Ремесло і торгівля а) ремісничі професії

ОДІССЕЯ, Ш, 425–435; XVII, 382–386

425. Золотаря хтось, Лаерка, сюди хай покличе негайно, —

Щоб у телиці тієї він роги прийшов золотити.

Інші ж усі залишіться зі мною й скажіть, щоб служниці

В домі там учту скоріш готували багату і пишну,

Дрова і чистую воду несли і стільці розставляли.

430. Так він сказав, і усі почали метушитись. Телицю

З поля пригнали: прийшли з корабля рівнобокого разом

Товариші Телемаха відважного, майстер з'явився

З мідним приладдям в руках, потрібним у справі ковальській:

Кліщі міцні, і ковадло, і молот приніс він, якими

435. Золото звик оброблять...

Хто б це чужинців шукав, щоб до себе запрошувать в гості.

Крім хіба тільки таких, що для діла бувають потрібні,—

Чи ворожбитів, чи теслів, а чи лікарів від хвороби,

85. Чи піснярів божествених, щоб радість приносили співом, —

Скрізь по безкраїй землі для смертних вони є жадані.

Б) зброя та її виготовлення

ІЛІАДА, XVIII, 468–482

Мовивши так, залишив він Фетиду й до кузні вернувся.

Зразу ж міхи скерував на вогонь і звелів працювати.

470. Всі вони разом—аж двадцять було їх – задихали в горна

Різноманітним диханням, що сильно вогонь роздувало,

Й допомагали то швидше кувати, а то повільніше,

Як того волив Гефест, щоб виконать працю найкраще.

Міді незламної й олова досить він в полум'я кинув,

475. Цінного золота й срібла додавши. Ковадло велике

Він приладнав до підставки ковальської міцно, в правицю,

Молот узяв величезний, тримаючи в лівій обценьки.

Приготував він насамперед щит — міцний і великий,

Гарно оздоблений всюди, ще й викував обід потрійний,

480. Ясноблискучий, та ззаду посріблений ремінь приладив.

Щит той з п'ятьох шарів шкіряних, а поверх він багато

Вирізьбив різних оздоб, до дрібниць все продумавши тонко.

ІЛІАДА, IV, 105–113; VII, 219–223; X, 255–265; XII, 287–299; XVII, 370–372; XX, 267–272

105. Зняв із плеча свого лук він, гладенько обтесаний з рогу

Дикої сарни швидкої, що сам, затаївшись в засаді,

В груди стрілою поцілив її, коли мала стрибнути

З бескиду й тут же замертво навзнак на скелю упала.

Роги над лобом у неї долонь на шістнадцять здіймались.

110. Їх, обробивши ретельно, з'єднав роготокар майстерний,

Вилощив лук і на край приладнав золотеє окільце.

Лук спорядив і, об землю обперши, його натягнув він,

Товариші ж хоробрі щитами його обступили...

Близько Еант підійшов, мов муром, надійно прикрившись

220. Мідним щитом семишкірним, що Тихій зробив для героя

Кращий поміж лимарями, а мав він у Гілі оселю.

З шкур од сімох бугаїв годованих злагодив щит він

Ясноблискучий, і восьмий ще шар був із міді на ньому...

255. Меч двоєсічний тоді віддав Фрасимед войовничий

Сину Тидея, — біля корабля той лишив свою зброю, —

Дав йому й щит і покрив йому голову щільно шоломом,

З ременю шитим, без гребеня й гриви, що зветься звичайно

Плоский шишак, — юнаки свої голови ним захищають.

260. Дав Меріон Одіссею свій лук та іще й сагайдак свій,

Дав йому меч й покрив йому голову щільно шоломом,

Шитим із шкіри, — всередині був з багатьох ремінців він

Сплетений міцно, а зверху майстерно скріплявся рясними

Низками білих зубів срібноіклого вепра, що густо

265. Бігли туди і сюди, — за підкладку була в них повстина...

Так безнастанно й каміння з обох боків сипалось густо —

То на троян, а то від троян на загони ахейські

Градом летіло каміння, аж гуркіт лунав понад валом.

290. Та не змогли б ні трояни тоді, ні осяйливий Гектор

Брами у мурі зламать чи великі запори, аж поки

Не спрямував на агреїв сина свого Сарпедона

Зевс велемудрий, як лева того на волів круторогих.

Виставив той уперед свій щит, звідусюди округлий,

295. Кутий із міді, карбований,—гарно скував його вмілий

Мідник, зсередини шкури волові приладивши щільно

Й дратвою їх золотою по мідному колу прошивши.

Щит той піднявши й списами двома потрясаючи грізно,

Кинувся так Сарпедон, наче лев...

370. Інші ж трояни та всі в наголінниках мідних ахеї

Билися вільно під небом ясним; навкруги променіло

Сонячне сяйво; ніде не видно було ні хмарини...

Не пощастило Енеєві мужньому списом могутнім

Щит той пробити: наткнувсь він на золото, божий дарунок.

Дві лиш платівки пробив він, а далі під ними лишалось

270. Ще три, бо п'ять їх усього прибив до щита кривоногий:

Зверху — дві мідні, зсередини — дві олов'яні, й між ними —

Ще й золоту — вона то й затримала спис ясеновий.

ІЛІАДА, XI,15–44

15. Голосом грізним кричав і Атрид: готуватись до бою

Воям аргівським велів і сам в мідь одягався блискучу.

Спершу приклав він до ніг своїх дужих прекрасні кнеміди

І застібнув їх на срібні пряжки, як годилося, туго.

Потім він панцир міцний одягнув на могутнії груди,

20. Дав оцей панцир йому, як гостинець, колись там Кінірас, —

Чутка велика дійшла бо до Кіпра, що саме ахеї

На кораблях вже зібрались відплисти на землю троянську,

Ось і тоді він цареві зробив цей приємний дарунок.

Чорних із синім відтінком на ньому було десять смужок,

25. Далі дванадцять із золота та з чистого олова десять.

Темно-блискучі звивались змії до самої шиї,

З кожного боку по три, наче райдуга, що на хмаринці

Сам Кроніон засвітив, як чудесне знамення для смертних.

З лівого боку свій меч причепив; на його рукоятці

30. Всюди блищали із золота цвяхи, а срібнії піхви

На золотих поясах звисали до самого долу.

Потім взяв щит бойовий свій, що міг усю постать закрити,

Гарні на ньому узори: кругом десять ободів мідних,

Далі йшли з олова білого круглі бляшки, як прикраси,

35. В центрі ж сіяла одна така бляшка, вся чорно-блискуча.

Тут, як вершина щита, красувалась жахлива Горгона,

З поглядом грізним, гидка, поруч неї і Деймос і Фобос.

Срібний був пояс під ним, на якому звивався жахливий

Сизий дракон; його три голови навкруги повертались,

40. Хоч з однієї вони піднімалися шиї угору.

Шолом на голову взяв, мав чотири він бляшки-прикраси,

З кінською гривою, зверху ж хитався на нім страшний гребінь.

Врешті два списи міцні він бере, кожен — вістря мав з міді.

Гострі обидва, а мідь їх сіяла до самого неба.