Б) виноградарство, садівництво, маслинництво

ІЛІАДА, XVIII, 561–568

Далі із золота він виноградник зробив надзвичайний,

Висіли грона рясні, чорно-сині, солодкі, принадні;

Віти його на довгих сріблястих підпорах тримались.

За виноградником темний рівчак він зробив, оточивши

565. Тином свинцевим увесь, залишивши одну тільки стежку

Для носіїв; виноград, що зібрали вони, переносить,

Стежкою цею ішли юнаки і дівчата юрбою.

В кошиках жваво несли, наче мед, виногроно солодке.

ОДІССЕЯ, VII, 112–132

А за подвір'ям — од брами вхідної — був сад плодоносний,

В оранку денну завбільшки, обведений тином навколо.

Віттям розкішним великі дерева там скрізь зеленіли —

115. Груші дорідні, гранати і яблунь ряди рясноплідні,

В фігах солодких смоковниці й пишно-зелені оливи.

Та без плодів ніколи гілля тих дерев не лишалось —

Влітку то будь чи взимі — цілорічно.

Віє там завжди теплий Зефір,

І одні лиш зав'яжуться, — другі вже спіють.

120. Яблуко стигне за яблуком там, за грушею — груша,

Гроно там зріє за гроном, за смоквою — смоква солодка.

Далі — в розкішних плодах виноградник розкинувся рясно

Тут ось, під вільним осонням, на зрівняній гладко площадці

Грона сушились на сонці, а там виноград ще збирали;

125. Тут же й давили його; цвітіння скінчивши, отут він

Щойно лише наливався, а там починав червоніти.

За виноградником рядом останнім оброблені грядки,

Повні городини всякої, очі весь рік веселили.

Два джерела там було — одне ручаєм кучерявим

130. Сад орошало, а з другого струмінь двором до порога

Дому високого біг, — городяни там воду черпали.

Щедро був так од богів обдарований дім Алкіноя.

ОДІССЕЯ, XXIV, 220–227, 244–247, 336–344

220. ... Одіссей же

Вийшов у сад многоплідний, щоб батька на випробу взяти.

Та не знайшов він ні Долія, сад обійшовши просторий,

Ні служників, ні синів його, — всі повиходили з саду

Віття тернове збирати, щоб плотом увесь виноградник

225. Обгородить, — де шукать, їм показував Долій старенький.

Лиш свого батька знайшов у саду, доглянутім добре,

Кущ обгортав він...

“Саду свого доглядати, мій старче, тобі не бракує

245. Вміння! Великих старань ти доклав тут, і жодна рослина —

Ні виноград, ні оливка, ні груша, ні грядки городні,

Ані смоківниця — тут без твого не росте піклування...

Далі дерева тобі у саду я, доглянутім добре,

Всі покажу, що мені дарував ти. Хлоп'ям ще їх назви

В тебе питав я, садком за тобою йдучи: повз дерева

Так ми проходили, й ти пояснив мені кожного назву,

340. Подарував мені груш тринадцять і яблунь десяток,

Сорок смоківниць; ще й лоз виноградних мені обіцяв ти

Дати рядів п'ятдесят, таких, що весь рік безнастанно

Тут плодоносять, — зараз ті грона ростуть розмаїті,

Й кожному інша від Зевса пора визрівання спадає”.

ІЛІАДА, XVII, 53–60

Як садівник молоду вирощує парость оливи

В затишнім місці, де б'є джерельна вода струмениста,

55. І зеленіє те віття, й колишеться тихо під ніжним

Подувом легких вітрів, і білим цвіте воно цвітом.

Та налетить несподівано з буйною силою вихор,

Вирве із грядки ту парость і кине тут же на землю.

Так і сина Пантоя, славетного списом Евфорба,

60. Вбивши, Атрид Менелай почав з нього зброю знімати.