Виступ м е н е с т е я плутарх. Тесей, 32, 35

32. У тому часі Менестей, син Петеоя, внук Орнея і прав­нук Ерехтея, як повідомляють, перший із смертних, почав з корисливою метою шукати народної прихильності і лицемірити перед натовпом. Він прагнув збунтувати й озлобити могутніх громадян, які вже давно насилу терпіли Тесея, вважаючи, що він, позбавив­ши знатних царської влади, яка належала кожному з них у влас­ному демі, і зігнавши усіх в одне місто, перетворив їх у своїх під­даних і рабів. Він [Менестей] запалював теж до бунту і простий люд, намовляючи його, що свобода не більше, ніж сон, що на­справді він загубив і вітчизну, і рідні храми, бо замість багатьох царів, законних і добрих, зі страхом звертає погляд на одного володаря — зайшлого й іноземця. Здійсненню бунтівних планів Менестея до певної міри сприяла війна з тиндаридами (синами Тиндарея – Кастором і Полідевком, братами Гелени), які вдер­лися в Аттику (дехто взагалі вважає, що вони з'явилися лише на заклик Менестея)...

35. ...Тесей, вийшовши на волю і повернувшись до Афін, де ще не повністю здолали його прихильників, присвятив Гераклові всі священні ділянки, відведені йому раніше містом... Однак, за­бажавши володарювати і керувати державою по-старому, він тут же зіткнувся з бунтом і замішаннями й переконався, що ті, кого він залишив повними ненависті до нього, тепер взагалі перестали боятися, і побачив, що народ сильно зіпсувався і замість того, щоб мовчки виконувати накази, він хоче, щоб і йому догоджали. Тесей спробував приборкати ворогів силою, однак став жертвою чвар і змови і, врешті-решт, втративши всю надію на успіх, ді­тей потайно переправив на Евбею до Елефенора, сина Халкодонта, а сам, урочисто проклявши афінян у Гаргетті, на тому місці, що нині називається Аратерій, відплив на Скірос...

ГЕСІОД. РОБОТИ І ДНІ, 448–478

Добре вважай, коли вперше ти крик журавлиний почуєш,

Що з висоти, із-за хмар аж, щороку до нас долітає.

450. Знак подає він орати, віщує зими дощової

Хмарну добу і хапає за серце людей безволових.

Дома у себе годуй у ту пору волів круторогих.

Слово не тяжко сказати: „Позич паровицю, сусідо”.

Та й відказати не тяжко: „В роботі моя паровиця”.

455. Інший, на умисли бистрий, говорить: „Зіб'ю собі воза”.

Дурень, того і не знає, що в возі надоби багато,

Треба його наперед заготовити й скласти удома.

Тільки настане пора, що до оранки люди беруться,

Швидко тоді обертайтесь всі разом: раби і господар,

460. Землю, чи буде суха, чи вільготна, ори без упину.

Як тільки зможеш, пильнуй, щоб рясниста пашня зародила.

Зореш навесні, а вдруге улітку, та й будеш безпечний.

Пар своєчасно засій, поки поле тобі не затвердло.

Пар і в біді захистить, і маленьких дітей заспокоїть,

465. Отже, підземному Зевсу молись та й пречистій Деметрі,

Щоб наливалось повніше те зерно Деметри священне,

Тільки до оранки станеш, молись, як, узявшись рукою

Міцно за держало плуга, колючим штихом доторкнешся

Карку волів, щоб тягли за реміння граділь. А невільник

470. З заступом трохи позаду хай лагодить птахам роботу,

Криючи зерно землею. Бо добрий порядок для смертних

Найкорисніший за все, а найгірше за все — безголов'я.

Прийде пора — і достигле колосся поникне додолу,

Якщо Кроніон призволить щасливий кінець дарувати.

475. Вибереш геть павутиння з глеків. І, я маю надію,

Радісно буде тобі споживати добуті запаси.

Світлої діждеш весни при достатку і не будеш нікому

Заздрісно в руки дивитись. Ще й інший у тебе попросить.