Напис з Нумідії, серед. Ііі ст. Н. Е.

Я народився у бідних ларів, мій батько маленька людина, він не мав ні багатства, ні житла. Як ним народжений, я жив з обробітку моєї землі, і ніколи не відпочивав ні я ні земля. І коли приходило дозрівання урожаю, я був першим женцем стеблин. Коли загін чоловіків із серпами виходив у дорогу, направляючись або в нумідійську Цитру, або на поля Юпітера, я, жнець, випереджав усіх у полі, залишивши за своєю спиною близьку родину. Двічі шість жнив я провів під несамовитим сонцем, потім я був призначений керівником робіт. Одинадцять років я водив загони женців, і наші руки жали намідійські поля. Ця робота і убоге напружене життя зміцнили мене і зробили господарем, приготували мені будинок і віллу, і будинок мій не позбавлений жодних багатств. І наше життя принесло плід почестей, і серед декуріонців був записаний і я. Обраний в раду, я сидів як годиться його члену в храмі, із селюка сам став цензором. І я завів дітей і виховав юнаків і дорогих внуків. За заслуги життя я прожив славні роки, яким не пошкодить зла мова, жодне звинувачення. Учіться, смертні, прожити життя без провини. Такий кінець життя заслужив той, хто без обману. Богам манам Гай Мульцій Максим прожив 80 літ (...)

Імператорське законодавство IV - V ст. Н. Е. Про колонів Кодекс Юстиніана хі, 63, 1. Імператор Константин, 319 р. Н.Е.

Емфітевтів пригноблюють колони, які займають всупереч звичаю поля, які вони не засівали жодними культурами, хоча звичай дозволяє їм приписувати лише те, що їх працею посаджено чи оливками, виноградом. Але вони намагаються захопити і джерела води для поливу, призначені лише для користування емфітевтів. Тому потрібно, щоб негайно услід за цим указом права на воду і влада були відновлені в руках емфітевтів, колонам же від них слід передавати стільки, скільки заявлено достатнім для обробітку їхніх земель, які вони самі обробляють. Що ж стосується правил щодо зайвого поливу, який вони захопили понад свою необхідність, то нехай вони вносять оплату і дооплату посесорам – емфітевтам.

Кодекс Феодосія. Хі, 72.

Імператор Константин, 319 р. н. е.

Кожний декуріон повинен відповідати за ту частину (платежів), яка лежить на ньому самому або на його колоні чи трибутарії [платники податків. – В.Б.], і (лише) її збирати, і нехай зовсім не залучається за іншого декуріона або територію. Оголошується, що це заборонено, і слід простежити, щоб ніхто слідом за цією нашою турботою не терпів ніякої несправедливості за іншого.

Кодекс Юстиніана ХІ, 68, 2.

Імператор Константин, 319 р. н. е.

Наказуємо утримувати наших колонів, які є приватними (імператорськими), як для ведення справ, так і для успішного обробітку полів, і призначити їм займатися лише нашими справами, щоб надалі навіть не було помічено, що хтось залучив їх до ведення своїх приватних справ або виконання посад.

Кодекс Юстиніана ХІ, 68, 1.

Імператор Константин, 325 р. н. е.

Нехай спадкові колони [буквально “місцеві”, тобто оригінарії. – В.Б.] наших приватних володінь ніким не відриваються для якихось почесних обов’язків або якихось інших повинностей міст. Хіба не до інших станів міста, процвітаючих з усіх поглядів, слід звертатися для такої крайньої підтримки з антизаконним вибором, який і слід провадити з них внаслідок їхньої чисельності.

Кодекс Феодосія V, 17, 1.

Імператор Константин, 332 р. н. е.

Якщо у кого б то не було буде знайдений колон чужого права, слід не лише повернути його до місця походження, а більше того, стягнути подушний податок за час його відсутності. Самих же колонів, які задумують втечу, слід заковувати залізом у рабський стан, щоб, отримавши за заслуги рабський вирок, вони виконували обов’язки, які личать вільним [точний зміст незрозумілий. – В.Б.].

Інтерпретація: якщо хтось свідомо утримував чужого колона у своєму будинкові, передбачалося, щоб самого (колона) повернув попередньому господарю і його трибут за той час, що він у нього, виплатив; той же, хто не бажає бути там, де народжений, навертається в рабство.