Плутарх. Клеомен, 1-3, 7, 11.

1. ...Клеомен [син царя Леоніда. - В.Б.] часто розпитував вдову Агіса Агеатиду про минулі події в Спарті і уважно слухав її розповідь про наміри і плани Агіса. Клеомен був честолюбним і хоробрим, не менше Агіса схильним до поміркованості і простоти, але не був таким обережним і покірним, як Агіс. Його природі, більше того, було властиве жало гніву, і він енергійно йшов до того, що уявлялося йому прекрасним. Прекраснішим ж від усього здавалося Клеомену управляти тим, хто його владі підкорявся добровільно; але прекрасним було в його очах підкоряти тих, хто відновив підлягати йому, і змусити їх рухатися до кращого…

2. Клеомену не сподобалося те, що відбулося тоді у Спарті. Громадяни були неначе приспані неробством і насолодами, і сам цар абсолютно не цікавився державними справами, лише б ніхто не заважав йому віддаватися гультяйству і проводити життя в надмірності і розкоші. Ніхто не турбувався про громадські справи, і кожний думав лише про вигоди свого власного дому. Про фізичні вправи юнаків, про їхню скромність, стриманість і рівність навіть згадувати було небезпечно після смерті Агіса і його прибічників.

3. Коли після Леоніда Климен прийняв царську владу, він побачив, що громадяни були абсолютно розбещені, багаті люди, віддаючись насолодам і користолюбству, повністю забули про суспільні інтереси; більшість же громадян через погані умови життя не проявляли жодної старанності ні до військових занять, ні до спартанського способу життя. Та й і в нього самого був лише царський титул, вся ж влада знаходилася в руках ефорів. Клеомен зразу ж задумав оживити діяльність у державі. Гадаючи, що йому легше буде провести в державі перетворення під час війни, аніж у мирний час, він скористався приводом, поданим ахейцями, і розірвав союз Спарти з ними.

7. (Після перемоги над ахейцями) Клеомен став розвивати плани перед своїм вітчимом Мегістоном: потрібно звільнитися від ефорів, розділити майно між усіма громадянами і, встановивши рівність у Спарті, розбудити її і привести до гегемонії над Елладою. Мегістон погодився з ним і схилив на свій бік двох-трьох друзів...

11. (Клеомен знищує ефорат.)

Після цього Клеомен перш за все віддав у загальне користування своє майно; це зробили також Мегістон, його вітчим, усі його друзі, а потім усі інші громадяни. Усю землю розділили. Цар призначив земельний наділ і кожному з тих, кого він відправив у вигнання, обіцяв усіх їх повернути, лишень тільки наступить спокій. Він поповнив число громадян з періеків і організував з них загін у 4000 гоплітів...

Він звернув також увагу на виховання і спосіб життя молоді... Незабаром гімнасії і сиситії отримали належне облаштування, повернулися до попереднього простого спартанського життя.

Тиранія набіса полібій. Всесвітня історія, іv, 81

Лакедемоняни з часів законодавства Лікурга користувалися прекрасним державним устроєм і були досить могутніми до битви при Левктрах [371 р. до н.е. – В.Б.]. Починаючи з цього часу, доля відвернулася від них, і держава їхня все більше і більше приходила в занепад. Під кінець дійшло до того, що вони терпіли майже постійні війни і міжусобні чвари. Обтяжені досить частими переділами майна вигнаннями, попробували ненависного рабства і навіть тиранію Набіса. Так само лакедемоняни, для яких раніше було нестерпне саме ім’я тиранії.