Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія античної цивілізації 1.doc
Скачиваний:
910
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
4.03 Mб
Скачать

Додаткова література

  1. Виноградов В.В. Аграрное законодательство Римской республики. Закон 111 г. до н.э. – Горький: Изд-во Горьк. ун-та, 1962. – 35 с.

  2. Виноградов В.В. Некоторые вопросы римских аграрних отношений в современной итальянской историографии // ВДИ. – 1965. – № 4. – С. 189 – 202.

  3. Виноградов В.В. Борьба мелкого землевладения с крупным в Древнем Риме (до реформы Гракхов) // Учен. зап. Горьк. пед. ин-та. – 1966. – Вып. 61. – Сер. ист. Сб. 9. – С. 180 – 189.

  4. Ельницкий Л.А. Идеи, воспитавшие Тиберия Гракха // ВИ. – 1966. – № 8. – С.198 – 199.

  5. Заборовский Я.Ю. Некоторые стороны политической борьбы в римском сенате (40-20 гг. ІІ в. до н.э.) // ВДИ. – 1977. – № 3. – С. 182 – 192.

  6. Кузищин В.И. О роли крестьянства в Италии во ІІ в. до н. э. – І в. н.э. // Вестник Моск. ун-та. Сер. ист. – 1973. – № 2. – C.79 – 91.

  7. Кузищин В.И. Генезис рабовладельческих латифундий в Италии (II в. до н.э. – І в. н.э.). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – С. 251 – 255.

  8. Нечай Ф.М. Рим и италики. – Минск: Изд-во Мин-ва высш. и средн. проф. образов., 1963. – 194 с.

  9. Олійник Т.І. Тіберій і Гай Гракхи як оратори в оцінці Ціцерона // Іноземна філологія. – 1968. – Вип. 17. Питання класичної філо­логії. – № 7. – С. 94 – 95.

  10. Сергиенко М.Е. Земельная реформа Тиберия Гракха и рассказ Аппиана // ВДИ. – 1958. – № 2. – С. 150 – 155.

  11. Сергиенко М.Е. Очерки по сельскому хозяйству древней Италии. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1958. – 246 с.

  12. Сергиенко М.Е. Три версии в плутарховской биографии Тиберия Гракха // ВДИ. – 1956. – № 1. – С. 47-49.

  13. Штаерман E.М. Римская собственность на землю // ВДИ. – 1974. – № 3. – С. 34 – 67.

  14. Штаерман Е.М. Древний Рим: Проблемы экономического развития. – М.: Наука, 1978. – 222 с.

Методичні рекомендації

У соціально-економічному розвитку Римської республіки в ІІІ – ІІ ст. до н.е. відбулись значні зміни. В цей час зменшується кількість дрібних землевласників і значно зростає число рабів, що веде до росту соціальної диференціації, обезземелення селян і появи великих рабов­ласницьких латифундій. Масове розорення селян спричинило труднощі з комплектуванням армії, привело до появи в Римі „люмпен-пролетаріату”, який пагубно впливав на політичне життя. Все це стало поштов­хом до початку аграрного руху на чолі з братами Гракхами.

При аналізі джерел (Аппіан. „Громадянські війни”; Плутарх. „Порівняльні життєписи”) слід з'ясувати ставлення авторів до братів Гракхів та їхніх реформ, враховуючи, що, з одного боку, в Римі розвивається демократичний рух під лозунгом проведення аграрних peформ, а з іншого – спроби окремих представників нобілітету (спочатку і Тиберій Гракх) відродити дрібне і середнє селянство як основу римсь­кої армії.

Боротьбу навколо аграрного законопроекту Тиберія Гракха пот­рібно розглядати як соціальну боротьбу обезземелених римських се­лян проти великих землевласників (Аппіан. Громадянські війни, І, 7–27). Необхідно з’ясувати зміст аграрного закону Тиберія, історію його проведення, причини та обставини загибелі реформатора, розібратися в результатах аграрного руху, який він очолював (Плутарх. Тиберій Гракх, 8–21; Веллей Патеркул. Римська історія, II, 3,7).

Далі слід ґрунтовно розглянути програму Гая Гракха, яка була спрямована на згрупування антисенатських сил. Боротьба за аграрні реформи переросла в боротьбу між популярами та оптиматами за полі­тичну владу. Особливу увагу потрібно звернути на зміст законопроек­ту Гая Гракха, проведеного в роки його трибунату, спробу вирішення союзного питання. Проте законопроект про дарування прав римського громадянства союзникам був вразливим місцем програми Гая Гракха, бо не знайшов підтримки у римських громадян (Аппіан. Громадянські війни 1,18–27; Плутарх. Гай Гракх, 4–18; Веллей Патеркул. Римська історія, ІІ, 6,7).

Причини невдач аграрного руху на початку ІІ ст. до н.е. були в незрілості, слабкості та класовій обмеженості римської демократії, неміцності антисенатських сил, в економічній нестійкості дрібної земельної власності в умовах росту рабовласництва.

Історичне значення демократичного руху Гракхів полягає в тому, що він сприяв зростанню політичної активності римської демократії, підривав позиції нобілітету, загострив союзницьке питання.

Аналізуючи закон Спурія Торія, з допомогою якого сенатська олігархія прагнула юридично закріпити за собою громадські землі і перетворити їх у приватну власність, потрібно підкреслити, що на цьому етапі демократичний рух зазнав поразки.

Підводячи підсумок заняття, студенти повинні запам’ятати, що боротьба за вирішення аграрного питання була одночасно боротьбою за демократизацію римського суспільного ладу наприкінці IІ ст. до н.е.