- •В.О. Балух
- •Передмова
- •Методичні рекомендації до проведення практичних занять з історії античної цивілізації
- •Тема 1. Греція в XI - іх ст. До н.Е.
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Господарський лад передполісного періоду а ) землеробство і землеволодіння
- •Б) виноградарство, садівництво, маслинництво
- •В) тваринництво
- •Ремесло і торгівля а) ремісничі професії
- •Б) зброя та її виготовлення
- •В) ювелірне мистецтво
- •Г) будівельна справа
- •Д) виробництво шкіри
- •Е) ткацтво
- •Є) торгівля
- •Органи управління і соціальна структура а) р і д
- •Б) розклад родових відносин
- •В) народні збори
- •Г) рада старійшин
- •Д) б а с и л е ї
- •Рабство а) джерела рабства
- •Б) заняття і становище рабів
- •Тема 2. Утворення афінської демократії план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Т е к с т и д ж е р е л
- •Розклад родового ладу в Аттиці, розорення селянства, посилення влади
- •Родової знаті
- •Фукідід. Історія, і, 2.
- •Фукідід. Історія, II, 15
- •Виступ м е н е с т е я плутарх. Тесей, 32, 35
- •Езоп. Хлібороб і його діти
- •Аристотель. Афінська політія, II, 2
- •З м о в а к і л о н а фукідід. Історія, і, 126
- •Закони д р а к о н т а
- •Р е ф о р м и с о л о н а аристотель. Політика, іі.
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Плутарх. Солон, 3
- •Солон. Елегії
- •Напис про виведення колонії на о. Саламін (сер. Vі ст. До н.Е.) постанова афінських народних зборів
- •Тиранія пісистрата геродот. Історія, і, 59
- •Аристотель. Економіка, іі.
- •Фукідід. Історія, vі
- •Фукідід. Історія, і
- •Аристотель. Афінська політія, хіх
- •Р еформи клісфена геродот. Історія, V
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Аристотель. Політика, ііі, 1,10
- •Філохор. Фрагмент
- •Плутарх. Аристид, 17
- •Тема 3. Економічний розвиток греції в
- •V ст. До н.Е. План
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Соціально-економічний розвиток Афін у V ст. До н.Е.
- •Плутарх. Перикл, 11 - 12
- •Фукідід. Історія, іі, 13
- •Розвиток рабства в Афінах
- •Плутарх. Перикл, 16
- •З „життя софокла”, 126
- •Зі схолій до „вершників” аристофана, 44
- •Діонісій галікарнаський. Фрагмент
- •Лісій. Промови, XII, 19
- •Фукідід. Історія, VII, 27; VIII, 40
- •Тема 4. Афінська демократія в період її розквіту план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Т е к с т и д ж е р е л
- •Державний устрій Афін за Ефіальта-Перикла
- •Аристотель. Афінська політія, іі, 43-59, 61-62.
- •Порядок обрання посадових осіб. Рада 500 і народні збори.
- •Рада і адміністрація
- •Архонти
- •Посади, які обираються підняттям рук
- •Вибори жеребкуванням, платня. Повторність заміщення посад
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Еліан. Різні історії, VI, 10
- •Напис про заснування афінської колонії бреї у фракії
- •Афіни та їхні союзники фукідід. Історія, і, 97—99
- •Плутарх. Аристид, 24
- •Понтійська експедиція Перикла плутарх. Перикл, 19 - 21
- •Тема 5. Греція в першій половині іv ст. До н.Е. План
- •Реферати:
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Теоретичне обґрунтування рабства аристотель. Політика, іі, 1252 а – 1254 б
- •Платон. Закони, VI, 5, 757а; VI, 19, 777а – 778а
- •Поневолення полонених
- •Ксенофонт. Грецька історія, і, 6
- •Плутарх. Нікій, 29
- •Демосфен. Проти нікострата, liii
- •Демосфен. Проти евбуліда, lvii
- •Продаж землі ісей. Про спадок філоктемона
- •Ісей. Про спадок менеклея
- •Ісей. Про спадок дікеогена
- •Ісей. Про спадок аполлодора
- •Лісій. На захист ференіка з приводу спадку андрокліда, хlіі
- •Лісій. Промова проти хлібних торгівців, ххіі
- •Політичні наслідки Пелопоннеської війни.
- •Відновлення демократії
- •Встановлення спартанської гегемонії плутарх. Лісандр, 13
- •Другий Афінський морський союз
- •Тема 6. Земельні відносини в елліністичних державах план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Присвоєння діадохами царських титулів юстин. Епітоми, хv, 1-2
- •Поземельні відносини в елліністичних державах Папірус 257/56 рр. До н.Е. З Філадельфії Аполлонію
- •Папірус 256 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 256 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 253/2 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 235/4 р. До н.Е. З Арсиноїтського нома
- •Папірус ііі ст. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус сер. Ііі ст. До н.Е. З Філадельфії
- •Інструкція економу (копія)
- •Загострення соціальної боротьби у грецьких полісах Афіней, VI, 272 є – 273 а.
- •Елліністична Спарта плутарх. Агіс, 3-20
- •Плутарх. Клеомен, 1-3, 7, 11.
- •Тиранія набіса полібій. Всесвітня історія, іv, 81
- •Полібій. Всесвітня історія, хііі, 6-7
- •Полібій. Всесвітня історія, хvі, 13
- •Тема 7. Римське суспільсво за законами хіі таблиць план
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел
- •Таблиця іі
- •Таблиця ііі
- •Таблиця іv
- •Таблиця V
- •Таблиця vі
- •Таблиця vіі
- •Таблиця viiі
- •Таблиця іх
- •Таблиця х
- •Таблиця хі
- •Таблиця хіі
- •Тема 8. Аграрний рух у римі в іі ст. До н.Е. Та реформи братів гракхів
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Становище селянства в Італії в другій половині III — на початку II ст. До н.Е. Аппіан. Громадянські війни, і, 7—8
- •Аграрний законопроект Тиберія Гракха аппіан. Про громадянські війни, і, 9—11, із
- •Плутарх. Тиберій гракх, 8 – 21
- •Гай Гракх та його діяльність
- •Плутарх. Гай гракх, 4-18
- •Наслідки аграрно-демократичних реформ братів Гракхів веллей патеркул, II, 2, 3, 6, 7
- •Тема 9. Повстання рабів під проводом спартака план
- •Реферати
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Джерела рабства та становище римських рабів у і ст. До н. Е. Лівій. Історія рима від заснування міста, xlv, 34
- •Плутарх. Марк катон, 21
- •Полібій. Історія, IV, 38
- •Катон. Про землеробство, 56—59, 104
- •Аппіан. Громадянські війни. І, 7
- •Плутарх. Красс, 2
- •Початок і хід повстання під проводом Спартака. Рушійні сили і програма повсталих плутарх. Красс, 8 – 10
- •Аппіан. Громадянські війни, і, 116
- •Луцій анней флор. Епітома римської історії, III, 8
- •Поразка повстання та її причини плутарх. Красс, 11
- •Тема 10. Соціальна суть принципату августа
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел октавіан август. Діяння божественного августа
- •Діон кассій. Римська історія
- •Тема 11. Виникнення та розвиток колонату в римській імперії
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Виникнення колонату та становище колонів. Колумелла. Про сільське господарство, і
- •Розвиток колонатних відносин у іі – ііі ст. До н.Е.
- •Напис з Ейн-Джемала в Тунісі з часів Адріана
- •Напис з Ейн-Кусселя в Тунісі (кін. Іі – поч. Ііі ст. Н.Е.)
- •Напис з Бурунітанського сальтуса 180-183 рр. Н.Е.
- •Напис із Сепина в Італії. 168 р. Н. Е.
- •Напис із Фракії 238 - 240 рр.
- •Напис з Філадельфії в Лідії, серед. Ііі ст. Н.Е.
- •Напис із Фригії, серед. Ііі ст. Н. Е.
- •Напис з Нумідії, серед. Ііі ст. Н. Е.
- •Імператорське законодавство IV - V ст. Н. Е. Про колонів Кодекс Юстиніана хі, 63, 1. Імператор Константин, 319 р. Н.Е.
- •Кодекс Феодосія. Хі, 72.
- •Кодекс Феодосія, хіі, 1, 33. Імператори Констанцій і Констант, 342 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хі, 16, 5; Кодекс Юстиніана хі, 75, 1.
- •Кодекс Юстиніана vі, 4, 2.
- •Кодекс Юстиніана хі, 1.
- •Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 8. Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 68, 4. Імператори Граціон, Валентиніан і Феодосій. 379 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія х, 20, 10; Кодекс Юстиніана хі, 8, 7. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 380 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 14, 3; Кодекс Юстиніана хі, 63, 3. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 383 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 51, 1.
- •Імператори Валентиніан, Феодосій і Аркадій, 386 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 17, 2. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 386 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 68, 5.
- •Імператори Феодосій, Аркадій і Гонорій, 393 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, хі, 50, 2. Імператори Аркадій і Гонорій, 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, хі, 48, 12. Імператори Аркадій і Гонорій. 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 11. Імператори Аркадій і Гонорій, 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хіv, 7, 1. Імператори Аркадій і Гонорій, 397 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хі, і, 26. Імператори Аркадій і Гонорій, 399 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 13. Імператори Аркадій і Гонорій, 400 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 6, 3. Імператори Феодосій і Гонорій, 409 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, і, 3, 16. Імператори Гонорій і Феодосій, 409 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 18, 1.
- •Кодекс Феодосія іі, 31, 1; Кодекс Юстиніана іv. 26, 13. Імператори Гонорій і Феодосій, 422 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 18. Імператори Феодосій і Валентиніан, 430 р н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 3, 1; Кодекс Юстиніана і, 3, 20. Імператори Феодосій і Валентиніан, 434 р. Н. Е.
- •Новела Валентиніана 451 р. Н. Е.
- •Новела Севера іі, 465 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 69, 1.
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Дігести Юстиніана. Кн. 23. Титул і. Про шлюбний зговір
- •§ 1. Також установлено, що можна здійснювати зговір між відсутнім і відсутньою, і це робиться повсякчас.
- •Титул іі. Про укладення шлюбу
- •Титул ііі. Про право щодо приданого.
- •Титул іv. Про договори і придане.
- •Титул V. Про маєток, який входить у придане.
- •Книга 24 Титул і. Про дарування між чоловіком і дружиною
- •Титул ііі. Яким чином придане може бути витребувано по закінченні шлюбу
- •Тестові завдання з історії Стародавньої Греції Модуль 1. Перші держави на Криті та в Ахейській Греції. Створення передумов для формування грецьких полісів
- •Тестові завдання з історії Стародавнього Риму
- •Глосарій а
- •Булевтерій – місце для засідань Ради старійшин
- •Ключі до тестових завдань з історії Стародавньої Греції
Відновлення демократії
АРИСТОТЕЛЬ. АФІНСЬКА ПОЛІТІЯ, Х, 38–41
38. Після того, як громадяни, які наступали з-під Філи, захопили Муніхію і перемогли в битві прибічників Тридцяти, міське населення, яке повернулося тільки-но зникла небезпека, зібралося наступного дня на площі і позбавило влади Тридцятьох; тут воно обрало десятьох з громадян і дало їм необмежені повноваження для припинення війни. Проте, взявши в свої руки владу, вони не вживали жодних заходів для здійснення того, для чого були обрані; навпаки, вони відправляли в Лакедемон з проханням надати їм допомогу і позичити гроші. Але оскільки це викликало невдоволення тих, хто мав громадянські права, то вони, боячись втратити владу і бажаючи навести на всіх страх (що і сталося), схопили Демарата, людину далеко небуденну серед громадян, і стратили. Після цього вони міцно тримали в своїх руках управління завдяки сприянню Каллібія і прибулих пелопоннесців, а крім того, і деяких осіб, які належали до стану вершників. Справа в тому, що деякі з вершників більше інших громадян намагалися завадити поверненню емігрантів з Філи. Коли ж на бік громадян, які захопили Пірей і Муніхію, перейшов увесь народ і ця партія стала перемагати в війні, тоді в місті скинули колегію десятьох цього першого обрання і вибрали нових десять, таких, які користувалися репутацією найкращих людей. При них-то і при їх енергійному сприянні відбулося примирення між сторонами і повернулася демократична партія.
Остаточно встановив мир і уладнав укладення договору лакедемонський цар Павсаній спільно з десятьма посередниками, які прибули пізніше з Лакедемона за його вимогою...
39. Примирення відбулося при архонті Евкліді [403-402 рр. до н.е. – В.Б.] на таких умовах: тим з афінян, які залишалися в місті, всім бажаючим виселитися надавалося право жити в Елевсині [противникам демократії. – В.Б.] зі збереженням усіх громадянських прав, повної свободи, особистої незалежності і правом користуватися прибутками від свого майна. Що стосується храму [Деметри і Кори. – В.Б.], то доступ до нього повинен був надаватися однаково тим і іншим, а турбота про нього повинна бути обов'язком Кериків і Евмолпидів [знатні роди, члени яких виконували обов’язки жерців під час Елевсинських містерій. – В.Б.] за батьківськими заповітами. Далі, ні жителям Елевсина не дозволяється приходити в місто, ні жителям міста – в Елевсин; дозволяється це тим і іншим лише під час містерій. Вносити податки з прибутків у союзну скарбницю елевсинці повинні нарівні з іншими афінянами. А якщо хтось з осіб, які збираються переселятися, побажає зайняти будинок в Елевсині, він повинен отримати на це згоду від власника; у випадку неможливості досягнути згоди кожна сторона повинна обрати трьох оцінщиків, і яку ціну призначать ці останні, таку і слід брати. З елевсинців надається жити з ними тим, кого вони самі забажають до себе впустити. Запис бажаючих виселитися повинен бути зроблений для тих, хто є в наявності, впродовж десяти днів, після того як складуть присягу, а виїзд повинен настати впродовж двадцяти днів; для тих же, які знаходяться у від’їзді, залишаються ті ж умови, рахуючи з моменту їхнього повернення. Людина, яка проживала в Елевсині, не мала права займати жодної посади в Афінах, поки не запишеться знову на проживання в місті. Справи про вбивство повинні вестися за батьківськими заповітами, у разі якщо хтось власноручно вбив чи поранив людину. За минуле ніхто не має права шукати помсти ні з кого, крім членів колегій Тридцяти, Десяти, Одинадцяти і правителів Пірея, так і з них не можна питати, якщо вони подадуть звіт. А подати звіт тим, які правили в Піреї, які правили в Афінах – перед зібранням осіб, які можуть показати майновий ценз. Після цього бажаючим надається право виїзду. Що стосується грошей, які позичали для війни, то кожна сторона повинна виплатити їх самостійно.
40. Коли відбулася така згода, люди, які воювали на боці Тридцяти, перебували в страсі. Багато думало виселитися, але відкладали запис на останні дні, як це звичайно всі роблять; тоді Архін [представник поміркованої демократії. – В.Б.], побачивши їхню кількість і бажаючи стримати їх, закрив запис в останні дні, так що багато мимоволі змушені були залишатися, поки потрохи всі не заспокоїлися. І, напевно, Архін вчинив правильно як щодо цього, так і в тому, що опісля цього він подав скаргу на протизаконня в проекті Фрасибула, в якому той пропонував надати громадянські права усім учасникам повернення з Пірея (серед них деякі були явно рабами), нарешті, ще в тому, що коли хтось із тих, хто повернувся, шукали помсти за минуле, він наказував заарештовувати їх і, привівши в Раду, переконав стратити без суду. Він пояснив, що тепер членам Ради треба буде показати, чи хочуть вони рятувати демократію і виконувати присягу: якщо відпустять цю людину, то це буде заохоченням і для інших, якщо ж стратять, це буде прикладом для всіх. Так і сталося. Після його страти уже ніхто ніколи згодом не шукав помсти за минуле. Навпаки, афіняни, здається, чудово і в вищій мірі далекоглядно з політичної точки зору скористалися і з особистого і суспільного погляду пережитими нещастями. Вони не лише поклали край звинуваченням у справах про минуле, але й повернули із спільних коштів лакедемонянам ті гроші, які Тридцять позичили для війни, хоча договір передбачав віддавати окремо двом партіям – партії міста і партії Пірея. Вони бачили в цьому головне, що повинно стати початком для взаємної згоди. Між іншим в інших державах демократія в разі своєї перемоги не лише не давала своїх коштів на загальні випадки, але ще й проводить розподіл землі. Примирилися вони і з тими, які поселилися в Елевсині на третій рік після переселення при архонті Ксененеті [401 – 400 рр. до н.е. – В.Б.].
41. Це сталося пізніше, в той момент народ, ставши господарем держави, встановив існуючий донині [до 325 р. до н.е. – часу написання “Афінської політії”. – В.Б.] державний устрій при архонті Піфодорі [404 – 403 рр. до н.е. – В.Б.]. Здається, народ мав повне право взяти в свої руки державну владу, тому що він власними силами добився свого повернення.
Оплату за відвідування народних зборів спочатку [тобто після відновлення демократії. – В.Б.] вирішили не вводити, але коли на зборах народ перестав збиратися і притани повинні були удаватися до різних хитрощів, щоб з’являлася достатня кількість для дійсного голосування, спочатку Агіррій винайшов кошти для оплати по 1 оболу, а після нього Геракліт Клазоменський, на прізвисько Цар, – по 2 оболи; згодом знову Агіррій – по 3 оболи.