Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія античної цивілізації 1.doc
Скачиваний:
910
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
4.03 Mб
Скачать

Титул V. Про маєток, який входить у придане.

1. (Павел). Інколи Юліїв закон про маєток, що входить у придане, не застосовується [мова йде про закон про перелюбства 18 р. до н.е. – В.Б.]: якщо сусід введений у володіння майном, що входило в придане, через те що чоловік не займався господарством і не попередив шкоди (cautio damni infecti) і що потім сусіду буде наказано (претором) володіти маєтком; у цьому випадку сусід є власником (і Юліїв закон не застосовується), оскільки це відчуження не було добровільним. § 1. Але якщо маєток переходить, коли це можливо, згідно з універсальною спадковістю, (per universitatem) до іншого, наприклад, до спадкоємця-чоловіка, то (він переходить) зі всіма правами, отож не може бути відчужений.

2. (Ульпіан). Якщо чоловік відданий в рабство, то чи поширюється на пана заборона відчужувати цей маєток? Я вважаю, що (стверджувальна відповідь) більш правильна. Тому якщо маєток переходить фіскові, то все ж забороняється продавати маєток, хоча фіск завжди є надійним і платоспроможним спадкоємцем.

3. (Павел)... § 1. Маєток не може бути відчужений (чоловіком) постільки, поскільки дружині належить або може належати позов про придане...

5. (Ульпіан). Юліан у 16-й книзі Дігест писав, що чоловік не може ні відмовитися від сервітутів, встановлених на користь маєтку (що входить до приданого), ні обтяжувати іншими (новими) сервітутами цей маєток...

9. (Африкан). Якщо чоловіку, який є боржником, дружина обіцяла як придане той маєток, який він повинен (надати), то маєток входить у склад приданого. § 1. Якщо вона дала (таку) обіцянку про придане чоловікові, який був винний (надати), то маєток входить у склад приданого. § 2. Якщо чоловік повинен (надати раба) Стиха або маєток і йому обіцяно (як придане) те, що він заборгував, то в такому випадку після смерті Стиха в придане входить маєток...

12. (Павел). Навіть після розірвання шлюбу вважається, що маєток входить у придане. § 1. Воля тестя стосовно відчуження маєтку, що входить у придане, є мізерною.

13. (Ульпіан)... § 3. Спадкоємцю дружини буде надана також допомога (стосовно повернення приданого), яке надається дружині...

17. (Марціан). Чоловік продав і передав маєток, що входить у придане; якщо дружина померла, перебуваючи у шлюбі, і придане відійшло чоловікові, то маєток не може бути відібраний у покупця.

Книга 24 Титул і. Про дарування між чоловіком і дружиною

1. (Ульпіан). Згідно зі звичаєм у нас прийнято, що дарування між чоловіком і дружиною не мають сили. Прийнято це для того, щоб через взаємне кохання (подружжя) не відбирало шляхом дарувань (майна) один одного, не додержуючись міри і (діючи) з легковажним марнотратством щодо себе.

2. (Павел)... і щоб не втратилось намагання виховувати перш за все дітей, Секст Цецилій приєднав і іншу причину: часто ставалося, що шлюби розривалися, якщо той, хто мав можливість, не здійснював дарувань і через це сталося, що шлюби були продажними.

3. (Ульпіан). Ця підстава проводиться і в зверненні до сенату нашого імператора Антонія Августа: бо (імператор) сказав так: “Наші предки забороняли дарування між чоловіком і дружиною; вони оцінювали достойну поваги любов лише на підставі душевного настрою і турбувалися про репутацію подружжя, щоб (подружня) згода не мала вигляду набутої ціною і щоб кращий не збіднів, а гірший не збагатів”. § 1. Подивимося, між ким заборонені дарування. І якщо шлюб укладений за нашими звичаями і законами, то дарування не має сили. Але якщо була якась перешкода, так що взагалі немає шлюбу, то дарування будуть мати законну силу. Тому якщо дочка сенатора вийшла заміж за вільновідпущеника, порушивши сенатусконсульт, або жінка, мешканка якоїсь провінції, (вийшла заміж) всупереч мандату за того, хто управляв провінцією або там служить, то дарування є дійсним, оскільки шлюб незаконний. Але не пристойно, щоб ці дарування мали силу, щоб становище тих, які вчинили протиправно, не було кращим. Проте божественний Север у справі вільновідпущениці Поктія Пауліна виніс протилежну постанову, тому що (вільновідпущениця) знаходилася в становищі не жінки, а скоріше конкубіни. § 2. Особам, що знаходилися під владою однієї особи, забороняється робити один одному дарунки, наприклад, брат чоловіка, який знаходиться під владою свекра дружини... § 4. Внаслідок цього якщо мати здійснює дарування на користь сина, який знаходиться під владою батька, то дарування не має ніякого значення, оскільки це набувається батьком; але якщо вона здійснила дарування на користь сина, який ішов на військову службу, то дарування розглядається як дійсне, тому що це набувається сином і входить в його військовий пекулій. Тому якщо син або пасинок, або хтось інший, підлеглий владі чоловіка, здійснив дарування зі свого військового пекулія, то даріння не є дійсним. § 5. І тому, хто знаходиться під владою тестя, забороняється здійснювати дарування на користь дружини і невістки, якщо тільки чоловік знаходиться під владою свого батька... § 9. Чоловік, жінка та інші особи не можуть здійснювати дарування не лише безпосередньо, але й через підставну особу...

5. (Ульпіан)...§ 3. Якщо боржник чоловіка дав за наказом чоловіка обіцянку дружині (сплатити) гроші, то нічого не сталося. § 4. Якщо жінка з метою здійснення дарування дала обіцянку кредитору чоловіка (сплатити його борг) і надала поручителя, то, за словами Юліана, ні чоловік не є вільним (від зобов’язань), ні дружина чи поручительніби вона нічого не обіцяла. § 5. Стосовно продажу, здійсненого за меншу ціну, Юліан говорить, що (цей продаж) не має ніякого значення. Але Нерацій, думку якого не відкидає Помпоній, (говорить) що продаж, здійснений між чоловіком і дружиною з метою дарування, не має жодного значення, якщо чоловік не мав наміру продати і здійснив позірний продаж, щоб подарувати; якщо ж він, маючи намір продати, зробив скидку ціни, то продаж не має сили, а скидка не має сили в тих рамках, в яких дружина збагатилась. Тому якщо річ, що вартує 15, продана за 5, а сьогодні вартує 10, то потрібно сплатити лише 5, бо дружина розглядається як така, що збагатилася на цю суму... § 8. Дозволяється робити дарування з метою поховання, бо відомо, що дружина може подарувати чоловікові ділянку для поховання, або навпаки, і якщо буде здійснено поховання, то ділянка стане релігійною. Це встановлено через те, що тільки ті дарування є забороненими, які роблять дарувальника біднішим, а отримувача дарування багатшим; і тут не видно, що має місце збагачення через отримання цієї речі, яка присвячена релігії... § 9. Ця справа розуміється таким чином, що якщо чоловік подарував дружині (ділянку) з метою поховання, то вважається, що ділянка лише тоді почне належати жінці, коли поховано тіло; до тих пір поки (ділянка) не стане релігійною, вона продовжує належати дарувальнику; тому якщо дружина відсудить (ділянку), то вона залишається належати дарувальнику. § 10. З цього витікає, що якщо чоловік подарує своїй дружині надмогильний пам’ятник [до поховання тіла. – В.Б.], дуже дорогий, то дарування буде мати законну силу, [але таким чином, що воно є дійсним, коли пам’ятник стає релігійною річчю]... § 13. Якщо чоловік, призначений спадкоємцем, відмовиться від спадку з метою здійснення дарування, то, як пише Юліан у 17-й книзі Дігест, дарування має силу; бо стає біднішим не той, який не набуває, а той, який віддав щось зі свого майна; відмова чоловіка (від спадку) іде на користь дружини, якщо вона є підпризначеним спадкоємцем [другий спадкоємець, який міг отримати спадок, якщо перший спадкоємець помирав. – В.Б.] або ж буде спадкоємцем за законом... § 16. Отже, коли нічого не витрачено з майна, то правильно говориться, що дарування має силу. Таким чином, у всіх цих випадках, коли здійснюючий дарування не зменшує свого майна, дарування має силу, або якщо навіть він зменшить (своє майно), а отримувач дарування не стане багатшим, то дарування має силу. § 17. Марцелл у 7-й книзі Дігест розглядає питання: якщо дружина отримала від чоловіка гроші і внесла їх за свого когната як збір при вступі його в муніципальну раду [декуріонів, які під час передвиборчої компанії влаштовували урочисті банкети, вносили кошти на будівництво міських приміщень, дарували земельні ділянки, влаштовували гладіаторські бої і т.п. – В.Б.], то чи має дарування силу? І (Марцелл) говорить, що дарування має силу; і не видно, щоб дружина збагатилась, хоча вона взяла гроші і потратила їх на свояка (чоловіка). § 18. У випадку здійснення заборонених цивільним правом дарувань дарування витребуються назад від того чи тієї, на чию користь здійснено даріння, таким чином: якщо річ ще є в наявності, то вона віндикується [віндикація – особлива форма подання позову або претензії на якусь річ – В.Б.], якщо ж річ вжита, то надається кондикція в обсязі збагачення одного з них [подружжя. – В.Б.]...

7. (Ульпіан)... § 1. Якщо чоловік дав гроші дружині на мазі, а вона цими грошима сплатила (свій борг) кредитору, а швидко відразу купила мазі за свій кошт, то, як пише Марцелл у 7-й книзі Дігест, вона не розглядається як збагатіла. Також, якщо чоловік з тієї самої причини дав їй келих, а вона утримала чашу в себе і купила мазі за свої гроші, то не застосовується віндикація (келиха), бо не збагатилась та жінка, яка витратила стільки ж на неживі речі...

9. (Ульпіан)... § 2. Дарування між чоловіком і жінкою на випадок смерті є прийнятими.

10. (Гай)... оскільки результат дарування припадає на той час, коли вони перестали бути чоловіком і дружиною.

11. (Ульпіан). (Однак речі не стаються негайно власністю того, кому вони подаровані, але лише тоді, коли настала смерть.) Тому у певний проміжок часу власність залишається у того, хто здійснив дарування. § 1. Але сказане про дійсність дарувань на випадок смерті між чоловіком і дружиною є правильним з огляду, що (не лише) ті дарування є, згідно з Юліаном, дійсними, які робляться з намірами, щоб річ стала належати дружині чи чоловікові, коли наступить смерть, (але кожне дарування на випадок смерті...)...

14. (Павел). Якщо будівлі, що належать дружині, знищені пожежею і чоловік дав дружині гроші на відновлення будівель, то дарування є дійсним у межах суми, що потрібна для спорудження будівлі.

15. (Ульпіан). Із тих грошей, які чоловік дає дружині (на ведення господарства) на рік чи на місяць, може бути витребувано зайве у тому випадку, якщо ці видатки надмірні, тобто виходять за межі приданого. § 1. Якщо чоловік дав дружині гроші, а вона отримала з даних їй проценти, то це іде на її користь.

26. (Павел). Якщо я накажу особі, яка продала мені річ, передати її моїй дружині, і вона передає (її) у володіння за моїм наказом, то вона буде звільнена, тому що хоча дружина і не визнається володаркою за цивільним правом, однак продавець не має нічого, що він міг би передати...

27. (Модестин). Між особами, які збираються взяти в шлюб, дарування, здійсненне до шлюбу, відповідає праву, хоча б шлюб відбувався в той же день.

28. (Павел)... § 2. Якщо раби чоловіка виконали якусь роботу для жінки чи навпаки, то правильніше визнати, що цьому не приділяється увага; і, звичайно, право, що забороняло дарування, не повинно застосовуватися суворо, і не так якби ніби мова йшла про відносини ворогуючих осіб, але (право повинне бути застосовано) згідно з відносинами осіб, пов’язаних великою любов’ю і які бояться лише бідності. § 3. Якщо дружина на подаровані їй десять купила раба і вартість його п’ять, то можна затребувати п’ять, як зазначено у Плавція; таким же чином, якщо він (раб) помер, то нічого не може бути затребувано; якщо ж раб вартує п’ятнадцять, то може бути затребувано не більше десяти, тому що на цю суму збіднів дарувальник...

29. (Помпоній)... § 1. Якщо чоловік подарував дружині вовну і дружина пошила собі з цієї вовни одежу, то Лабеон говорить, що одежа належить жінці,

30. (Гай) (проте чоловікові належить actio utilis).

31. (Помпоній). Але якщо чоловік пошив зі своєї вовни одежу для жінки, то, хоча б ця одежа була пошита для дружини і дружина турбувалася про її виготовлення, однак одежа належить чоловікові і не є перешкодою для чоловіка, щоб дружина у цій справі виступала начеб господинею ткаль і турбувалася про справи чоловіка. § 1. Якщо дружина пошила для себе жіночу одежу із власної вовни, але використовувала працю рабинь чоловіка, то одежа належить чоловікові з тим, що він надає дружині ціну вовни... § 8. Якщо чоловік взяв дружині надмірні подарунки в березневі календи [новий рік. - В.Б.] чи на день народження, то це є даруванням; не буде дарування, якщо (чоловік) відшкодовував витрати, які дружина зробила для того, щоб пристойніше утримувати себе. § 9. Дружина не розглядається як така, що збагатилася, якщо вона витратила подаровані їй гроші на харчування чи на мазі, чи на їжу для рабів. § 10. Не може бути затребувано те, що чоловік дав дружині для харчування рабів та тварин, які знаходяться у спільному використанні; якщо ж він годував домашніх рабів дружини, призначених для продажу, то я вважаю, що потрібно дотримуватися протилежної думки.

32. (Ульпіан)... § 1. Звернення нашого імператора про підтвердження дарувань стосується не лише того, що набуто чоловіком без дружини, але до всіх дарувань, здійснених між собою чоловіком і дружиною, так що зі смертю дарувальника речі правомірно належать тому, кому вони подаровані, і є цивільне зобов’язання, і у відповідних випадках слід розглядати питання про Фальцидієву чверть; це, на мою думку, має місце таким чином, якщо б заповітом було підтверджено те, що подаровано... § 3. Звернення говорить: “Є пристойним, що той, хто подарував, може в цьому розкаятися: але було б виявом жорстокості і незалежності, якщо б подароване було відібране спадкоємцями, можливо, всупереч останній волі здійснюючого дарування”... § 7. Якщо чоловік здійснив дарування на користь дружини і здійснив самогубство через те, що на його совісті лежав злочин, то якщо після його (чоловіка) смерті пам’ять його була проклята, то дарування затребується назад; хоча й здійснені ним на користь інших осіб дарування мають законну силу, якщо він не здійснив дарування на випадок смерті... § 10. Якщо після здійснення дарування сталося розлучення або той, хто прийняв подарунок помер раніше (дарувальника), то залишається попереднє право, (тобто якщо чоловік забажає, щоб (дане ним) було подароване дружині, то дарування має силу: якщо ж не побажає, то дарування ліквідовується, бо одні розходяться з добрими намірами, а інші – з душевним гнівом і ображеними)... § 13. Якщо дружина і чоловік тривалий час жили окремо, але взаємно віддавали честь, пов’язану зі шлюбом, що, як ми знаємо, інколи стається і з особами консульського стану, то я вважаю, що дарування не має сили, так начеб тривав шлюб: бо не совокуплення утримує шлюб, а подружня любов: якщо, однак, дарувальник помер першим, то дарування буде мати силу...

40. (Ульпіан). Те, що надано дружиною чоловікові для отримання (ним) почесної посади, є дійсним остільки, оскільки це необхідно для видатків через посаду.

41. (Ліциній Руф)... бо і імператор Антонін постановив, що дружина може обдаровувати чоловіка для просування останнього.

42. (Гай). Недавно за люб’язністю принцепса Антоніна визнано ще іншу підставу дарування, яку ми називаємо даруванням для пошани; наприклад, якщо дружина здійснює дарування на користь чоловіка через те, що той просить собі пурпурну смужку на туніці, або для того, щоб чоловік вступив до стану вершників, або для облаштування видовищ.

43. (Павел). Між чоловіком і дружиною може бути здійснюване дарування з причини вигнання...

51. (Помпоній). Квінт Муцій говорить: коли виникає суперечка, звідки надійшло щось дружині, то за відсутності вказівки на джерело, з якого воно надійшло, більше відповідає істині і пристойності вважати, що це надійшло до неї від чоловіка чи від того, хто був під владою чоловіка. [Мабуть, Квінт Муцій встановлював це для того, щоб уникнути (підозри) у здійсненні жінкою ганебного придбання.]

52. (Папиніан). Якщо чоловік з метою дарування здав дружині в найм річ за дуже низькою ціною, то найм є малим [тобто не має юридичної сили. – В.Б.]; якщо між тими ж особами укладено договір зберігання і здана на збереження річ оцінена з метою здійснення дарування досить дешево, то є (договір) зберігання. Ця різниця обумовлюється тим, що найм не може бути укладений без визначення оплати найму, а здавання на зберігання може бути проведене і без оцінки...

53. (Папиніан). Встановлено, що дарування, здійснюване тестем чи свекром на випадок своєї смерті на користь зятя чи невістки, є недійсним, тому що через смерть тестя (чи свекра) шлюб не припиняється; і не має значення, чи позбавив батько свого сина чи свою дочку спадку; на тих же підставах інше вирішення отримує питання про дійсність дарування на випадок розлучення...

60. (Гермогеніан)... § 1. Дарування між чоловіком і дружиною у випадку розлучення вирішені, бо часто трапляється, що внаслідок прийняття (чоловіком) жрецького сану, або безплідної дружини,

61. (Гай) або ж старості чи хвороби, або військової служби шлюб не може бути належним чином збережений,

62. (Гермогеніан) і через це шлюб розривається мирним шляхом...

64. (Яволен). Після укладення розлучення чоловік подарував дещо дружині, щоб вона повернулася; дружина повернулася, а потім (знову) здійснила розлучення. Лабеон (говорить): у справі Теренції і Мецената [придворні Августа. – В.Б.] Требацій відповів з цього приводу, що якщо розлучення було справжнім, то дарування отримує законну силу; якщо розлучення було удаваним, то навпаки. Але правильно думають Прокул і Гецилій: розлучення є справжнім і дарування внаслідок розлучення отримує силу в тому випадку, якщо наступив інший шлюб або ж якщо дружина дуже тривалий час знаходилася без чоловіка, що шлюб безсумнівно є чужим їй; в інших випадках дарування не буде мати жодної сили...

66. (Сцевола). Сейя повинна вийти заміж за Семпронія у визначений день; раніше, ніж вона була введена в будинок (чоловіка) і був підписаний документ про придане, вона подарувала Семпронію стільки-то золотих монет. Запитується: чи є дарування дійсним? (Сцевола відповів): немає значення питання про те, коли було здійснене дарування; чи раніше введення в будинок і підписання документа, що часто відбувається і після укладення шлюбу; тому дарування не має сили, крім тих випадків, коли воно було здійснено раніше укладання шлюбу, що визнається, (при наявності) згоди.

§ 1. Дівчина (невістка) була введена в сади (молодого) за три дні до укладення там шлюбу і проживала окремо від нього в будинку в саду; він (молодий) запропонував їй в подарунок 10 золотих монет на день весілля і до того, як вона перейшла до нього і була прийнята з допомогою води і вогню, (тобто перш ніж було здійснено обряд шлюбу). Запитується: після того, як шлюб був укладений і розлучення здійснене, чи може бути витребувана назад подарована сума? Відповідь: у цьому випадку подарована сума не може бути вирахувана з приданого.

Титул ІІ. Про розлучення і заяви про розірвання шлюбу

1. (Павел). Шлюб припиняється розлученням, смертю, взяттям у полон чи іншим випадком рабства одного з них (чоловіка чи жінки).

2. (Гай). Слово “розлучення” походить від різниці або від того, що люди, які припиняють шлюб, розходяться в різні боки. § 1. У заяві про припинення шлюбу (тобто при відмові від шлюбу) вживаються такі вислови: “май у себе твої речі” або ж “візьми з собою твої речі”. § 2. Встановлено, що і при розірванні зговору може мати місце відмова; у цій справі прийнято такий вираз: “я не цікавлюся твоєю долею”. § 3. Не має жодного значення, чи робиться заява самому присутньому (чоловікові) чи (заява робиться) через особу, яка знаходиться під владою (чоловіка),чи особу, під владою якої знаходиться (чоловік).

3. (Павел). Не має розлучення, якщо воно не справжнє, тобто не здійснюється з наміром встановити припинення (шлюбу) назавжди. Тому якщо щось зроблено чи сказано в запалі гніву, то (розлучення) є дійсним не раніше, ніж затятість (у висловленому намірі) встановить, що це присуд душі; тому якщо дружина згаряча заявить про відмову (від шлюбу) і швидко повернеться від чоловіка, то вона не розглядається як така, що розірвала шлюб.

4. (Ульпіан). Юліан у 18-й книзі Дігест розглядає питання: чи може божевільна відправити заяву про припинення шлюбу або чи може їй бути заявлено про це. І пише, що можна відмовитися від шлюбу з божевільною, оскільки вона знаходиться в невіданні, але заявити про припинення шлюбу не може ні вона сама внаслідок божевілля, ні її опікуни, але її батько може відправити про це повідомлення. Він (Юліан) не розглядав би питання про можливість заявити про припинення шлюбу (з божевільною), якщо б не було відомо, що шлюб (з божевільною) зберігається; ця думка видається мені правильною...

6. (Юліан). Дружини осіб, які потрапили під владу ворогів, можуть розглядатися як заміжні через одне те, що вони не можуть із власної волі вийти заміж за інших. (І слід дати загальне визначення: поки відомо, що її полонений чоловік живий, його дружині не дозволяється другий шлюб, хіба що самі жінки воліли надати причину для заяви про припинення шлюбу. Якщо ж не відомо, чи знаходиться в живих (чоловік), який утримується ворогами, чи його вже спостигла смерть, то до закінчення п’ятиріччя з часу його полону жінці дозволяється взяти другий шлюб, але з тим, однак, що перший шлюб розглядається як розірваний з добрих почуттів і кожний (з колишнього подружжя) зберігає своє право без жодного ображення; такого ж права слід дотримуватися, якщо чоловік живе в (своїй) общині, а дружина захоплена в полон...)

8. (Папиніан). Той, хто привів з вулиці у свій дім свою дружину і відправив чоловікові заяву про розірвання шлюбу, був висланий божественним Адріаном на три роки.

9. (Павел). Жодне розлучення не є дійсним, якщо не залучено (як свідків) сім дорослих римських громадян, за винятком вільновідпущеника особи, яка здійснює розлучення. Ми вважаємо вільновідпущеником і того, хто звільнений з рабства батьком, дідом, прадідом і іншими (родичами) по висхідній лінії.

10. (Модестин). Вільновідпущениця не може розірвати шлюб без згоди патрона, з яким вона була в шлюбі, [хіба що вона була відпущена з рабства внаслідок фідеікомісу [дослівно: “доручення совісті”. – В.Б.]: у цьому випадку вона може (розірвати шлюб), хоча б вона була вільновідпущеницею його (свого чоловіка)].

11. (Ульпіан). Вказівка закону “у вільновідпущениці, яка вийшла заміж за патрона, немає влади здійснити розлучення”, напевно, не робить не дійсним розлучення, яке, згідно з цивільним правом, припиняє шлюб. Тому ми не можемо сказати, що шлюб зберігається, коли настав розрив стосунків, але шлюб не розірваний повністю. Отже, пише Юліан, (вільновідпущениця) не має позову про придане. Таким чином, поки патрон хоче мати її за дружину, вона не може правомірно вступити в шлюб ні з ким іншим. Визнаючи, що внаслідок дії вільновідпущениці шлюб є ніби-то розірваний, законодавець (разом з тим) відібрав у неї право брати шлюб з іншими. Тому, за кого б вона не вийшла заміж, вона вважається незаміжньою. Юліан іде далі і вважає, що вона не може знаходитися в конкубінаті з іншим патроном. § 1. Закон говорить: “поки патрон хоче мати її за дружину”. І він повинен хотіти мати за дружину і продовжувати бути патроном. Тому якщо він перестав бути патроном або перестав бажати (мати її за свою дружину), то сила закону закінчується...