Напис з Філадельфії в Лідії, серед. Ііі ст. Н.Е.

4. ...Щоб створити видимість такого їхнього нахабства, вони захопили дев’ять чоловік і закували їх у кайдани, заявляючи, що відправлять їх до пречудових ваших прокураторів, оскільки пречудовий Елій Аглай виконує також обов’язки проконсула. У одного з цих дев’яти вони вирвали як викуп більше 1000 аттичних драхм і відпустили, інших же вони залишали в кайданах, і ми не знаємо ясно, божественніший із імператорів, чи відправлять вони їх живими до пречудового Аглая, чи вчинять з ними, як з попередніми. І ось ми, нещасні люди, позбавлені засобів до життя і своїх близьких, зробили єдине, що було в наших можливостях, - заявили про це вашому прокуратору, наглядаючому за порядком, Аврелію Маркіяну, і вашим пречудовим прокураторам в Азії. Ми молимо, ваша божественна неперевершена величносте, о божественніший з колишніх імператорів, звернути увагу на страждання селянства, тому що нам чинять перешкоди збирачі податків і їхні представники, загрожуючи нам, які залишилися, смертельною небезпекою, і ми не можемо через чинення перешкод ні землю обробляти, ні здійснювати платежі і повинності в майбутньому. Ми просимо милостиво почути наше прохання і наказати управителю народу і пречудовим вашим прокураторам учинити суд за заподіяні злочини, заборонити їм доступ у панські маєтки і (припинити) гноблення, застосовувані до нас збирачами і тими, хто під приводом виконання посади і літургій гноблять і мучать нас; бо все наше (майно), успадковане від предків, підлягає контролю і веденню священного фіска за земельним статутом. Скажемо правду вашій божественності: якщо від вашої небесної десниці не буде помсти за нахабні вчинки, ні допомоги в майбутньому, ми, залишені, не взмозі знести жадібності під згаданим вище приводом, вимушені будемо залишити батьківські домівки і могили предків і заради спасіння життя переселитися на приватновласницьку землю: вони, ці злодії, більше жаліють проживаючих там, ніж ваших селян; (доведеться) нам стати втікачами з панських земель, на яких ми народилися і виросли, і, залишаючись землеробами з часів предків, вірою служили своєму панові.

Напис із Фригії, серед. Ііі ст. Н. Е.

Імператору Цезарю М. Юлію Філіппу, благочестивому, щасливому Августу і М. Юлію Філліпу, найосяйнішому Цезарю, прохання від Аврелія Еглета, за дорученням общини арагвенських поселенців і колонів ваших, (які входили в Аппіанський) дем об’єднання тотеанів і соєнців, через Т. Вінія Дідима, воїна. У той час як у ваші блаженніші часи, про благочестивіший і бездоганніший з царів, які коли-небудь були, усі ведуть спокійне і мирне життя, тільки ми терпимо супротивне (нинішнім) блаженнішим часам і направляємо до вас це наше прохання, ручаючись за справедливість нашого прохання про таке. Ми – ваші священні маєтки і начеб цілісний народ, які приходять до вас і стають прохачами вашої божественності, пригноблювані наднеймовірно і будучи об’єктом вимагань з боку тих, кому належить охороняти громадські інтереси. Живучи в глибинці країни і не будучи під владою військовою, ми, однак, терпимо біди, незрівнянні з вашими щасливішими часами. Нас пригнобили ті, які, будучи відправлені в Аппіанський округ, відхиляються від великих шляхів; до того ж солдати і вельможі з правлячих у місті і ваші цезаріанці [службовці імператорського фіска, які відали збором податків і конфіскованими землями. – В.Б.], які прибувають сюди, відхилившись від проїзних шляхів, відірвавши нас від роботи і забираючи на ангарії [повинності місцевих жителів, пов’язані з утримуванням доріг і імператорської пошти. – В.Б.] наших робочих волів, стягують те, що їм не слід, і виходить, що ми пригноблені і терпимо немалу образу. Про це все ми вже зверталися до вашої величності, Августе, коли ти був на посаді префекта преторію, і про те, як твоя божественність була стривожена цим, видно з наведеної твоєї резолюції: “Я наказав правителю провінції, щоб він розслідував те, що ви викладаєте в проханні, і він вживе заходів, щоб більше не було причини для скарги”. Та від цієї резолюції нам не було жодної користі і нам доводиться в селі платити, що з нас належить, і до нас з’являються якісь люди, всупереч справедливості топчуть нас ногами, так само як і цезаріаці немало нас пригноблюють, виходить, що ми втрачаємо врожай і земля пустує (...)