- •В.О. Балух
- •Передмова
- •Методичні рекомендації до проведення практичних занять з історії античної цивілізації
- •Тема 1. Греція в XI - іх ст. До н.Е.
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Господарський лад передполісного періоду а ) землеробство і землеволодіння
- •Б) виноградарство, садівництво, маслинництво
- •В) тваринництво
- •Ремесло і торгівля а) ремісничі професії
- •Б) зброя та її виготовлення
- •В) ювелірне мистецтво
- •Г) будівельна справа
- •Д) виробництво шкіри
- •Е) ткацтво
- •Є) торгівля
- •Органи управління і соціальна структура а) р і д
- •Б) розклад родових відносин
- •В) народні збори
- •Г) рада старійшин
- •Д) б а с и л е ї
- •Рабство а) джерела рабства
- •Б) заняття і становище рабів
- •Тема 2. Утворення афінської демократії план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Т е к с т и д ж е р е л
- •Розклад родового ладу в Аттиці, розорення селянства, посилення влади
- •Родової знаті
- •Фукідід. Історія, і, 2.
- •Фукідід. Історія, II, 15
- •Виступ м е н е с т е я плутарх. Тесей, 32, 35
- •Езоп. Хлібороб і його діти
- •Аристотель. Афінська політія, II, 2
- •З м о в а к і л о н а фукідід. Історія, і, 126
- •Закони д р а к о н т а
- •Р е ф о р м и с о л о н а аристотель. Політика, іі.
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Плутарх. Солон, 3
- •Солон. Елегії
- •Напис про виведення колонії на о. Саламін (сер. Vі ст. До н.Е.) постанова афінських народних зборів
- •Тиранія пісистрата геродот. Історія, і, 59
- •Аристотель. Економіка, іі.
- •Фукідід. Історія, vі
- •Фукідід. Історія, і
- •Аристотель. Афінська політія, хіх
- •Р еформи клісфена геродот. Історія, V
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Аристотель. Політика, ііі, 1,10
- •Філохор. Фрагмент
- •Плутарх. Аристид, 17
- •Тема 3. Економічний розвиток греції в
- •V ст. До н.Е. План
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Соціально-економічний розвиток Афін у V ст. До н.Е.
- •Плутарх. Перикл, 11 - 12
- •Фукідід. Історія, іі, 13
- •Розвиток рабства в Афінах
- •Плутарх. Перикл, 16
- •З „життя софокла”, 126
- •Зі схолій до „вершників” аристофана, 44
- •Діонісій галікарнаський. Фрагмент
- •Лісій. Промови, XII, 19
- •Фукідід. Історія, VII, 27; VIII, 40
- •Тема 4. Афінська демократія в період її розквіту план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Т е к с т и д ж е р е л
- •Державний устрій Афін за Ефіальта-Перикла
- •Аристотель. Афінська політія, іі, 43-59, 61-62.
- •Порядок обрання посадових осіб. Рада 500 і народні збори.
- •Рада і адміністрація
- •Архонти
- •Посади, які обираються підняттям рук
- •Вибори жеребкуванням, платня. Повторність заміщення посад
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Еліан. Різні історії, VI, 10
- •Напис про заснування афінської колонії бреї у фракії
- •Афіни та їхні союзники фукідід. Історія, і, 97—99
- •Плутарх. Аристид, 24
- •Понтійська експедиція Перикла плутарх. Перикл, 19 - 21
- •Тема 5. Греція в першій половині іv ст. До н.Е. План
- •Реферати:
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Теоретичне обґрунтування рабства аристотель. Політика, іі, 1252 а – 1254 б
- •Платон. Закони, VI, 5, 757а; VI, 19, 777а – 778а
- •Поневолення полонених
- •Ксенофонт. Грецька історія, і, 6
- •Плутарх. Нікій, 29
- •Демосфен. Проти нікострата, liii
- •Демосфен. Проти евбуліда, lvii
- •Продаж землі ісей. Про спадок філоктемона
- •Ісей. Про спадок менеклея
- •Ісей. Про спадок дікеогена
- •Ісей. Про спадок аполлодора
- •Лісій. На захист ференіка з приводу спадку андрокліда, хlіі
- •Лісій. Промова проти хлібних торгівців, ххіі
- •Політичні наслідки Пелопоннеської війни.
- •Відновлення демократії
- •Встановлення спартанської гегемонії плутарх. Лісандр, 13
- •Другий Афінський морський союз
- •Тема 6. Земельні відносини в елліністичних державах план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Присвоєння діадохами царських титулів юстин. Епітоми, хv, 1-2
- •Поземельні відносини в елліністичних державах Папірус 257/56 рр. До н.Е. З Філадельфії Аполлонію
- •Папірус 256 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 256 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 253/2 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 235/4 р. До н.Е. З Арсиноїтського нома
- •Папірус ііі ст. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус сер. Ііі ст. До н.Е. З Філадельфії
- •Інструкція економу (копія)
- •Загострення соціальної боротьби у грецьких полісах Афіней, VI, 272 є – 273 а.
- •Елліністична Спарта плутарх. Агіс, 3-20
- •Плутарх. Клеомен, 1-3, 7, 11.
- •Тиранія набіса полібій. Всесвітня історія, іv, 81
- •Полібій. Всесвітня історія, хііі, 6-7
- •Полібій. Всесвітня історія, хvі, 13
- •Тема 7. Римське суспільсво за законами хіі таблиць план
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел
- •Таблиця іі
- •Таблиця ііі
- •Таблиця іv
- •Таблиця V
- •Таблиця vі
- •Таблиця vіі
- •Таблиця viiі
- •Таблиця іх
- •Таблиця х
- •Таблиця хі
- •Таблиця хіі
- •Тема 8. Аграрний рух у римі в іі ст. До н.Е. Та реформи братів гракхів
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Становище селянства в Італії в другій половині III — на початку II ст. До н.Е. Аппіан. Громадянські війни, і, 7—8
- •Аграрний законопроект Тиберія Гракха аппіан. Про громадянські війни, і, 9—11, із
- •Плутарх. Тиберій гракх, 8 – 21
- •Гай Гракх та його діяльність
- •Плутарх. Гай гракх, 4-18
- •Наслідки аграрно-демократичних реформ братів Гракхів веллей патеркул, II, 2, 3, 6, 7
- •Тема 9. Повстання рабів під проводом спартака план
- •Реферати
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Джерела рабства та становище римських рабів у і ст. До н. Е. Лівій. Історія рима від заснування міста, xlv, 34
- •Плутарх. Марк катон, 21
- •Полібій. Історія, IV, 38
- •Катон. Про землеробство, 56—59, 104
- •Аппіан. Громадянські війни. І, 7
- •Плутарх. Красс, 2
- •Початок і хід повстання під проводом Спартака. Рушійні сили і програма повсталих плутарх. Красс, 8 – 10
- •Аппіан. Громадянські війни, і, 116
- •Луцій анней флор. Епітома римської історії, III, 8
- •Поразка повстання та її причини плутарх. Красс, 11
- •Тема 10. Соціальна суть принципату августа
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел октавіан август. Діяння божественного августа
- •Діон кассій. Римська історія
- •Тема 11. Виникнення та розвиток колонату в римській імперії
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Виникнення колонату та становище колонів. Колумелла. Про сільське господарство, і
- •Розвиток колонатних відносин у іі – ііі ст. До н.Е.
- •Напис з Ейн-Джемала в Тунісі з часів Адріана
- •Напис з Ейн-Кусселя в Тунісі (кін. Іі – поч. Ііі ст. Н.Е.)
- •Напис з Бурунітанського сальтуса 180-183 рр. Н.Е.
- •Напис із Сепина в Італії. 168 р. Н. Е.
- •Напис із Фракії 238 - 240 рр.
- •Напис з Філадельфії в Лідії, серед. Ііі ст. Н.Е.
- •Напис із Фригії, серед. Ііі ст. Н. Е.
- •Напис з Нумідії, серед. Ііі ст. Н. Е.
- •Імператорське законодавство IV - V ст. Н. Е. Про колонів Кодекс Юстиніана хі, 63, 1. Імператор Константин, 319 р. Н.Е.
- •Кодекс Феодосія. Хі, 72.
- •Кодекс Феодосія, хіі, 1, 33. Імператори Констанцій і Констант, 342 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хі, 16, 5; Кодекс Юстиніана хі, 75, 1.
- •Кодекс Юстиніана vі, 4, 2.
- •Кодекс Юстиніана хі, 1.
- •Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 8. Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 68, 4. Імператори Граціон, Валентиніан і Феодосій. 379 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія х, 20, 10; Кодекс Юстиніана хі, 8, 7. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 380 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 14, 3; Кодекс Юстиніана хі, 63, 3. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 383 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 51, 1.
- •Імператори Валентиніан, Феодосій і Аркадій, 386 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 17, 2. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 386 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 68, 5.
- •Імператори Феодосій, Аркадій і Гонорій, 393 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, хі, 50, 2. Імператори Аркадій і Гонорій, 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, хі, 48, 12. Імператори Аркадій і Гонорій. 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 11. Імператори Аркадій і Гонорій, 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хіv, 7, 1. Імператори Аркадій і Гонорій, 397 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хі, і, 26. Імператори Аркадій і Гонорій, 399 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 13. Імператори Аркадій і Гонорій, 400 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 6, 3. Імператори Феодосій і Гонорій, 409 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, і, 3, 16. Імператори Гонорій і Феодосій, 409 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 18, 1.
- •Кодекс Феодосія іі, 31, 1; Кодекс Юстиніана іv. 26, 13. Імператори Гонорій і Феодосій, 422 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 18. Імператори Феодосій і Валентиніан, 430 р н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 3, 1; Кодекс Юстиніана і, 3, 20. Імператори Феодосій і Валентиніан, 434 р. Н. Е.
- •Новела Валентиніана 451 р. Н. Е.
- •Новела Севера іі, 465 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 69, 1.
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Дігести Юстиніана. Кн. 23. Титул і. Про шлюбний зговір
- •§ 1. Також установлено, що можна здійснювати зговір між відсутнім і відсутньою, і це робиться повсякчас.
- •Титул іі. Про укладення шлюбу
- •Титул ііі. Про право щодо приданого.
- •Титул іv. Про договори і придане.
- •Титул V. Про маєток, який входить у придане.
- •Книга 24 Титул і. Про дарування між чоловіком і дружиною
- •Титул ііі. Яким чином придане може бути витребувано по закінченні шлюбу
- •Тестові завдання з історії Стародавньої Греції Модуль 1. Перші держави на Криті та в Ахейській Греції. Створення передумов для формування грецьких полісів
- •Тестові завдання з історії Стародавнього Риму
- •Глосарій а
- •Булевтерій – місце для засідань Ради старійшин
- •Ключі до тестових завдань з історії Стародавньої Греції
Посади, які обираються підняттям рук
61. …Обираються підняттям рук також і на всі військові посади, у тому числі десятьох стратегів – раніше по одному від кожної філи, а тепер зі всього складу громадян: одного – для гоплітів, і він командує ними, коли вони виступають у похід; одного – для всієї країни, і він охороняє її, а якщо військові дії розпочинаються в її межах, веде там війну. Двох призначають для Піреї, в тому числі одного – у Муніхію, іншого – в Акту. На них покладається турбота про охорону всього, що знаходиться в Піреї. Далі, одного призначають для симморії: він складає списки трієрархів, влаштовує між ними обмін майна і керує розглядом суперечок між ними. Іншим дають призначення згідно з поточними обставинами.
У кожній пританії проводиться перевірка обрання стратегів для з’ясування того, чи вважає народ, що вони правильно виконують обов’язки. І якщо хтось відхилений голосуванням, його піддають суду і в разі визнання винними визначають покарання, якому він повинен піддаватися, або штраф, який він повинен виплатити; якщо ж його оправдають, він продовжує виконувати свої обов’язки…
Підняттям рук обирають ще десятьох таксіархів – по одному з кожної філи. Кожний з них командує громадянами своєї філи і призначає лохагів.
Підняттям рук обирають і двох гіпархів з усього складу громадян. Вони командують вершниками, причому кожний бере собі по п’ять філ. Вони мають таку ж владу, як стратеги над гоплітами. Вони також піддаються перевірочному голосуванню.
Деякі підняттям рук обирають десятьох філархів – по одному із філи; вони повинні також командувати вершниками, як таксіархи гоплітами.
Підняттям рук обирають ще гіпарха на Лемнос; він відає справами вершників на Лемносі.
Нарешті, підняттям рук обирають і скарбника „Парала” і окремо ще для корабля Аммона.
Вибори жеребкуванням, платня. Повторність заміщення посад
62. Серед призначених жеребом посадових осіб колись одні обиралися з філи разом із дев’ятьма архонтами, інші, які обиралися в храмі Фесея, розподілялися по демах. Але оскільки у демах розпочалася торгівля місцями, то і на ці посади тепер обираються з філи, за винятком членів ради і сторожів. Вибори цих останніх передаються у деми.
Платню отримує, по-перше, народ за рядові народні збори по драхмі, а за головні – по 9 оболів, а тим з них, які виконують обов’язки пританів, додають на харчування один обол. Крім того, дев’ять архонтів отримують на харчування по 4 оболи кожний, причому вони утримують вісника і флейтиста; потім архонт, призначений на Саламін, отримує по одній драхмі в день. Атлофети обідають у пританії впродовж місяця гекатомбеона, коли справляють Панафінеї, розпочинаючи з четвертого числа. Амфіктіони, призначені на Делос, отримують по драхмі щоденно з Делона. Нарешті, і всі посадові особи, які відправляються на Самос, Скірос, Лемнос і Імброс, також отримують гроші на продовольство.
Військові посади можна займати декілька разів, а з інших жодної не можна займати повторно; лише членом ради можна бути двічі…
Аристотель. Афінська політія, II
25. ...Протягом приблизно сімнадцяти років після мідійських війн держава залишалася під контролем ради ареопагу, хоч і схилялася потрохи до занепаду. Коли ж сила народу стала зростати, простатом його став Ефіальт, син Софоніда, який користувався репутацією людини непідкупної і справедливої у державних справах; він й став нападати на цю раду. Насамперед він домігся виключення багатьох з ареопагітів, притягаючи їх до відповідальності за вчинки під час виконання ними службових обов'язків. Згодом при архонті Кононі, він відібрав у цієї ради всі додатково набуті нею права, внаслідок чого в її руках перебувала охорона державного порядку, і передав їх почасти раді п'ятисот, почасти народу і судам.
26. ...А після цього, коли ареопаг позбувся права нагляду, державний лад став втрачати чимраз більше свій строгий порядок з вини людей, які ставили перед собою демагогічні цілі...
Хоч у всьому взагалі управлінні афіняни не так строго, як колись, дотримувалися законів, проте порядку виборів дев'яти архонтів не змінювали; лише на шостий рік після смерті Ефіальта вирішили проводити попередні вибори кандидатів для подальшого жеребкування в комісію дев'яти архонтів одночасно й із середовища зевгітів, і вперше з їх числа архонтом був Мнесифід. А до того часу всі були з вершників і пентакосіомедимнів, зевгіти ж переважно займали рядові посади, якщо тільки не дозволялося якесь відхилення від вимог законів. На п'ятий рік після цього, за архонта Лісикрата, було знову встановлено [колегію] тридцяти суддів, так званих „за демами”, а на третій рік після нього, за Антидота, внаслідок надзвичайно великої кількості громадян, за пропозицією Перикла, постановили, що не може мати громадянських прав той, хто походить не від обидвох громадян.
27. Перикл відібрав деякі права у ареопагітів, й особливо рішуче наполягав на розвитку у держави морської міці. Завдяки їй простий люд відчув свою силу й прагнув зосередити усі політичні права в своїх руках...
Так само й заробітну платню в судах ввів уперше Перикл, застосовуючи демагогічний жест, на противагу багатству Кімона. Справа в тому, що Кімон, володіючи направду царським маєтком, спершу виконував блискуче тільки громадські літургії, пізніше почав надавати матеріальну допомогу багатьом своїм демотам. Так, будь-кому з лакіадів можна було щодня приходити до нього й отримувати скромний прожиток. Окрім того, його маєтки були всі необгороджені, щоб кожен міг користуватися плодами. Перикл, не маючи такого багатства, щоб змагатися з ним у щедрості, скористався порадою Дамоніда з Еї... Порада ця полягала в тому, що якщо Перикл не володіє таким особистим майном, як Кімон, то слід давати народу його ж власний здобуток. З цих міркувань Перикл і ввів платню для суддів ...
28. Доти, доки Перикл стояв на чолі народу, державні справи були порівняно добрими; коли ж він помер, вони стали значно гіршими...
ПЛУТАРХ. ПЕРИКЛ, 3, 7–9
3. Перикл походив з філи Акамантиди, із дему Холарха зі славного по батьківській і материнській лінії дому і роду. Ксантипп, переможець варварських полководців при Мікале, одружився на Агаристі, внучці Клісфена, який вигнав Пісистратидів, хоробро здолав тиранію, дав афінянам закони і встановив державний лад, змішавши в ньому різні елементи цілком цілеспрямовано для згоди і блага громадян...
7. У молодості Перикл дуже боявся народу: він надто був схожий зовнішністю на тирана Пісистрата; його приємний голос, легкість і швидкість мови в розмові цією подібністю з Пісистратом наганяли страх на дуже старих людей. Оскільки ж він володів багатством, походив зі знатного роду й мав впливових друзів, то остерігався остракізму і тому не займався громадськими справами, однак в походах був хоробрим і шукав небезпек. Коли ж Аристид помер, Фемістокл перебував у вигнанні, а Кімона походи утримували переважно поза межами Еллади, тоді Перикл поспішно взявся за політичну діяльність. Він став на бік демократії і бідних, а не на бік багатих й аристократів всупереч своїм природним здібностям, аж ніяк не демократичним. Очевидно, він боявся, щоб його не запідозрили в прагненні до тиранії, а, крім того, бачив, що Кімон стоїть на боці аристократів і надзвичайно ними опікується. Тому він й заручився підтримкою народу, щоб забезпечити собі безпеку і отримати силу для боротьби з Кімоном. Відразу ж після цього Перикл змінив і весь свій спосіб життя. В місті його бачили йдучим тільки однією дорогою – на агору і в булевтерій...
8. ...Творів у письмовому вигляді Перикл не залишив жодних, крім народних постанов; крилатих висловів його збереглося також мало. Наприклад, він радив позбутися Егіни, як гною Пірея; він говорив, що бачить, як війна насувається зі сторони Пелопоннесу...
9. ...Спочатку, як сказано вище, Перикл в боротьбі зі славою Кімона прагнув здобути підтримку народу; він поступався Кімонові багатством і грошима, якими той привертав до себе бідних: цей запрошував кожного дня злиденних громадян обідати, одягав перестарілих, зняв огорожу навколо своїх садиб, щоб, хто захоче, міг скористатися плодами. Перикл, відчуваючи себе переможеним, за порадою Дамоніда з Еї, став ділити громадські гроші, як свідчить Аристотель. Роздачею грошей на видовища, платнею за виконання судових та інших повинностей, а також різними допомогами Перикл підкупив народну масу і став користуватися нею для боротьби з ареопагом, членом якого він не був, оскільки йому не випав жереб бути ні архонтом, ні царем, ні полемархом, ні фесмофетом. Ці посади здавна були виборними за жеребом, і, пройшовши їх, люди, які витримали випробування, ставали членами ареопагу. Так Перикл зі своїми прихильниками, набувши великого впливу серед народу, переміг ареопаг: більша частина судових справ була забрана в нього завдяки Ефіальтові, Кімон був вигнаний остракізмом як прихильник спартанців і ворог демократії, хоч багатством і походженням він не поступався нікому іншому, хоч здобував такі славні перемоги над варварами і збагатив вітчизну великою кількістю грошей і військової здобичі, як сказано в його життєписі. Такою великою була сила Перикла в народу.