Фукідід. Історія, іі, 13

Перикл умовляв афінян зберегти бадьорість, посилаючись на те, що звичайно держава дістає на рік 600 талантів данини від союзників, не рахуючи інших прибутків, на акрополі зберігалося в той час карбованої монети 6000 талантів, загальна ж сума цих грошей доходила до 9700 талантів... Крім того, говорив Перикл, є некарбоване золото і срібло, присвоєне приватними особами і державою, і священний посуд, яким користуються в процесіях і на змаганнях, здобич від персів й інші речі не менше як на 500 талантів.

Розвиток рабства в Афінах

Раби-управляючі господарством знаті

Плутарх. Перикл, 16

Не бажаючи втрачати свого багатства, здобутого ним у спад­щину від батька, внаслідок свого недбальства, і не маючи мож­ливості через свою зайнятість приділяти йому надто багато тур­бот і часу, Перикл організував таке ним управління, яке визнав найбільш простим і економним. Весь збір річного врожаю він повністю продавав, а потім жив і задовольняв потреби свого госпо­дарства, купуючи на ринку найнеобхідніше. Тому такий його ре­жим не був приємний для його дорослих синів, та й для жінок у своєму домі він не був щедрий. Їх дратувало те, що всі витрати були розраховані по днях і зведені до зовсім мізерних розмірів. В його господарстві ні в чому не було надміру, який звичайно бу­ває у великих і багатих домах, а всі видатки і прибутки строго перевірялись рахунком і різними способами. Всю цю систему управ­ління господарством Перикла точно проводив один з його рабів на ім'я Евангел, навчений і підготовлений, як ніхто інший, самим Периклом до такого ведення господарства.

Використання праці рабів у майстернях

З „життя софокла”, 126

Софіл ... держав рабів-мідників або теслярів.

Зі схолій до „вершників” аристофана, 44

Батько Клеона, Клеонім, держав майстерню рабів-чинбарів.

Діонісій галікарнаський. Фрагмент

Ісократ, афінянин... був сином Теодора, одного з числа замож­них громадян, що мав рабів, які займалися виробництвом флейт, і діставав засоби до життя від цього ремесла.

Лісій. Промови, XII, 19

...Вони взяли в нашій майстерні сімсот щитів... забрали стіль­ки срібла й золота, міді, різних прикрас, домашньої обстановки, жіночого убрання, скільки вони ніколи не мріяли мати, та ще сто двадцять рабів, з яких кращих вони взяли собі, а інших здали в скарбницю.

Праця рабів у рудниках

КСЕНОФОНТ. ПРО ПРИБУТКИ, IV, 14—15

Нікій, син Нікерата, мав у рудниках тисячу рабів; він їх від­давав у найми фракійцеві Сесії з умовою, щоб той платив йому за кожного раба щороку по одному оболу чистого доходу і потім повернув те саме число рабів. У Гіппонніка було 600 рабів, яких він віддавав у найми за таких же умов; його раби приносили йому щороку по одній міні чистого доходу. У Філімоніда було 300 рабів, що приносили йому півміни доходу, у інших теж були такі раби, наскільки їм дозволяли їхні достатки.

Перехід рабів на бік ворога

Фукідід. Історія, VII, 27; VIII, 40

...Зайняття [спартанцями] Декелеї, яка в цю літню кампанію була зайнята спочатку пелопоннеським військом, а потім була під охороною окремих держав, що раз у раз робили наскоки, дуже шкодило афінянам і погіршило їхнє становище, бо все це викликало насамперед і втрати в людях. Попередні вторгнення були короткочасними і не заважали афінянам весь інший час користуватися своїми полями; а тепер пелопоннесці сиділи на їхній землі безперервно, причому напади робились то великим числом воїнів, то, коли це було необхідно, відповідний гарнізон робив наскоки на країну і грабував її. Афіняни багато терпіли ще й від того, що при війську був Агіс, цар лакедемонян, який ставився до війни не як до побічної справи. І справді, всю тери­торію афіняни втратили з-під контролю, понад двадцять тисяч рабів перебігло від них до ворога, в тому числі більша частина ремісників, загинула вся дрібна і в'ючна худоба...

VIIІ. ...У хіосців було безліч рабів, більше, ніж в якій іншій державі, крім Лакедемону; раби, внаслідок їх численності, заз­навали за всяку провину надто жорстоких кар. Через це, як тільки виявилось, що афіняни за допомогою своїх укріплень ста­ли тут твердо, більшість рабів одразу ж перебігла до них і, добре знаючи місцевість, завдавала країні величезного лиха...