- •Isbn 966-04-0078-0 художнє оформлення. 2000
- •§ 1. Алфавіт
- •§ 2. Принципи українського правопису
- •§ 3. Співвідношення між звуками і буквами
- •§ 4. Значущі частини слова
- •12. Подивіться, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно роз беріть подані слова і свій аналіз звірте з аналізом, що в книжці.
- •§ 5. Українські та іншомовні слова
- •§ 6. Вживання великої букви
- •§ 7. Правила переносу частин слова
- •§ 9. Правопис дзвінких та глухих приголосних
- •§ 10. Правопис приголосних у кінці префіксів
- •§ 11. Чергування приголосних
- •§ 12. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
- •§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення
- •§ 14. Спрощення в групах приголосних
- •§15. Тверді і м'які приголосні
- •§16. Вживання м'якого знака
- •§17. Вживання апострофа
- •§ 18, М'який знак і апостроф в іншомовних словах
- •§19. Подовжені приголосні і позначення їх
- •§ 20. Подовжені м'які приголосні
- •§ 21. Подвоєння букв внаслідок збігу
- •§ 22. Написання нн у прикметниках і похідних словах
- •§ 23. Подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 24. Творення і вимова голосних
- •§ 25. Чергування е з и
- •§ 26. Правопис ненаголошених е та и
- •§ 27. Ненаголошені е та и в префіксах
- •§ 28. Ненаголошені е та и в суфіксах
- •§ 29. Чергування і з іншими голосними
- •90. Прочитайте подані парами слова, поясніть різницю в їхньому звучанні і значенні.
- •§31. Правопис і та и у префіксах українських слів
- •§ 32. Правопис і та и в суфіксах українських слів
- •§ 33. Правопис і та и в основах іншомовних слів
- •§ 34. Правопис о та а
- •§ 35. Правопис ота у
- •§ 36. Чергування его після шиплячих та й
- •§ 37. Передача російських власних назв українською мовою
- •§ 39. Фонетичні засоби милозвучності мови
- •§ 40. Деякі художні засоби милозвучності мови
- •II. Морфологія і правопис
- •§ 42. Принципи правопису значущих частин слова
- •§ 43. Творення 8 правопис складних слів
- •§ 44. Правопис слів із частинами напів- і nie-
- •§ 45. Правопис складноскорочених слів і графічних скорочень
- •§ 46. Загальна характеристика змінюваних іменних частин мови
- •§ 47. Поділ іменників на відміни та групи
- •§ 48. Відмінкові закінчення іменників
- •3. Групу іменників II відміни на -ар, -ир визначаємо за та- 0 схемою (алгоритмом):
- •5. Суфікси та закінчення іменників IV відміни:
- •§ 49. Правопис і та и в закінченнях іменників
- •§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників
- •§ 51. Закінчення іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
- •§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
- •§ 54. Правопис іменників III відміни в орудному відмінку однини
- •§ 55. Творення і правопис імен по батькові
- •§ 56. Відмінкові закінчення прикметників
- •§ 57. Правопис а та і в закінченнях прикметників
- •§ 58. Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників
- •§ 59. Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники
- •§ 60. Творення і правопис вищого ступеня порівняння прикметників
- •§ 61. Творення і правопис присвійних прикметників
- •§ 62. Правопис відмінкових форм числівників
- •§ 63. Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів
- •§ 64. Зв'язок числівників з іменниками
- •§ 65. Відмінювання і правопис займенників
- •2. Особливістю відмінювання особових займенників він, в0 на, воно, вони є поява в них після прийменників та в оруд'Ном, відмінку початкового звука [н]:
- •3. У відмінюванні займенників мій (твій, свій), чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, і менше — в жіночому та в множині:
- •§ 66. Вживання займенників
- •§ 67. Загальна характеристика дісслівних форм
- •8) Наказовий спосіб (іди - 40)
- •3) Теперішній час (іду — 40)
- •§ 68. Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб
- •§ 69. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах
- •§ 70. Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою
- •§ 71. Чергування приголосних у дієсловах
- •§ 72. Складний і складений майбутні часи
- •§ 73. Наказовий спосіб
- •§ 74. Активні дієприкметники
- •§ 75. Пасивні дієприкметники
- •§ 76. Безособова форма на -но, -то
- •§ 77. Творення і вживання дієприслівників
- •§ 78. Загальна характеристика незмінюваних частин мови
- •§ 79. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- •§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
- •§ 81. Правопис прислівників, утворених від числівників та прислівників
- •§ 82. Правопис складних і складених прислівників
- •§ 83. Правопис і та а в кінці прислівників
- •§ 84. Правопис прийменниссів
- •§ 85. Розрізнення прийменників і префіксів
- •§ 86. Вживання прийменників
- •§ 87. Правопис сполучників
- •§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
- •§ 89. Правопис часток
- •§ 90. Правопис не з іменними частинами мови та прислівником
- •§ 91. Правопис не з дієсловом
- •§ 92. Правопис вигуків
- •III. Синтаксис і пунктуація
- •§ 93. Речення. Виділення його на письмі
- •§ 94. Найменші складові частини речення
- •§ 95. Підмет
- •§ 96. Присудок
- •§ 97. Другорядні члени речення
- •§ 98. Групи слів у реченні
- •99. Типи речень
- •1. Характеристика речення в цілому.
- •§ 100. Інтонація і розділові знаки в реченні. Кома
- •§ 101. Інші розділові знаки
- •§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
- •§ 105. Зв'язок між словами і коми в простому реченні
- •§ 106. Поняття про однорідні члени речення
- •§ 107. Розділові знаки між однорідними членами речення
- •§ 108. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення
- •§ 110. Відокремлення додатків
- •§ 111. Відокремлення обставин
- •§ 112. Невідокремлені означення
- •§113. Відокремлені означення
- •§ 114. Відокремлення прикладок
- •§ 115. Звертання
- •§ 116. Вставні слова і речення
- •§ 117. Вставлені слова і речення
- •§118. Слова-речення та вигуки
- •§ 120. Кома в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 121. Інші розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях
- •§ 122. Порівняльні звороти
- •§ 123. Розділові знаки в складному безсполучкшовому реченні
- •§ 125. Передача прямої мови непрямою
- •§ 126. Цитати
§ 52. Закінчення іменників II відміни в родовому відмінку множини
Іменники II відміни в родовому відмінку множини можуть мати закінчення -ів або нульове закінчення (див. § 48, пп. 2 і 3).
1. Іменники чоловічого роду мають звичайно закінчення -ів: солдат — солдатів, партизан — партизанів, ткач — ткачів, бать- кр — батьків, тато — татів, плащ — плащів, помідор — помідорів, кілограм — кілограмів.
Один з партизанів підвівся на стременах. (А. Головко.) 2. Сапери-підривники пікладали під порожні доти десятки кілограмів толу. (О. Гончар.) 3. І, бризкаючи іскрами, коваль вигострює мечів двосічних сталь. (М. Бажан.)
Нульове закінчення в родовому відмінку множини (крім кількох винятків — див. § 48, п. 2) мають лише ті іменники чоловічого роду, які в множині втрачають суфікс -ин~: киянин — Ы*ни, киян; болгарин — болгари, болгар; громадянин — громадяни, громадян. Виняток з цього: хазяїн — хазяї, хазяїв (і ха- яйни, хазяїнів).
Ь 3 ними тут сусідила велика артіль заробітчан [заробітчанин],
прибули десь аж із Орловщини. (О. Гончар.) 2. Чимало пригод "Уло в подорожан [подорожанин]. (М. Рильський.) 3. Баштан у ;ього великий, славний — людей повно раз у раз — і городян [городянин] і селян [селянин]. (Марко Вовчок.)
Закінчення -ів мають такі іменники середнього роду: море^ морів, поле — полів, ікло — іклів, відкриття — відкриттів, по. чуття — почуттів, життя — життів, подвір'я — подвір'їв, вер. хш'я — верхів'їв, міжгір'я — міжгір'їв, сузір'я — сузір'їв, прц. слів'я — прислів'їв і под.
Іменник чудо в множині має форму чудеса, чудес і чуда, нуд
1. Летять хмарки в блакиті неозорій, шумлять листки зелених верховіть. (В. Сосюра.) 2. Безмежний світ — і скільки голосів, думок, дерзань і почувань гарячих! (М. Рильський.) 3. Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто століть! (Д. Павличко.) 4. Він на порозі дуже важливих і цікавих від. криттів. (М. Трублаїні.)
152. Слова, що в дужках, поставте в родовому відмінку множини. Утворе- ні словосполучення запишіть у дві колонки: І) ті, у яких іменники мають закінчення -ів; 2) ті, у яких іменники мають нульове закінчення.
Хтось з (учитель), щеплення (дерево), троє (партизан), одяг (грузин), взвод (солдат), адреси (учень), одяг (болгарин), ярмарок (чудо), сто (відро), маса (відкриття), любов до (знання), сто (грам), кілограм (помідор), артіль (Заробітчанин), автор цих (вірш), за сто (море), багато (слово), автографи (письменник), вісім (сузір'я), кілька пар (чобіт), аніхто з (хуторянин).
Ключ. З перших букв словосполучень прочитаєте назву вірша Лесі Українки
§ 53. Особливості правопису закінчень іменників II відміни в інших відмінках
Часом виникають труднощі у вживанні в іменниках II відміни деяких закінчень в орудному, давальному й місцевому відмінках однини.
І. В орудному відмінку однини треба розрізняти прізвища прикметникового походження на -ов (-ев, -ев), -ін, -ин і однозвучні назви населених пунктів. Прізвища тут мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів ом: Сергієм Миколайовичем Черниковим, але селом Чернйковом.
Проте прізвища на -ов, -ин, -ін, які не походять від прикметників, мають закінчення -ом: Сербин — Сербином, Волошин — Волошином, Кармазин — Кармазином, Дарвін — ДарвіноМ, Чарлі Чаплін — Чарлі Чапліном, Пров — Провом.
% У давальному відмінку однини іменники середнього роду аі0ть лише закінчення -у, -ю: селу, сонцю, обличчю. Тільки на- 3вК істот можуть мати паралельні закінчення: дитятко — дигяг- і дитяткові, лошатко — лошатку і лошаткові. Більшість іменників чоловічого роду мають паралельно закінчення -ові, -еаі, -се/ і рідше -у, -ю: батько — батькові, будинок — будинкові і будинку, товариш бригадир — товариш^ бригадиру, рідний край —- рідному краєві і рідному краю.
у деяких іменниках чоловічого роду в давальному відмінку однини можливе лише закінчення -у, -ю: острів — острову («островові було б важко вимовляти), Київ — Києву, Глібов — Глібову, Корчагін — Корчагіну.
1. Чого не може громада, того й козакові зась. 2. Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує. 3. Всякому овочеві свій час. 4. Дай серцю волю — заведе в неволю. (Народні прислів'я.)
3. У місцевому відмінку однини можливі три різні закінчення (див. § 48, пп. 2 і 3): -і, -ї; -ові, -еві, -вві; -у, -ю. Вживання їх поки ще остаточно не усталене.
Найчастіше вживається закінчення -і, -ї: камінь — на камені, поріг — на порозі, рух — у русі, повітря — у повітрі, поле—у полі, око — в оці, яблуко — в яблуці.
Іменники з основою на к мають, як правило, закінчення -у: будинок — у будинку, сік — у соку, візок — на візку, військо — у війську, сонечко — на сонечку, ліжко — у ліжку.
Закінчення -ові, -еві, -еві буває переважно в назвах істот: батько — при батькові, син — при синові, кінь — на коневі (і на коні, на коню), дитятко — при дитяткові (і при дитятку), лошат- ко~на лошаткові (і на лошатку).
6. Чи правильно він [Воронцов] робить зараз, тримаючи з (са міев) свій полк на цьому голому (кулак)? (О. Гончар.) 7. І стало тихо-тихо, як у (степ) перед (буря). (А. Головко.) 8. Як же сонец. ко вже стало на вечірньому (упруг), стихли сурми, гомін, крики тихо стало скрізь у (луг). (Леся Українка.)