Методичні рекомендації

Ретельне вивчення цієї теми необхідне для правильного розу­міння ранньосередньовічної історії, оскільки виникнення та розвиток колонатних відносин створили передумови для нової феодальної суспільної системи.

Виникнення колонату слід розглядати як один із симптомів кри­зи рабовласницької системи господарства. Колонами ставали, в першу чергу, розорені селяни, які змушені були орендувати землі у великих землевласників, останнім була вигідна заміна рабської праці працею колонів, зацікавлених в її результатах (Колумелла. Про сільське гос­подарство, І ст. н.е.).

Значний інтерес викликало питання про зміни форм земельної рен­ти колонів. Якщо в І ст. н.е. землі колонам здавали в оренду за гро­ші (Колумелла. Про сільське господарство), то в зв'язку з великою їх заборгованістю з ІІ ст. н.е. відбувається перехід до натуральної ренти (Пліній Молодший, Листи, IX, 37).

Усвідомлення рабовласниками, що праця рабів недостатньо ефек­тивна, а також скорочення джерел рабства та зникнення боргового раб­ства в провінціях приводять до певної зміни в формах використання рабів, їх починають наділяти земельними ділянками (пекуліями), оброб­ляючи які, раб віддавав господарю частину врожаю чи фіксовану плату.

Розглядаючи скарги колонів і розпорядження імператорів у зв'яз­ку з ними, потрібно проаналізувати ступінь експлуатації колонів з боку управляючих і державних чиновників, а також безчинства та насильство солдатів (Практикум з історії стародавнього світу. – С. 267–269, Фригія, Лідія).

Внаслідок збільшення орендної плати, свавілля землевласників і гніту державних повинностей зростає заборгованість колонів та по­силюється їхнє прикріплення до землі.

Залежне становище колонів закріплюється римським законодавством ІV – V ст. (Указ імператора Константина 332 p.; Указ імператора Констанція 357 p.; Указ імператорів Валентиніана, Валента, Граціана 371 p.; Указ імператорів Граціана, Валентиніана і Феодосія 386 p.; Указ імпе­раторів Гонорія та Феодосія 415 p.).

Аналізуючи джерела, необхідно простежити причини закріпачення колонів.

Студентам слід зрозуміти, що становище колонів наближалось до становища середньовічних кріпаків, але на відміну від останніх колон не був власником знарядь праці, не міг розпоряджатись своїм майном, тобто був у більшій залежності від землевласника, ніж кріпак від феодала. При збереженні рабовласницького ладу експлуата­ція колонів не давала потрібного ефекту і не могла стати панівною.

Тексти джерел Виникнення колонату та становище колонів. Колумелла. Про сільське господарство, і

Гл. 7. 1. Коли все це налаштовано чи отримано, то від господаря вимагається перш за все турбота про все, а головне про людей. Це будуть або колони, або раби, вільні або заковані. З колонами господар нехай веде себе доброзичливо та зговірливо і буде вимогливішим до роботи, ніж до внесків: це не так прикро і взагалі корисніше. Там, де землю старанно обробляють, вона зазвичай дає прибуток і ніколи не приводить до збитків, якщо лише не станеться страшенної бурі чи розбійницького нападу.

2. Тому колон не посміє і просити знижки. Проте і господар не повинен уперто триматися за своє право у всьому, чим він зобов’язав колона: не вимагати, наприклад, суворого дотримання днів оплати, привезення дров і інших незначних повинностей, турбота про них дістається селянину більше докуки, ніж видатків. Не потрібно претендувати на все, на що можна: недарма ж у старовину вважалося, що “здійснена справедливість є здійснена тортура”. Не можна у всьому прощати: лихвар Альфій цілком справедливо говорив, що „найкращі боржники стають поганими без нагадування”.

3. За моєї пам’яті старий консулярій і багатюща людина, Волюдій, – я сам його слухав, - стверджував, що найщасливіший маєток той, де колонами є його уродженці, які народилися ніби у батьківському володінні, уже з колиски прив’язані до місця, з давніх-давен звичного. Я цілком переконаний, що часта здача в оренду – зло і що ще гірше здавати мається міщанину, який волів обробляти землю не своїми руками, а руками рабів.

4. ...Тому слід намагатися, щоб колонами у нас були селяни, які міцно осіли у нас, якщо нам самим не можна чи невигідно обробляти землю власними силами, а це тримається лише в тих місцях, які запустіли від поганого клімату чи неродючого ґрунту.

5. Якщо клімат не дуже поганий, а земля не дуже неродюча, то власний догляд за землею завжди принесе більше, ніж догляд колона. Вигідніше навіть доручити маєток віліку, якщо це лише не зовсім недбалий раб-розкрадач. Обидві вади, однак, і існують, і посилюються без сумніву з вини самого господаря: можна ж застерегтися і не доручати справу такій людині, а якщо він уже поставлений, то потрібно його відсторонити.

6. У віддалених же маєтках, куди господарю приїжджати важко, усяке господарство вестиметься непогано в руках вільних колонів, ніж рабів, особливо ж господарство зернове, яке колон не може розорити, як виноградні сади і виноградники, і якому доводиться особливо погано від рабів: віддають волів на сторону, погано годують їх і іншу худобу, орють недбало, рахують набагато більше насіння, ніж насправді посіяли; за посівами доглядають не так, щоб вони давали добрий урожай, а, віддаючи цей урожай на тік, вони під час молотьби ще зменшують його своєю недбалістю і злодійством.

7. Вони і самі розкрадають його, і не охороняють від інших злодіїв, і не ведуть чесного рахунку засипаному. Так і виходить, що ославляють частіше маєток, а винні наглядач і раби. Тому такі маєтки, куди, як я сказав, господар приїжджати не буде, слід, по-моєму, здавати в оренду.