Кодекс Феодосія V, 6, 3. Імператори Феодосій і Гонорій, 409 р. Н. Е.

Забезпечивши продуктами харчування, ми підкорили нашій імперії варварське племя скирів, найбільше з гуннів, з якими вони об’єдналися. І оскільки ми даємо всім можливість зміцнити свої поля за допомогою людей названого типу, то нехай усі знають, що вони приймають їх надалі не інакше як на колонатному праві, тому не слід нікому з такого роду колонів від того, кому вони одного разу були розподілені, ні викрадати обманом, ні приймати втікачів, за це встановлюється покарання, яке зазвичай накладається на тих, хто приймає чужих приписаних до цензу або не власних колонів. Нехай також вони використовуються господарями їхніх земель на роботах (пристойних) для вільних, і ніхто під приводом урівняння чи цензу (...) і нікому не слід переводити їх, нібито подарованих, із права цензу у рабство або відправляти до міських обов’язків. Отримавши їх, виключно внаслідок труднощів з продуктами харчування.

Кодекс Юстиніана, і, 3, 16. Імператори Гонорій і Феодосій, 409 р. Н. Е.

Якщо знайдеться хтось зарахований до цензу, який проти волі господаря землі до такої міри спрямується до всього церковного, що навіть стане в тому поселенні, в якому він проживає, кліриком, згідно з цим законом прийме релігійний сан, щоб і тягар подушного податку був змушений визнати сам господар, і в сільських обов’язках використовувався (замість нього) за вибором той, хто більше їм прихильний; зрозуміло, що це звільнення від подушного податку має за мету вшанувати церкву. Надалі нехай жоден рескрипт не має сили проти цього закону.

Кодекс Феодосія V, 18, 1.

“Про інквілінів і колонів”

Імператори Гонорій і Феодосій, 419 р. н. е.

Якщо будь-який спадковий колон або інквілін раніше цих 30 років покинув маєток і не був, через відсутність заяви, повернений на рідну землю, то стосовно і його самого, і всього, чим він володів, повністю виключається будь-яка претензія, бо ми бажаємо, щоб далі дотримувалося це число років. Якщо ж будь-який оригінарій покине маєток упродовж 30 років, або втече, або викрадений за згодою або будучи зваблений, і сумніву у його становищі немає, наказуємо без затримки повернути його з домашніми на незаконнно покинутий маєток, де він був народжений. У тому випадку, якщо той, стосовно власності якого ведеться суперечка, помре, наказуємо швидким розслідуванням повернути на підставі аграрного права його нащадків з усім пекулієм і платежі, так ніби це був той, хто втік. Стосовно ж жінок встановлено інші правила. Нехай проводять повне повернення жінок, які, як з’ясується, були оригінаріями, якщо вони покинули землю менше 20 років тому. Тих же, відхід яких доводиться впродовж вказаного терміну і стосовно становища яких немає жодного сумніву, ми не дозволяємо їх господарям втрачати повністю; їхнє становище зберігається, якщо господарі погоджуються надати заміну їм і третині нащадків, прижитих від чужого колона, так щоб замість дітей передавалися інші. Якщо ж подібний шлюб пов’яже її не з іншим маєтком, а з будь-якою вільною і незалежною людиною в місті чи будь-якому маєткові і якщо лише впродовж певного часу вона буде затребувана назад, всіх її нащадків, згідно з попередньою постановою, слід повернути. Проте, якщо ким-небудь повідомляється, що була угода з дотриманням правових норм, гадаємо, що вони зберігаються, розпочавши позов запрошенням свідків.

Інтерпретація: Якщо будь-хто буде мати в своєму маєткові колона більше 30 років, або захопленого під час втечі, або переселеного зі своєї волі, нехай оголосить його своїм. Якщо колона знайдуть впродовж 30 років, він повернеться господарю разом із синами, які належать йому за законом, і всім пекулієм. Якщо ж колон помре, його сини повертаються до господаря зі своїми чи покійного батька прибутками. Колона ж не може бути затребувана попереднім господарем, якщо знаходилася під чужою владою і правом упродовж 20 років; якщо вона буде знайдена впродовж цих 20 років і народила синів від чужого колона, вона повертається з третиною свого спадку, тоді як дві третини спадку залишаються колону. Проте ми наказуємо, щоб не відбувалося розриву шлюбних відносин, щоб той, чиїм був колон, надав господарю жінку взамін за жінку і третину спадку. Але якщо жінка чужого права вийде заміж за вільнонародженого, весь спадок жінки належить її господарю. У законах новел пояснюється, чому цей (вільнонароджений) обмежений на спадок колони.