано: «пишуться разом>. Отже, основне — запам'ятати, коли прислівники пишуться через дефіс та (ущемо.

212*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

1. Так піду я в поля неозорі із піснями один (на) один. (А. Ма­лишко.) 2. Люди з (давніх) давен називають жнива трудовою в р- шиною літа. (Д. Луценко.) 3. Себе ми зрозуміли в (решті) решт, ісоли відчули силу і відвагу. (77. Горлач.) 4. Я на голос батьків 5 (діда) прадіда йду, розділяючи з ними і славу й біду. (М. Син­івський.) 5. На чистому теплому небі тільки де (не) де біліли ^шиками хмари. (М. Коцюбинський.) 6. Усім хотілося (чим) дівидше вибратися із смердючих мочарів, і тому пішли (пра­во) руч, бо здавалося, що там сухо. (Григорій Тютюнник.) 7. Сичі _в гаю перекликались, та ясен раз (у) раз скрипів. (Т. Шевченко.)

(Вранці) рано, в пилипівку, (як) раз у неділю, побігла я за родою. (Т. Шевченко.)

213. Випишіть слова і сполучення слів у колонку. В тому порядку, як пи­шуться прислівники: 1) разом; 2) через один дефіс; 3) через два дефіси; 4) двома словами; 5) трьома й більше словами.

Підійшов (у) притул, раз (по) раз гукав, (по) перше, узяв ^до) відома, (попід) тинню, на (сам) перед, ішли один (по) одно­му, накинув (на) опашки, кінець (кінцем), будь (що) будь, по(вік) віків, росте (в) глиб, виходили (по) одинці, стояв одним (один), день (у) день сох, рушив (у) чвал, встав (рано) вранці, всього (на) всього, бачив (уві) сні, (по) дружньому повір, (з) ранку (до) вечора, (по) новому йде праця, хоч (не) хоч, ви­вчив (на) пам'ять, в (решті) решт, зроби (чим) скоріш, (на) око помнож, поговорю сам (на) сам.

Ключ. Підкресліть останню букву в останньому слові кожного запису. З цих букв прочитаєте вислів давньоримського філософа Сенеки.