Встановлення спартанської гегемонії плутарх. Лісандр, 13

(Історик використав твори письменників ІV ст. до н.е. – Феофраста, Феопомпа, а також інші джерела, що не дійшли до нас).

Знищивши демократію та інші законні форми правління, Лісандр скрізь залишав по одному гармосту з лакедемонян і по десять правителів з членів таємних товариств, організованих ним по містах. Так він діяв без різниці у ворожих і в союзницьких містах, поступово готуючи собі в певній мірі панування над усією Грецією. Правителів він призначав не за знатністю чи багатством: члени таємних товариств і друзі, пов’язані з ними зв’язками гостинності, – були йому найближчі, і він надавав їм необмежене право нагороджувати і карати. Будучи особисто присутнім при багатьох стратах, виганяючи ворогів своїх друзів, він дав грекам зразок лакедемонського правління, судячи з якого, добра від Спарти ждати було нічого. Ось чому мені здається невдалим порівняння, яке належить комічному поету Теопомпу: він порівняв лакедемонян з трактирниками, сказавши, що в той час, як елліни смакували солодкий напій свободи, спартанці підлили туди оцту. Ні, напій з першого ж ковтка був огидним і гірким, бо Лісандр не лише не дозволив народу розпоряджатися своїми справами, але на додаток, передаючи владу над містами в руки небагатьох, вибрав серед них найзухваліших честолюбців.

Другий Афінський морський союз

Напис на мармуровій стелі, знайденій на агорі в Афінах, яка

містить постанову афінських народних зборів про організацію

Другого Афінського морського союзу.

При архонті Навсиніці Каллібій, син Кефисофонта з Пеонії, був секретарем. У сьому пританію, коли черговою була філа Гіппотонтида, Рада і народ вирішили, Харин з Амфона голосував. Аристотель заявив: у добрий час для афінян і афінських союзників, для того щоб лакедоняни надавали грекам, залишаючись вільними і самостійними, жити спокійно і мати у безпеці всю країну... народ постановив: якщо хтось забажає з греків чи варварів, які живуть на материкові чи островах, - із тих, хто не знаходиться під владою царя, – бути союзником афінян і їхніх союзників, нехай буде це його правом, і нехай при цьому він залишається вільним і самостійним, маючи державний устрій, який йому вигідний, не приймаючи до себе ні гарнізона, на правителя, не вносячи податки, але на тих же підставах, як хіосці, фіванці та інші союзники. Нехай тим, які уклали союз з афінянами і з їхніми союзниками, народ поверне всі, які лише є, володіння афінян, приватні чи громадські, в країні народу, який уклав союз. І стосовно цього нехай афіняни дадуть обіцянку. Якщо ж в Афінах якісь плити (з написами) міст, що уклали союз з афінянами, не будуть відповідати цьому договору, нехай постійно засідаюча рада має повноваження таких нищити. А часу архонта Навсиніка нехай не дозволяється ні приватним особам, ні від скарбниці нікому з афінян набувати на землях союзників ні будинок, ні маєток ні шляхом покупки, ні під заставу, ні якимось іншим чином. Якщо ж хтось стане яким би то не було чином купувати, набувати чи брати під заставу, нехай буде надано всякому бажаючому з союзників заявити про це членам союзної ради; а члени ради нехай продадуть і віддадуть половину тому, хто повідомив про це, а інше нехай надійде у скарбницю союзників. Якщо ж хтось [перш за все Спарта. – В.Б.] наважиться піти війною на союзників сухопутно чи морем, нехай афіняни і союзники допомагають тим на суші і на морі всіма силами і по можливості. Якщо будь-яка посадова чи приватна особа запропонує чи поставить на голосування всупереч цій постанові, що потрібно скасувати будь-що зі сказаного в цій постанові, нехай його позбавлять громадянських прав, і майно його хай буде конфісковане і десятина віддана богині. І нехай його судять за участю афінян і союзників як такого, що порушив союз. Нехай його карають смертю чи вигнанням там, де владу мають афіняни і союзники. Якщо ж він буде засуджений до смерті, нехай не ховають його ні в Аттиці, ні в землі союзників. А цю постанову хай секретар ради напише на кам’яній плиті і поставить поряд із Зевсом Визволителем [ у ремісничому кварталі Афін Кераміку. – В.Б.], а гроші для напису на плиті кількістю 60 драхм хай нададуть із суми в 10 талантів скарбники богині [Афіни. - В.Б.]. На плиті нехай записують назви як тих міст, які тепер входять у союз, так і будь-якого іншого, який стане союзником. Нехай це напишуть, і хай народ вибере негайно трьох послів у Фіви, щоб переконати фіванців, наскільки буде можливим, до блага. Обрані були такі: Аристотель з Марафона, Піррандр з Анафліста, Фрасибул з Колліта. Наступні держави в союзі з афінянами: хіосці, тенедосці, мітиленці, мефімнці, родосці, пессійці, візантійці, фіванці...