§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу

и Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них кінчається, а друга починається на ту саму букву: від­дати (від+дати), беззвучний (без+звучний), законний (за- хон+ний)* годинник (годин+ник), розрісся (розріс+ся), під­нісся (підніс+ся), піввідра (пів+відра), юннат (юний+нату- раліст), страйкком (страйковий-^комітет).

1. Встала весна, чорну землю сонну [сон+ну] розбудила. (Т. Шевченко.) 2. Я хотів би вітром бути, вітром бути наддніпрян­ським [над+дніпрянським]. (М. Рильський.) 3. Наша мить — це краплина, в якій віддзеркалилась [від+дзеркалилась] вічність. (Є. Гуцало.) 4. Цілую руки, що крутили жорна у переддень [пе- ред+день] космічної доби. (В. Симоненко.) 5. Хто багато взяв од людей, багато мусить віддати [від+дати]. (Р. Іваничук.) 6. Мов горда думка, котиться ріка, і міст над нею знісся [зніс+ся], наче порив. (М. Рильський.) 7. Хіба од верховіть летючий вітер можна відділити [від-{-ділити]? (М. Рильський.)

2. Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на цьк(ий) (див. ще § 13, п. 1): Вінниччина (вінницькіина), козаччина (козацьк+ина), Німеччина (німецьк-\-ина). Виняток — Галичина (хоч галицький).

1. В садах Донеччини навіки моє дитинство одцвіло. (В. Сосю- $а.) 2. По Вінниччині мандрували ми — пригадуєте? — літніми шляхами. (М. Рильський.) 3. Десь там за морем, за туманом уже Туреччина була. (Л. Костенко.)

3. Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бов­ваніти, ссати, лляний (і льняний), овва, ввесь і похідних.

1. Темний бовван на козачій могилі про давнє, минуле кричить мовчазливо. (П. Тичина.) 2. На самій верховині гори бовваніють руїни стародавнього замку. (О. Гончар.) 3. Припали голі діти до спідниці, тоненький пальчик ссе собі маля. (С. Голованівський.)

69. Випишіть у колонку лише слова, у яких букви, взяті в дужки, ПОДВОЮ­ЮТЬСЯ.

Доне(ч)ина, о(б)ризкати, за(б)ризкати, (с)ати, ві(д)ячити, ^на(д)ворі, іме(н)ий, Туре(ч)ина, ві(д)окремити, на(д)ністрян- ський, імени(н)ик, ро(з)умний, о(в)а, гайдама(ч)ина, безуспіш­ний, небе(з)ахисний, істи(н)ий.

Ключ. З перших букв прочитаєте назву вірша Лесі Українки.

70*. Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, подвоюючи букви.

1. Я честь ві(д)ам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами. (Леся Українка.) 2. Ро(з)броювала ота щира посмішка, оті чисті очі. (В. Козаченко.) 3. Мамина посмішка ві(д)зеркалила- ся на личках дітей. (В. Собко.) 4. Вже давно о(д)звеніли трамваї і в будинках погасли огні. (В. Сосюра ) 5. Зоря у срібному інеї перли(н)о грає. (В. Сосюра.) 6. Хмари білопі(н)і задумано пли­вуть у золоті висот. (В. Сосюра.) 7. А дим чимраз густішими клу­бами ти(с)я в хату. (І. Франко.)

§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах

У прикметниках на межі кореня і суфікса та в суфіксах можуть подовжуватися лише [н] або [н']: щоденний, здоровенний, нездоланний, ранній.

1. Подвоюється н між голосними в прикметниках на -ний, -ній, якщо ці прикметники утворені від іменників з основою на я: ту­ман — туманний, стіна — стінний, вікно — віконний, осінь —- осінній.

Якщо ж твірна основа кінчається на інший звук, то я у прикмет­нику не подвоюється: буква — буквений, реформа — пореформе- ний, журавель —- журавлиний, дерево — дерев'яний, не ждати — нежданий.

Подвоюється я також у словах старанний (хоч старатися), притаманний, захланний.

1. Згасає день, скінчилась денна [день] праця. (В. Сосюра.) 2. Сріблистий місяць тихо чарівне світло лип на сонну [сон] зем­лю. (І. Франко.) 3. Ключ угорі журавлиний [журавель] рідною мовою кличе у невідомі краї. (М. Рильський.) 4. Мокрий асфальт тьмяно [тьма] вилискує крізь туманний ] туман] степ. (О. Гон­чар.) 5. Тяжко ревнули широкими горлами чавунні [чавун] гарма­ти. (О. Довженко.) 6. Студений [студити] вітер б'є в холодні [хо­лод] вікна, і олов'яний [олово] важко дише став. (М. Рильський.)

2. Подвоюється н у наголошених суфіксах -е'нн(ий), -анн(ий):

а) у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості: страшенний, здоровенний, нескінченний, невблаганний, незрівнянний, недоторканний;

б) у небагатьох прикметниках-старослов'янізмах: священний (звичайне: святий), огненний (звичайне: вогняний), благословен­ний, блаженний, мерзенний, окаянний.

В інших прикметниках (та дієприкметниках) у суфіксах -ен(ий), -ан(ий) буква н не подвоюється: шалений, скажений, на- віжений, жаданий (вказують на звичайну міру якості), нескінче- ний, незрівняний, намальований, написаний, з'єднаний.

1. Благословенні мир і праця на цій оновленій [оновити] землі. (М. Рильський.) 2. Народ непоборен повік, нездоланна повік його сила левина [лев]. (М. Рильський.) 3. Од слів простих незнана [знати] сила в липневу лине темноту. (В. Сосюра.) 4. Огні незлі­ченні, мов стрічки огненні, до моря спускаються з міста. (Леся Укрсйнка.) 5. Ми тихо стояли, дивились, як ясно на темному морі не­злічені світла сіяли. (Леся Українка.) 6. Прийшла любов непроха­на [прохати] й неждана [ждати] — ну як мені за нею не піти? (В. Симоненко.)

3. У словах, похідних від прикметників, написання нн або н зберігається: туманний — туманно, туманність; нескінченний — не­скінченно, нескінченність; письменний — письменник; віконний — віконниця; шалений — шалено, шаленість; вихований — вихова­ність; захоплений — захопленість (хоч: виховання, захоплення).

1, Треба розбудити у душі народу почуття гордої свідомості не­здоланності [нездоланний] своєї, своєї непереможності! (П. Тичи­на.) 2. В очах його промайнула насторожена зацікавленість [заці­кавлений]. (М. Трублаїні.) 3. Щедра південна природа не встигла ще своєю буйною рослинністю [рослинний] прикрити рани війни. (О. Гончар.) 4. Дорога — це завжди тайна! В її незвіданості [не­звіданий] є щось спільне з людською долею. (О. Гончар.) 5. Внизу пульсувала сувора буденність [буденний] у венах провулків, в ар- теріях-ріках. (Б. Олійник.)

71. Яка різниця в значенні прикметників журавлиний і журавлинний, гороби­ний і горобинний? Бід яких іменників вони утворені?

72. Запишіть слова, розкриваючи дужки, в дві колонки: 1) ті, у яких подвоюєть­ся буква н\ 2) ті, у яких вона не подвоюється.

Бездога(н)ість, лави(н)ий, скаже(н)ий, леви(н)ий, освіт­леність, анте(н)ий, годи(н)ик, огне(н)ий, страше(н)ий, вог­няний, олов'я(н)ий, щепле(н)ий, орли(н)ий, лату(н)ий, горох­вяний, однозмі(н)ий, височе(н)ий, адресова(н)ий, електро(н)ий, незбагне(н)ий [якого не можна збагнути], реформе(н)ий, тьмя(н)ий, незнище(н)ість [неможливість знищити щось], умотивова(н)ість, ешело(н)ий, єди(н)ий.

Ключ. З перших букв прочитаєте вислів Лесі Українки.

73*. Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, подвоюючи н.

1. Сірі султани пилюки, звихре(н)ої конем, осідали на ско- ше(н)ій стерні. (Григорій Тютюнник.) 2. В серцях палає ю(н)ості вогонь. (77. Дмитерко.) 3. Щастя! Воно прийшло, як завжди, не- Жда(н)о-негада(н)о. (О. Гончар.) 4. Наш рідний край справді благослове(н)ий край. (Леся Українка.) 5. Зоря, і сад, і спів пта­шиний, і щастя сльози на очах. (В. Сосюра.) 6. Конопля(н)им ^чадом пахнуть береги. (Григорій Тютюнник.) 7. В моєму серці стільки ще пісень, ще стільки слів несказа(н)их у серці. (В. Сосю- Р&-) 8. Історія — це святая святих народу, недоторка (н) а для зло­дійських рук. (О. Довженко.)

74*. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис нн у російській та українській мовах.

1. Разве не прекрасна каждая травинка, наполненная пахучим соком? (К. Паустовський.) 2. В конце января, овеянные первой оттепелью, хорошо пахнут вишнёвые сады. (М. Шолохов.) Море всё в живых белых пятнах, словно бесчисленные стаи птиц опуска­лись на его синюю равнину. (Максим Горький.) 4. Он видел небо, голубое, бездонное. (Б. Полевой.) 5. Возле леса, на горе, дремал с закрытыми ставнями старый деревянный дом. (М. Гоголь )