Аристотель. Політика, ііі, 1,10

...Ось що, наприклад, зробив в Афінах Клісфен після вигнання тиранів: він увів до складу філ багато іноземців [що про­живали в Аттиці] і рабів-метеків [вільновідпущених]...

Філохор. Фрагмент

Народ проводив попереднє голосування перед восьмою пританією з питання, чи вважає він за потрібне „подавати черепок”. Якщо це визнавалось необхідним, агора огороджувалася дошка­ми, причому залишали десять входів; через них входила кожна філа окремо, а черепки подавали, повертаючи їх написами дони­зу. Спостерігали за цим дев'ять архонтів і Рада. Після цього черепки підраховували, і той, проти кого було подано найбільше голосів і притому не менше шести тисяч, повинен був покинути місто на десять років (згодом на п'ять). Перед цим він повинен був протягом десяти днів дати іншим й сам дістати задоволення своїм особистим справам; він зберігав право користуватися при­бутками, однак не мав права наближатися до смуги Гереста, мису на Евбеї...

...З людей маловідомих один тільки Гіпербол був вигнаний остракізмом через свою негідність, а не тому, що його підозрю­вали у прагненні до тиранії. Після нього припинився цей звичай, який існував з часів Клісфена, коли цей останній вигнав тиранів і хотів вигнати їхніх друзів.

Плутарх. Аристид, 17

...Зійшовшись з усіх кінців країни до міста, афіняни піддали остракізмові Аристида, прикривши ненависть до слави іменем страху перед тиранією. Остракізм не був покаранням за будь-який низький вчинок; заради благопристойності він називався “при­борканням і утриманням від пихи і надмірної могутності”, однак по суті справи був засобом втішити ненависть, і засобом досить милосердним: почуття недоброзичливості знаходило собі вихід не в чомусь непоправному, а тільки в десятирічному вигнанні того, хто це почуття викликав. Коли ж під дії цього заходу стали підпада­ти люди невідомі й негідні, остракізм перестав застосовуватися...

Переважно суд відбувався так. Кожний, взявши черепок, писав на ньому ім'я громадянина, якого вважав за потрібне вигнати з Афін, а тоді ніс до визначеного місця на агорі, обнесеній з усіх сторін огорожею. Спочатку архонти підраховували, скільки всьо­го набиралося черепків: якщо їх було менше шести тисяч, остра­кізм визнавали недійсним. Опісля всі імена розкладалися окремо, і той, чиє ім'я повторялося найбільшу кількість разів, оголошувався вигнаним на десять років без конфіскації майна.

Тема 3. Економічний розвиток греції в

V ст. До н.Е. План

1. Джерела рабства.

2. Застосування рабської праці в господарстві та становище рабів.

3. Аграрні відносини та ремісниче виробництво. Становище селян і вільних ремісників.

4. Грецька торгівля та лихварство.

5. Особливості розвитку економіки Греції.

РЕФЕРАТИ:

1. Розробка Лаврійських копалень та її значення для роз­витку афінської економіки.

2. Грошовий обіг Аттики в V ст. до н.е.

Основна література

1. Андреев В.Н. Аттическое общественное землевладение V – ІІІ вв. до н.э. // ВДИ. – 1967. – № 2. – С. 66 – 76; 1972. – № 4. – С. 7 – 18.

2. Античная Греция / Под ред. Голубцовой Г.С. – М.: Наука, 1983. – Т. І. – С. 247 – 326.

3. Балух В.О., Макар Ю.І. Історія Стародавньої Греції. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – С. 157 – 176.

4. Балух В.О. Історія античної цивілізації: У 3–х т. – Т.1. Стародавня Греція. – Чернівці: Наші книги, 2007. – С. 213 – 231.

5. Валлон А. История рабства в античном мире. – М.: Госполитиздат, 1958. – С. 53 – 156.

6. Гросман Ю.М., Лісовий І.А. Історія стародавнього світу. Практи­кум. – Львів: Вища шк., 1985. – С. 145 – 154.

7. Знаменитые греки /по Плутарху. – М.: Просвещение, 1966. – С. 79 – 100.

8. Практикум по истории древнего мира. / Сост. И.А. Просина, И.С. Свенцицкая. – М.: Просвещение, 1972. – С. 137 – 146.

9. Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Каллистова Д.П. – М.: Мысль, 1964. – С. 310 – 340.