Методичні рекомендації

Повстання рабів під проводом Спартака почалося в момент запеклої соціальної боротьби в Римі, війни з Серторієм в Іспанії та з Мітридатом на Сході. Це був період невпинного росту рабовласництва, інтенсивного розвитку внутрішнього ринку і хижацької експлуатації провінцій.

Повстання Спартака — одна з найяскравіших сторінок світової історії. В ньому найповніше проявилися гострота конфлікту і непримиренності класових суперечностей. Це було найорганізаваніше повстання в історії античного світу. Однак розбіжність в програмі дій, у тому числі й відокремлення Крикса від Спартака, відсутність тісної консолідації між самими рабами й ряд інших причин призвели повстання до поразки. Історичне ж значення його надзвичайно важливе: воно підірвало фундамент римського рабовласництва, прискорило його кризу, сприяло активізації боротьби селянської бідноти в Італії. Воно відкрило перед знедоленим людом пізніших поколінь єдиний дороговказ — безкомпромісну боротьбу за свою свободу і незалежність.

Вивчаючи античні джерела, необхідно також звернути увагу на характеристику особи Спартака як талановитого полководця. Йому притаманні такі якості, як військова хитрість, стратегічна ініціатива, досконале знання військової справи й, зокрема, римської тактики. Спартак створив не тільки величезну армію, а й підсилив її за рахунок кінноти. Спартак був здібним дипломатом. Прагнучи врятувати своє військо, він вів переговори навіть з піратами. На відміну від ватажків попередніх Сицилійських повстань рабів, відмовився величати себе царем і не прагнув створити в Італії державу.

Тексти джерел Джерела рабства та становище римських рабів у і ст. До н. Е. Лівій. Історія рима від заснування міста, xlv, 34

Недалеко звідси (від м. Пасарана в Епірі. – В.Б.) знаходився табір Аніція. Йому було надіслано листа з повідомленням про те, що сенат віддав на поталу війську міста Епіру, які перейшли на бік Персея; тому хай він не тривожиться через те, що відбувається. Розіславши центуріонів в окремі міста повідомити, що вони прийшли з метою вивести гарнізон, щоб жителі Епіру були так само вільними, як і македонці, (Павел) викликав від кожного міста по десять старійшин. Наказавши їм, щоб золото і срібло було знесено в скарбницю, він розіслав у всі міста когорти... Ранком все золото і срібло було знесене, а о четвертій годині воїнам дали сигнал грабувати міста. Здобич була настільки великою, що на кожного вершника припадало по 400 денаріїв, а на піхотинця – по 200; сто п'ятдесят тисяч чоловік було забрано у рабство.

Плутарх. Марк катон, 21

У (Катона) було багато рабів з числа полонених; найохочіше він купував молодих, які, подібно до лошаків, ще піддаються вихованню. Жоден (з рабів) не з'являвся ніколи в чужому будинку, хіба що за дорученням самого Катона або його дружини. На запитання: „Що робить Катон?” – кожний незмінно відповідав: „Не знаю”. – Раб повинен був або займатися якою-небудь справою, або спати.

Полібій. Історія, IV, 38

Як предмети життєвої необхідності, велику кількість худоби і масу прекрасних рабів, які за загальним визнанням вважаються найкориснішими, постачають нам країни з Понту, а як предмети розкоші мед, віск і рибні засоли.