§ 106. Поняття про однорідні члени речення

Однорідні члени в одному плані стосуються того самого слова в реченні, відповідають на те саме питання і вимовляються з ін­тонацією переліку або протиставлення.

Однорідними можуть бути лише слова одного плану як за смислом, так і за граматичним оформленням.

Наприклад, правильно сказано:

1. Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гон­чар.) Але до цього переліку Fie можна додати: «... і офіцери» — бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви.

2. Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу. (А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: «за слово тверде, за веселу вдачу і що во­на надійна подруга» — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні.

3. Наш обов'язок — сумлінно вчитися і допомагати батькам. Але не можна сказати: «...сумлінно вчитися і допомога бать­кам» — бо іменник і неозначена форма дієслова не поєднуються як однорідні.

Однорідні члени речення поєднуються між собою сурядним зв'язком:

а) без сполучників: Ми чуєм трав зелений крик, дощів заду­мані рефрени (І. Драч.);

б) за допомогою одиничних сполучників і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи (такий сполучник вживається тільки один раз між двома однорідними членами речення): 1. І так свіжо і синьо у небі й душі, тільки никнуть квітки посмутнілі. (В. Сосюра. ) 2. Вирветься крик чи іржання та й знову у шумі зіллється (П. Тичина.);

в) за допомогою повторюваних сполучників /... і, та... та, або... або, чи... чи, то... то, ні... ні (такий сполучник повторюється два або більше разів підряд): І сонце, й^{ день, і вишня в цвіті, і творчості крилата нить (П. Тичина.);

г) за допомогою парних сполучників не тільки... а й; як... так і; хоч... але; якщо не... то (перша частина такого сполучника ста­виться перед першим однорідним членом, друга — перед другим): Мужню силу хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не по­верне. (І. Франко.)

Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені од­ним повнозначним словом)-і поширені (виражені групою слів).

1. Якщо в простому реченні є два або більше підметів, при­судків чи однакових додатків, то вони однорідні.

1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу на­ших рук. (В. Сосюра.) 2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. 3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили само­пали, ратища стругали. 4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З те. Т. Шевченка.)

2. Якщо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними і неоднорідними (важка, чорна хмара і важка чорна хмара).

Означення неоднорідні, якщо вони в різних планах характе­ризують предмет (безмежний золотий пшеничний лан); однорід­ні — якщо характеризують предмет в одному плані (наприклад, у позитивному: холодна, чиста, смачна вода.) Однорідні вони й тоді, коли являють собою перелік ознак (сині, червоні, фіолето­ві смуги).

Однорідні означення звичайно можна замінити одним сло^им (важка, чорна хмара — гнітюча). І вимовляються вони, на від­міну від неоднорідних, з інтонацією переліку.

1. Світало. Голубі, сині, фіолетові, рожеві [різнобарвні] пасма снувались над горами. (І. Цюпа.) 2. Знову потекли теплі, лагідні, задумливі [приємні] дні. (В. Козаченко). 3. Якось раз над містечком стояла тиха, місячна [погожа] літня ніч. (І. Нечуй-Левицький.) 4. У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі [привабливі] фіалки. (О. Гончар.) 5. Як гостро свистить гострокрила, примхлива, одважна, бездумна, без­умна, розумна [перелік ознак], як світ і життя, ластівка! (М. Рильський). 6. Кругом хати росли старі велетенські волоські [неоднорідні: у різних планах] горіхи. (І. Нечуй-Левицький.) 7. Вся кучерява далина здається залитою буйними зеленими морськи­ми прозорими [у різних планах] хвилями. (І. Нечуй-Левицький.)

¹ Треба мати на увазі, що / та к — це той самий сполучник, тільки в різному звучанні.

Два означення однорідні, якщо першим стоїть непоширене значення, а другим — поширене (літній, залитий сонцем день). ЯкШО ж вони стоять навпаки —то неоднорідні (залитий сонцем пітній день).

1. Рівний, залитий сонцем [однорідні: непоширене + пошире­ні степ одразу принишк. (О. Гончар.) 2. Ніч розкидала над се­лом своє темне, всипане зорями [непоширене + поширене] щатро. (І. Цюпа.) 3. З ластівками прокидався яблуневий, у білих накрапах [непоширене + поширене] сад. (М. Сингаївський.) 4, На лісових горбках солодко пахли нагріті сонцем стиглі [не­однорідні: поширене + непоширене] суниці. (О.Донченко.) 5, У стомлених від безсоння голубих [неоднорідні: поширене + непо­ширене] очах хлюпнула радість. (І. Цюпа.)

4. Означення, які стоять після означуваного слова, звичайно однорідні.

1. Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам'яний, вигідний. (І. Франко.) 2. Твої очі — як те море су­покійне, світляне. (І. Франко.) 3. У темряві густій, тяжкій і рівній прокинувсь я. (М. Рилыький.)

5. Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік (у парках, садах і лісах; вранці, вдень і ввечері; радіс­но, весело, із запалом).

Якщо ж обставини по-різному характеризують дію, то вони неоднорідні (вранці у парку радісно). Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте доповнюють одна одну, залежать одна від одної (на галявині

в ЛІСІ).

Наприклад, у реченні: Шумлять сади над берегами в моєї юн сті краю (В. Сосюра.) — обставини місця над берегами і в моєї юності краю неоднорідні, бо вони по-різному вказують на місце і від однієї до другої можна поставити питання: над бере­гами (якими?) в моєї юності краю (остання група слів, крім обставинного, має ще й означальний відтінок). Так само в речен­ні; Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну «иг (Леся Українка.) — обставини після бурі і у місячну ніч хоч ївідповідають на те саме питання коли?, проте не в одному пла- йї стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити питання в зворотному порядку: у місячну ніч (яку?) після бурі—або Че: у місячну ніч (а коли саме?) після бурі. А можна слова після бурі розглядати і як додаток: спалахують (після Чого?) після бурі (коли?) у місячну ніч.

1. [де?] Над тихою святковою землею [як?] зсло~ими маз­ями починається ранок. (М. Стельмах.) 2. [де саме? на чому?] На темнім матовім листі [де?] в гаю [як час т о?] де-не-де видніє осіння позолота. (Леся Українка.) 3. г_д * саме?] Широкою долиною [якою? д е?] між двома рядк_а^Є ми розложистих гір тече [де?] по Васильківщині НЄВЄЛИЧ ка річка Раставиця. (І. Нечуй-Левицький.) 4. І [коли?] вдень, і [коли?] ввечері [однорідні] там соловей співаі (77. Глібов.)

Та це ж просто...

Допитливий. Виходить, у реченні: І котилось над містом пахуче, високе рожеве, тепле сонце, як'матір'ю спечений хліб (Б. Олійник.) — між означення­ми я можу поставити коми і можу не поставити — і помилки не буде?

Кмітливий. Ні, не буде. Але тоді по-різному читатимуться означення: у першому разі — з інтонацією переліку, в другому — без пауз. І в першому р_аз( сонце сприймається як щось приємне, рідне, у другому ж — просто як висока роже­ва тепла пляма, яка пахне.

Допитливий. Ав реченні: Сонце сміялося серед чистого, безхмарного неба (І. Франко.)?

Кмітливий. Тут уже без коми не обійтися, бо чисте й безхмарне — це сино­німи, слова з однаковим значенням; у різних планах їх аж ніяк не вживеш.

253*. Знайдіть однорідні означення і поставте між ними коми.

1. 1. Червоним великим колом заходило сонце. (С. Васильчен- ко.) 2. В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело ще­бетали пташки. (І. Франко.) 3. Сірі ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли. (М. Коцюбинський.) 4. Хто хоч раз на віку бачив такі болючі смертельною вогкістю обведені пташині очі, той ще більше має шанувати усе живе. (М. Стельмах.) 5. Промерзлі до темного дрожу блакитні каштани в руках заду­білих тримають погаслі свічки. (Л. Первомайський.) 6. На тов­стих куцих пальцях блищали важкі золоті персні з дорогими бли­скучими камінцями. (І. Нечуй-Левицький.) 7. Чумаки їдуть з Криму в темних просмолених сорочках. (О. Довженко.) 8. Поли­лися веселі хорові народні пісні. (І. Нечуй-Левицький.)

2. 1. Навпроти широко відчинених задимлених дверей стояли в ряд в урочистих позах ковалі. 2. Навіть у підполковника Са- мієва смуглява старанно виголена щока була вкрита темною плів­кою запеченої крові. 3. Стояло сухе осіннє надвечір'я. 4. Все було окутане чорною непроглядною тьмою. 5. Воронцова Шура впізнала відразу. Ті ж сірі завжди насторожені очі під рудими кошлатими бровами. Спокійні врівноважені рухи. 6. Будь вона не єдиною дівчиною в батальйоні, Черниш, здається, однаково впізнав би її. Довгообраза білолиця з примруженими великими очима. 7. Якось на подвір'я, де зупинився Багіров із своїми бійцями, зайшов високий інтелігентної зовнішності дідуган з паличкою в руці у широкому кофейного кольору макінтоші- 8. Смугляве з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало слі­ди колишньої вроди. (О. Гончар. «Прапороносці».)

254* Знайдіть однорідні члени речення і поставте між ними коми (перед одиничними, неповторюваними і, й коми не ставте).

1. Тож ставай до хороводу і за піснею народу далі йди в свят­кову ніч щастю власному навстріч! (М. Бажан.) 2. Ми в'їж­джаємо на шкільне подвір'я, де ясніє великими вікнами двопо- _вЄрхова з червоної цегли школа. (М. Стельмах.) 3. Горять мі­няться на очах сині зелені бузкові оранжеві й бурштинові легкі осяйні хмарини. (В. Козаченко.) 4. Високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси у плавні на ніч. (М. Ко­цюбинський.) 5. Високо над грядою гір ключем пролітали в со­нячному небі якісь бистрі тонкошиї птахи. (О. Гончар.) 6. Рап­том над ним пронеслась, мов хмара, тінь великого з розпростерти­ми крилами птаха. (В. Гжицький.) 7. Вилізли тіні з садків з-під стріх із-за повіток. (А. Головко.) 8. За чорними шибками хлюпо­тів дощ, якось тужно надсадно шуміли на вітрі мокрі обважні­лі сосни. (В. Козаченко.)

255*. Перепишіть, виправляючи помилки, пов'язані з неправильним вживанням однорідних членів речення.

1. Наїалка не тільки вміє щиро кохати, а й боротися за своє щастя. 2. Наталка шанує, піклується й допомагає своїй матері. 3. В «Інститутці» Марко Вовчок показала безправне становище кріпаків, свій гнівний протест проти гноблення людини люди­ною. 4. У «Лісовій пісні» діють і люди, і Мавка, і різні міфіч­ні істоти. 5. «Лісова пісня» вчить нас чесності у взаєминах з ін­шими людьми, любити красу, бережно ставитися до природи. 6. Усі видатні українські письменники й поети писали не тільки про страждання рідного народу, а й кликали його до боротьби за свою волю. 7. Аналізуючи твір, греба враховувати його тему і які засоби використовує автор для її розкриття. 8. На вулицях, площах і парках сьогодні було особливо людно.