Тема 10. Соціальна суть принципату августа

1. Причини падіння Римської республіки та встановлення принципату Августа.

2. Особливості політичного ладу Риму при Августі.

3. Ставлення Августа до сенаторського стану та вершників.

4. Політика Августа щодо плебсу і рабів.

5. Італія та провінція в період принципату.

Реферати:

1. Розквіт римської культури при Августі.

2. Октавіан Август як політичний діяч.

3. Відображення в поезії Горація та Вергілія політичних лозунгів, які висувалися Августом.

4. Гурток Мецената як знаряддя політики Августа.

Основна література

1.Балух В.О., Коцур В.П. Історія Стародавнього Риму. – Чернівці: Книги ХХІ, 2005. – С. 315 – 342.

2. Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей. – М.: Худож. лит., 1990. – 255 с.

3. Егоров А.Б. Рим на грани эпохи: Проблемы рождения и формирования принципата. - Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1985. – 225 с.

4. История Древнего Рима / Под ред. Кузищина В.И. – М.: Высш. шк., 1981. – С. 197-206.

5. Машкин Н.А. Принципат Августа. – М., Л.: Изд-во AH CCCP, 1949. – С. 311-316, 427-457.

6. Практикум по истории древнего мир / Сост. И.А. Просина, И.С. Свенцицкая – M.: Просвещение, 1972. – С. 123 – 140.

7. Утченко C.Л. Древний Рим. События. Люди. Идеи. – М.: Наука, 1969. – С. 169 – 215.

8. Утченко С.Л. Кризис и падение Римской республики. – М. : Наука, 1965. – 288 с.

9. Хрестоматия по истории древнего Рима / Под ред. Кузищина В.И. – М.: Высш. шк., 1987. – С. 165 – 189.

Додаткова література

1. Вуллих И.В. Овидий и Август // ВДИ. – 1958. – № 1. – С. 151 – 159.

2. Геров Б. К вопросу о включении рабов в римское войско при Августе //Античное общество. - М.: Изд-во АН CСCP, 1967. - С. 23-28.

3. Кнабе Г.С. Римское общество в эпоху ранней Империи // История древнего мира. – М.: Наука, 1932. – С. 68 – 97.

4. Колосовская Ю.К. К вопросу о социальной структуре римского общества І – ІІІ вв. н.э. // ВДИ. – 1969. – № 4. – С. 122 – 129.

5. Утченко С.Л. Становление Римской империи и проблемы социальной революции // ВИ. – 1964. – № 7. – С. 43 – 56.

6. Уэллс К. Германская политика Августа. Исследование археологических свидетельств // Реферативный журнал. – 5. – 1974. – № 1. – С. 198 – 199.

7. Штаерман Е.М. Светоний и его время // Светоний. Жизнь двенадцати цезарей. – М.: Наука, 1964. – С. 249 – 262.

8. Штаерман Е.М. Рабовладельческие отношения в ранней Римской империи. – М.: Наука, 1971. – 243 с.

9. Шифман И.Ш. Сирийское общество эпохи принципата. – М.: Наука, 1977. – 212 с.

10. Шифман И.Ш. Цезарь Август. – Л.: Наука, 1990. – 198 с.

11. Федорова Е.В. Люди императорского Рима. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 366 с.

Методичні рекомендації

Джерела з цієї теми численні та різнохарактерні, вони вимагають критичного ставлення і аналізу. На особливу увагу заслуговують пові­домлення Діона Кассія, Гая Свєтонія Транквілла та самого Октавіана Августа, автора "Діянь божественного Августа".

Студентам необхідно чітко уявляти, що таке принципат з юри­дичного та соціально-політичного поглядів, розібратись у суті прин­ципату як особливої форми монархії, прикритої республіканськими закладами (формами правління), в необхідності встановлення принци­пату для гарантії прав рабовласників.

Розподіл функцій між принцепсом і сенатом (Діон Кассій. Римська історія, ІІІ, 12–13) став основою для виникнення теорії Т.Моммзена про діархію (двовладдя) сенату і принцепса. Дуже поширені також погляди, що принципат був республікою, але носив монархічний характер.

У вітчизняній історіографії підкреслюється поєднання монархіч­них та республіканських елементів у принципаті, проте ніякого двов­ладдя не було. Хоча принцепс повною мірою зважав на авторитет сенату, він зосередив у своїх руках найважливіші державні повноваження: мав пожиттєву трибунську владу, неодноразово обирався консулом, присвоїв собі функції цензора, отримав почесний титул "батько вітчизни" (Гай Свєтоній Транквілл. Божественний Август, 27, 258; Октавіан Август. Діяння божественного Августа, гл.VІІІ), був верховним головно-командуючим.

При характеристиці станової політики Августа слід відзначити введення майнового цензу для сенаторів і вершників (Гай Свєтоній Транквілл. Божественний Август, ХХХV). Проведена чистка сенату дала можливість принцепсу звільнитись від невигідних осіб, а сенат перет­ворився в слухняне знаряддя його влади.

У ставленні до вершників у політиці Августа простежуються тенденції перетворення їх у службовий стан. Зменшуючи політичні права плебсу (заборона колегій, зменшен­ня ролі народних зборів), Август здійснював стосовно нього політику державних роздач (грошові та хлібні роздачі, організація видовищ) (Гай Свєтоній Транквілл. Божественний Август, 40–42; Октавіан Август. Діяння божественного Августа, гл. ХV).

З метою зміцнення влади рабовласників Август обмежив відпуск рабів на волю, ввів страту рабів у разі вбивства їхнього господаря, при­пинив винагородження рабів за донос на своїх господарів (Дігести, XXIX, 5).

Необхідно з'ясувати також причину зміни політики Риму щодо про­вінцій. Август, прагнучи розширити соціальну базу Імперії, надає права римського громадянства провінційним рабовласникам. Переписи у провінціях, фіксовані повинності обмежили зловживання відкупщиків. Проте провінції і надалі залишались джерелом збагачення Риму, до того ж у них проводилась значна романізація за посередництвом коло­ній римських громадян та ветеранів (Октавіан Август. Діяння божест­венного Августа, гл. ХХVІІІ).

На закінчення слід визначити основні характерні риси принципату, а саме: посилення центральної влади, опора на широкі верстви рабов­ласників і армію, створення бюрократичного апарату, зміцнення війсь­кової могутності держави та придушення виступів невдоволених.