В) ювелірне мистецтво

ІЛ1АДА, II, 446–449

Серед них ясноока Афіна

Дорогоцінну егіду несла, нестаріючу й вічну,

Китиць із щирого золота сотня із неї звисала,

Сплетених гарно, і кожна з них — в гекатомбу ціною.

ІЛІАДА, XIV, 178, 180–183

Шати тоді амброзійні вона одягла, що Афіна

Виткала їй і узором красивим оздобила рясно.

180. Пряжками їх золотими на грудях вона пристебнула,

Підперезалася поясом з сотнею китиць барвистих,

В вуха проколоті вділа сережки, по троє перлинок

В кожній, мов ягідки спілі, й принадністю вся засвітилась.

ОДІССЕЯ, XVIII, 291-300

Кожен окличника по дорогії послав подарунки.

Плащ принесли Антіноєві гарний, барвисто-узорний,

Кроєм широкий, дванадцять уздовж його пряжок ясніло

З золота кутих, — при кожній гаплик був, красиво загнутий.

295. Від Евримаха також принесла пречудове намисто

З золота чистого й зерен янтарних, що сяють, як сонце.

Евридамантові слуги, мов сплетену з тутових ягід,

З темних трійчастих перлин принесли йому пару сережок.

Володареві ж Писандру, Поліктора сину, — коштовний

300. Уклад нашийний, оздобу його принесли найдорожчу.

Г) будівельна справа

ІЛІАДА, VII, 435–442

435. Пагорб могильний над вогнищем, спільний для всіх, спорудили

Серед рівнини й навкруг повиводили зразу ж високі

Вежі на захист собі і їхнім човнам мореплавним.

А посередині вправлену міцно поставили браму,

Щоб через неї проїхати кінні могли колісниці.

440. Зовні, за стінами близько, ще й рів прокопали глибокий,

Довгий, широкий, а вздовж його палі міцні повбивали.

Так в своїм стані трудилися довговолосі ахеї.

ОДІССЕЯ, VII, 81–102

...Одіссей же тим часом

До Алкіноя пішов у славетні покої і серцем

Затрепетав, перед мідним порогом його зупинившись.

Все-бо, як сонце яскраве, як місячне сяйво, блищало

85. В високоверхнім стрункім Алкіноя відважного домі.

Стіни, міддю оббиті, тягнулися вправо і вліво,

Вглиб, від порога, з карнизом вгорі з темно-синьої сталі.

З золота двері зсередини в домі міцнім зачинялись,

Срібні одвірки над мідним порогом підносились струнко,

90. Срібний одвірок — вгорі й золотеє на дверях окільце.

З золота й срібла обабіч при вході собаки стояли,

Виробив їх надзвичайно майстерно Гефест кривоногий,

Щоб Алкіноєві, серцем відважному, дім пильнували, —

Пси ті безсмертні були і ніколи й не старіли навіть.

95. А від порога вглиб дому при стінах і справа, і зліва

Крісла рядами стрункими стояли; на них тонкоткані

Скрізь покривала м'які позастелено — витвір жіночий.

Знатні феаків вожді у тих кріслах звичайно сиділи,

Їли й пили — удосталь всього цілий рік тут бувало.

100. Ще й золоті юнаки там стояли на гарних підставках,

Факелів пломінь яскравий в руках вони дужих тримали,

Щоб для гостей у покоях освітлювать темряву ночі.

ОДІССЕЯ, V, 243-262

Став він дерева рубати, і вмить закипіла робота:

Двадцять дерев він зрубав, обчистив сокирою віття,

245. Гладко усе обтесавши, бруси по шнуру обрівняв він.

Свердел тим часом принесла Каліпсо, в богинях пресвітла,

Балки усі просвердлив ним і злагодив він їх докупи:

Шворнями їх позбивав та ще й закріпив їх скобами.

Розміру саме такого, яким досвідчений тесля

250. Вшир та уздовж окреслює суден вантажних основу, —

Саме таким і зробив Одіссей той пліт свій завбільшки.

Палубу зверху уклав він, рядами з боків приладнавши,

Густо підпори й дошки великі на них настеливши.

Щоглу поставив і рею на ній прикріпив для вітрила,

255. Потім стерно приладнав,щоб плотом тим зручніш керувати.

Огородив його далі він віттям вербовим навколо,

Щоб захищатись од хвиль, і гілля ще наклав для баласту.

Німфа внесла для вітрил полотна, у богинях пресвітла.

Взявся й за цю він роботу і добре упорався з нею.

260. Линви до рей прив'язав, а до низу — канати й колоди,

Й пліт свій підоймою врешті спустив він у море священне.

День аж четвертий минув, поки всю докінчив він роботу.

ОДІССЕЯ, XVIII, 264–268

„Мабуть, Евмею, це й є Одіссеїв чудовий будинок!

265. Легко-бо між багатьох його інших домів упізнати:

Все тут одне до одного. Обведене дбало подвір'я

Муром з зубцями, й тримаються міцно двійчатої брами

Двері, — нікому ніякою зброєю їх не здолати”.

ОДІССЕЯ, XXIII, 187-204

А з-поміж смертних нікому, хоча б він і в розквіті сил був,

Не пересунуть його, є-бо певні ознаки в тім ліжку,

Вміло змайстрованім,—сам я, не інший хто, все спорядив це.

190. Кущ густолистий маслини у мене стояв на подвір'ї.

Пишний, квітучий, із стовбуром грубим, немовби колона.

Спальню круг нього я став будувати, аж поки й докінчив,

Щільно клав мур з камінців та й покрівлю ізверху поставив,

Двері міцні приладнав, до одвірків їх щільно пригнавши.

195. Потім з маслини тієї верхівку відтяв густолисту.

Пень обрубав, обтесавши до кореня мідяним стругом,

Якнайстаранніше брусся я вирівняв пильно по шнуру,

Злагодив ліжку підпору і свердлом усе просвердлив я.

З цього почавши, став ліжко робити, аж поки й докінчив,

200. Золотом, сріблом оздобив його і слоновою кістю,

Ремінь воловий, у пурпур забарвлений, вздовж натягнувши.

Ось я відкрив тобі ліжка ознаки. Про те ж бо не знаю,

Жінко, чи досі там само воно, чи хто вже на інше

Місце його переніс, від оливного пня відділивши”.