Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія античної цивілізації 1.doc
Скачиваний:
939
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
4.03 Mб
Скачать

Методичні рекомендації

Сімейні норми у Стародавньому Римі визначались існуючими ви­робничими відносинами, історичними традиціями, особливостями релі­гійної свідомості і культури.

Інститут римської сім'ї пройшов складну і тривалу еволюцію. В період Римської імперії, якому і присвячена ця тема, панівним типом стала індивідуальна мала сім'я, що включала, як правило, 2 покоління – батьків і неповнолітніх дітей – з чітко відрегульованими відносинами між членами сім'ї.

В основу сімейних стосунків був покладений принцип приватної власності, сам інститут шлюбу розглядався як цивільно-правова опе­рація між партнерами, а врегулювання майнових обов'язків стає важ­ливим завданням цивільного законодавства. Релігійні і моральні прин­ципи сімейно-шлюбних відносин стають уже другорядними.

Значне місце сімейно-шлюбні відносини займають у важливому юридичному збірнику візантійського імператора Юстиніана „Дігестах” (23 – 24 книги), положення яких мали значення законодавчих норм у римському суспільстві І – V ст. н.е.

Аналізуючи "Дігести", необхідно якомога детальніше викласти умови попередньої шлюбної домовленості (кн. 23, титул І, гл. 1– 18), договору про укладення самого шлюбу (титул II, гл. 1 – 68), питання, пов'язані з отриманням, використанням і віддаванням приданого. При­чому потрібно звернути увагу, що в придане могли включатись маєтки, дорогоцінності, грошові суми, боргові зобов’язання, раби (титул V, гл. 1 – 17).

У „Дігестах” врегульовуються також майнові права та обов’язки партнерів, а саме передбачені можливі форми подарунків між партнерами, хоч римське право в принципі їх забороняло (кн. 24, титул 1, гл. 1 – 66).

Далі необхідно приділити увагу законам римських юристів ІІ – ІV ст. щодо оформлення розлучення, врегулювання розділу майна між партнерами, що розривають шлюб, забезпечення майбутнього дітей (титул ІІ, гл. 1 – 11, титул ІІІ, гл. 1 – 66). Аналіз цих розділів показує нескладну процедуру розлучень, охорону майнових інтересів жінок, що свідчить про відносно вільне становище жінки у шлюбі, визнання за нею її особистих інтересів. Сімейно-шлюбні відносини, відображені в „Дігестах”, виступають як елемент цивільного права і свідчать про те, що римські юристи ігнорували морально-етичну основу і релігійні аспекти відносин між партнерами.

Тексти джерел Дігести Юстиніана. Кн. 23. Титул і. Про шлюбний зговір

Гл. 1. (Флорентин). Зговір [угода родичів нареченої і нареченого про майбутній шлюб. – В.Б.] є угода і обіцянка майбутнього шлюбу.

2. (Ульпіан)... У стародавніх був звичай обирати собі майбутніх дружин...

4. (Ульпіан). Достатньо голої згоди для ухвалення договору.

§ 1. Також установлено, що можна здійснювати зговір між відсутнім і відсутньою, і це робиться повсякчас.

5. (Помпоній)... з тим, що договір здійснюється з відома тих, хто відсутній або ж якщо вони пізніше його схвалять.

6. (Ульпіан). Якщо опікуни дівчини відправили вісника для припинення зговору, то я не вважав би, що вісника достатньо для збереження надії на шлюб, не більше якщо б вони самі здійснили зговір (хіба що все це було зроблено за бажанням дівчини).

7. (Павел). При зговорі немає жодного значення, чи здійснений зговір за участю свідків чи хтось здійснює зговір без складання письмових документів.

§ 1. При зговорі вимагається згода тих же, що і при шлюбі. Проте Юліан пише, що батько завжди (є) згідним з дочкою (про майбутній шлюб якої здійснюється зговір), якщо він не висловлює ясно своєї незгоди.

8. (Гай). Більш ніж ясно, що божевілля є перешкодою зговору, але божевілля, що наступило пізніше, не позбавляє зговір сили…

10. (Ульпіан). Якщо дочка знаходиться під владою батька, то батько може відправити повідомлення про відмову і розірвати угоду; якщо ж вона еманципована [тобто звільнена з-під влади батька. – В.Б.], то (батько) не може ні повідомити про відмову (від зговору), ні зажадати назад те, що дано у вигляді приданого, бо сама дочка заміжжям встановлює наявність приданого і погашає кондицію про повернення того, що дано для визначення мети, якщо ця мета не здійснилась.

11. (Юліан). Зговір, як і шлюб, здійснюється з огляду згоди контрагентів, і тому потрібно, щоб дочка сімейства висловила свою згоду як при укладенні шлюбу, так і при зговорі.

12. (Ульпіан)... але дочка, яка не чинить опору волі батькам, вважається такою, що дала згоду. (§ 1. Але лише тоді дочці надається можливість заперечити волі батька, коли батько вибрав їй нареченого за своїми поглядами або ославленого).

13. (Павел). Якщо син сімейства перечить, то не можна здійснити зговір, який стосується його одруження.

14. (Модестин). Щодо здійснення зговору вік контрагентів не визначе-ний на відміну від того, що встановлено стосовно шлюбу. Тому зговір може бути здійснений і в ранньому віці, якщо лише обидві особи (і наречений, і наречена) розуміють, що здійснюється зговір, (тобто, якщо їм не менше семи років)…

17. (Гай). Серйозні і необхідні причини часто затягують зговір не лише на рік чи два, а навіть на три і чотири роки більше, наприклад, внаслідок стану здоров’я нареченого чи нареченої, чи смерті родичів, чи скоєння важких злочинів, чи тривалих подорожей, здійснюваних з потреби.

18. (Ульпіан). При здійсненні зговору мало значить, чи здійснений зговір самими (нареченим і нареченою) і в їхній присутності, чи через посередника, чи шляхом листа або через іншу особу; і майже завжди умови встановлюються через чиєсь посередництво.