Кодекс Юстиніана vі, 4, 2.

Імператори Валентиніан і Валент, 367 р. н. е.

Якщо відпущенику поблажливі господарі дозволять шлюбний зв’язок з нашими рабинями або колонами, нехай вони знають, що цим вони позбавлять себе вигод патроната.

Кодекс Феодосія Х, 1, 11.

Імператори Валентиніан і Валент, 370 р. н. е.

Щоб інтереси колонів були краще дотримані, нехай вони платять як десятину лише одні проценти, оплату яких у рахунок боргу нашого дому вони щорічно відповідно до звичаю вносять скарбнику, однак так, щоб приведення до порядку обліку процентів кожного завжди довірялися лише твоїй досвідченості; очевидно, що виплати, явно пов’язані з виявленим благоустроєм (маєтку), можуть бути визнані в рахунок відрахування недоплат з процентів.

Кодекс Феодосія Х, 4, 3.

Імператори Валентиніан і Валент, 370 р. н. е.

У справах кримінальних нехай твоя світлість підтримає наших приватних колонів і кондукторів, чия присутність вимагається на суді, через раціонала, у справах цивільних слід брати участь дефенсору нашого дому.

Кодекс Юстиніана ХІ, 48, 7.

Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. н. е.

Жодним чином не дозволяється продавати окремо від землі оригінаріїв [залежних землеробів вільного статусу, яких інколи трактували як рабів. –В.Б.], а також і сільських, записаних у ценз рабів. І нехай не скористається цим насмішник над законом, обманно трактуючи це (правило), що стосовно оригінаріїв часто робиться, коли, передаючи невелику частину землі покупцю, повністю ліквідують обробіток невиснаженого маєтку; але коли весь маєток чи його частина переходить до якоїсь однієї особи, до неї повинно переходити стільки рабів і оригінаріїв, скільки знаходилося у попередніх власників відповідно або в усьому маєтку, або в його частині. І покупець нехай вважає втраченими гроші, які заплатить, тоді як продавцю дається право на порушення судової справи про затребування рабів разом з їхнім потомством. І навіть якщо з якоїсь причини він не скористається наданим законом правом і помре, так і не порушивши справу, ми даємо його спадкоємцям право порушити справу проти спадкоємців покупця, незалежно від пройденого часу. Нехай ніхто не заперечує, що той, хто купив що-небудь всупереч забороні законів, є неправдивим власником.

Кодекс Юстиніана хі, 1.

“Про іллірійських колонів”

Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. Н. Е.

Ми вважаємо правильним, що колонам і інквілінам в Іллірику і сусідніх областях не дозволяється вільно покидати село, в якому вони безумовно повинні залишатися через своє походження і родинні зв’язки. Адже вони служать землі не на підставі податкових зобов’язань, а під іменем і титулом колонів, тож, якщо вони підуть чи перейдуть до іншого (землевласника), повинні бути повернуті, зазнати ув’язнення і покарання. Покарані повинні бути і ті особи, які вважали за потрібне прийняти чужого і невідомого: вони повинні компенсувати відробіток і збиток, нанесений покинутим маєткам, а також сплатити штраф, встановлення розміру якого ми відносимо до компетенції правителя провінції, так, щоб власник маєтку, в якому був знайдений чужак, був підданий покаранню відповідно до злочину, і вигнання (прийнятого втікача) не може виправдати його, оскільки для виявлення злочину достатньо уже того факту, що він утримував у себе невідому йому людину. Якщо хтось у згаданих областях прийме раба, він повинен заплатити, незважаючи на відмову про незнання, штраф у чотирикратному розмірі, а крім того компенсувати відробітки і збиток. Стосовно вільновідпущеників, яких хтось прийме, таким же чином присвоївши, слід дотримуватися порядку, який ми ввели щодо вільних колонів.