Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія античної цивілізації 1.doc
Скачиваний:
561
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
4.03 Mб
Скачать

Р е ф о р м и с о л о н а аристотель. Політика, іі.

4, 1266 б. Що зрівняння власності має своє значення у суспільних відносинах, очевидно, ясно усвідомлювали і деякі давні законодавці. Так, наприклад, Солон встановив закон, що діяв і в інших державах, за яким заборонялося набувати землі в будь-якій кількості…

9, 1273 б – 1274 а. Солона деякі вважають добрим законодавцем. Він, як кажуть, повалив олігархію, яка була в той час надмірною, звільнив від рабства народ і встановив демократію „за заповітом батьків”, вдало встановивши змішаний устрій: саме ареопаг є олігархічним закладом, заміщення посад виборами – аристократичне; суд присяжних – демократичний, Солон, напевне, не ліквідував існуючих раніше закладів – раду ареопагу і обрання посадових осіб, але встановив демократію саме тим, що зробив суди присяжних з усього колективу громадян. Ось чому звинувачують деякі його: він, кажуть вони, ліквідував і перше, коли надав над усім владу суду, оскільки суд обирається жеребом. Саме коли суд набув сили, тоді народу як тирану стали догоджати і нарешті перетворили політію в сучасну демократію. Потім значення ареопагу підірвали Ефіальт і Перикл, а за участь в судах увів оплату Перикл, і згодом демагоги один за одним, діючи таким способом, поступово розвивали справу і довели до теперішньої демократії. Однак, напевне, це сталося незалежно від намірів Солона, а скоріше через збіг обставин: народ… загордився і взяв собі демагогами [вождями. – В.Б.] нікчемних людей, не зважаючи на протистояння людей благородних. Що стосується Солона, то він, напевно, мав на увазі дати народові лише найнеобхіднішу силу – саме право обирати і контролювати посадових осіб, без цих прав народ був би на становищі раба і справжнім ворогом держави. Державні посади він надав усім зайняти лише людям знатним і багатим – пентакосіомедимнів і зевгітів і так званого вершництва; четвертий клас – фети – не мав доступу до жодної вищої посади.

Аристотель. Афінська політія, II

5. Через те що існував такий державний устрій і більшість була в поневоленні у небагатьох, народ повстав проти знаті. Коли повстання після тривалої боротьби набрало гострого характеру, противники разом обрали посередником і архонтом Солона і доручили йому управління державою... Походженням і популярністю Солон був серед перших, а за майном і за своєю діяльністю належав до середнього розряду людей, як це визнано іншими, та й сам він свідчить про це в своїх елегіях, умовляючи багатіїв не піддаватися корисливості...

6. Ставши на чолі управління, Солон звільнив народ і на даний, і на майбутній час, заборонивши давати гроші в позику на боргових умовах, видав відповідні закони і скасував борги як приватні, так і державні, що називають сейсахтеєю (зняття тягаря), тому що цим ніби полегшені були страждання народу. Дехто намагається очорнити його стосовно цього. Сталося так, що Солон, збираючись провести сейсахтею, сказав про це зазда­легідь кільком із знатних, а потім, як твердять прихильники демократії, ці його друзі зіпсували йому проведення цього заходу, а ті, хто хоче його зневажити, кажуть, що він і сам брав участь [в їхніх незаконних діях]. А саме, позичивши гроші, вони скупили велику кількість землі, й тому, коли було проведено скасування боргів, розбагатіли. Кажуть, що саме так з'явилися нові багачі, які згодом здавалися споконвічними багачами...

7. Солон встановив нове державне управління і нові зако­ни, а постановами Драконта перестали користуватися, за винятком справ про вбивства. Записавши нові закони на кірбах, вони виставили їх у царському портику, і всі поклялися дотримуватися їх. А дев'ять архонтів, присягаючи перед каменем, давали обітницю поставити золоту статую, якщо порушать який-небудь з цих законів. Тому ще й тепер вони дають таку ж клятву. Солон встановив закони на сто років і впорядкував державу так. За майном він поділив громадян на чотири класи, як вони ділилися й раніше: на пентакосіомедимнів, вершників, зевгітів і фетів. Він встановив, що займати урядові посади, як-от: посади дев'яти архонтів, скарбників, полетів (здавали на відкуп державні прибутки і продавали конфісковані землі), одинадцяти(відали в’язницями) і колакретів (відали державним господарством), повинні пентакосіомедимни, верш­ники і зевгіти, при чому кожному надавалася посада відповідно до розмірів його майна, а фетам він полишив тільки участь в народних зборах і в судах. До класу пентакосіомедимнів повинен був належати той, хто дістає зі свого господарства 500 мір сипких і рідких (речовин) разом, до класу вершників — ті, що дістають 300 мір, як дехто говорить, ті, хто може утримати коня. Доказом вони вважають саму назву класу, що пішла начебто від цього заняття, а також і стародавні присвяти... До цього класу зевгітів належали ті, що діставали всього 200 мір доходу. Інші нале­жали до класу фетів і не брали участі в жодних посадах. Тому й тепер, коли у того, хто бажає бути обраним на якусь посаду, запитують, до якого він класу належить, ніхто не скаже, що до класу фетів.

8. Посади він зробив виборними за жеребом з тих, кого попереду вибере кожна з філ. А намічала кожна філа на посади дев'яти архонтів десятьох, яким ці посади й присуджувалися за жеребом. Тому-то і тепер ще зберігається такий порядок, що кожна філа намічає по десять чоловік, а з них потім обираються урядові особи за допомогою бобів. Доказом того, що він зробив посади виборними відповідно до майна, є закон про скарбників, яким користуються ще й тепер і який наказує обирати скарбни­ків з пентакосіомедимнів. Такі закони видав Солон про дев'ять архонтів. А в давнину ареопаг призначав на кожну посаду на один рік придатних людей, викликав їх і, обговорюючи між со­бою [їх кандидатуру], відпускав. Філ було чотири, як і раніше, в них — чотири філобасилевси; кожна філа була поділена на три тритії і 12 навкрарій. На чолі навкрарій стояли навкрари. Цю посаду встановлено тому, що доводилося платити по­датки і робити інші витрати. Тому в законах Солона, навіть якими більше не користуються, часто було написано: „стягти з навкрарій” або „покрити видаток з грошей навкрарій”. Солон утворив раду чотирьохсот, по сто чоловік від кожної філи, арео­пагові ж призначив охороняти закони, як і раніше, він був охо­ронцем державного устрою. Ареопаг охороняв взагалі дуже ба­гато інших важливих сторін державного управління; між іншим, карав непокірних, маючи право штрафувати, карати і вносити штрафи до державної скарбниці, не записуючи, з якого приводу був знятий штраф. Крім того, він судив тих, хто організовував змову проти демократії, після того як Солон видав закон про ісангелію (обов’язок дбати про держбезпеку і повідомляти про це урядові установи). Спостерігаючи, що в місті часто бувають чвари, а деякі громадяни байдуже миряться з усім, полишаючи всьому діятися само собою, він видав особливий закон, щоб коли хто під час чвар сам не візьметься до зброї і не буде на тій чи іншій стороні, той позбувався громадянських прав і не міг брати участі в державному житті.

11. ...Обидві сторони змінили свою позицію, тому що встанов­лений ним порядок не відповідав їх сподіванням. Народ чекав, що він проведе повний поділ всього, а знать сподівалася, що він залишить попередній порядок або тільки його змінить. Але Солон розійшовся з тими і з іншими і, хоч мав можливість, домовившись з однією із сторін, встановити тиранію, він визнав за краще викликати ненависть тих і інших, аби тільки врятувати вітчизну і встановити найкращі закони.

12. Що це було саме так, про це не тільки всі загалом го­ворять в один голос, а й сам він у своїх творах згадує про це...

ПЛУТАРХ. СОЛОН, 1, 1322, 24

1. ...Всі одностайно стверджують, що батьком його [Солона] був Ексекестид, людина, як вони кажуть, що належала за маєт­ком і становищем до середніх громадян, однак за походженням походила з першого по знатності дому: далеким предком його був Кодр. Про матір Солона Гераклід Понтійський (учень Платона) розповідає, що вона була двоюрідною сестрою матері Пісистрата...

13. ...Оскільки суперечності між бідними й багатими досягли на той час найвищого ступеня, держава була зовсім розхи­тана і здавалось, що вона може заспокоїтися і прийти до стійкого стану тільки тоді, коли встановиться тиранія. Весь простий народ перебував у боргу в багатіїв. Він обробляв у них землю, віддаючи шосту частину врожаю, і тому такі люди називалися гектоморами і фетами; або вони брали гроші під заставу своєї свободи і ставали залежними у тих, хто позичав їм гроші. Одні через такі обставини ставали рабами тут же, інших продавали на чужину. Багато хто змушений був продавати своїх дітей, жодний закон не забороняв цього, і втікати зі свого поліса через жорстокість кредиторів. Проте дуже багато людей, і до того ж найсильніших, почали сходитися разом і на зібраннях умовляти один одного не залишатися байдужими, але вибравши собі одну надійну людину в оборонці, звільнити [від боржництва] тих, що прострочили свій платіж, провести поділ землі і взагалі змінити державний устрій.

14. Тоді найбільш розсудливі з афінян, бачачи, що один Солон, вільний від будь-яких злочинів, не бере ніякої участі у несправедливостях багатіїв і не перебуває в такому скрутному становищі, як бідняки, просили його зайнятися державними справами і покласти край чварам. Проте історик Фаній з острова Лесбос згадує, що Солон вдався заради врятування держави до обману тих й інших: біднякам він потай обіцяв землі, а багатіям підтвердження існуючих боргових зобов'язань. Сам же Солон засвідчує, що він вагався прийняти на себе управління державою, побоюючись зажерливості одних і зарозумілості інших. Після Філомброта його обрали архонтом, а разом з тим примирителем і законодавцем, причому його прийняли охоче і багаті люди як людину заможну, і бідняки як людину чесну. Кажуть, що ще раніше передавали висловлену ним думку, що рівність не приво­дить до війни, причому вона припала до вподоби і заможним людям, і біднякам; перші сприйняли це в розумінні гідності і чесності, другі в тому смислі, що в них буде все однакове мірою і числом...

15. Першим актом його державної діяльності був закон, на підставі якого існуючі борги були подаровані і на майбутнє заборо­нялося давати гроші в позику „під заклад тіла”. Між іншим, за свідченням деяких авторів, в тому числі Андротіона, бідні мали задоволення з того, що Солон полегшив їх становище не лікві­дацією боргів, а зменшенням процентів, і сейсахтеєю називали цей благодійний закон і водночас з ним збільшення мір і підвищення цінності грошей. Так, з міни, що складала до того сімде­сят три драхми, він зробив 100 драхм; таким чином, боржники сплачували за числом ту ж суму, але за вартістю меншу; через те ті, що платили, мали велику користь, а ті, що отримували, не зазнавали жодного збитку.

Більшість, однак, авторів одностайно твердять, що сейсахтея була скасуванням боргових зобов'язань; з цим найбільше узгоджу­ються твори Солона...

16. Солон не догодив ні тим, ні іншим: багатих він розчарував тим, що скасував боргові зобов'язання, а ще більше бідня­ків, тому що не провів переділу землі, на який вони сподівалися, і не встановив повної рівності всього майна, як це зробив Лікург у Спарті...

17. ...Солон насамперед відмінив усі закони Драконта, крім законів про вбивства. Він вчинив так через жорстокість їх і суворість покарань: майже за всі вчинки було призначено одне покарання — смертна кара. Таким чином, і засуджені за бездіяльність каралися смертю, і ті, що вкрали овочі чи плоди, каралися так само, як і святотатці і людиновбивці. Тому пізніше славився вислів Демада, що Драконт написав закон кров'ю, а не чорною фарбою. Коли Драконта запитали, чому він за більшість злочинів призначив смертну кару, він, як розповідають, відповів, що дрібні злочини, на його думку, заслуговують цього покарання, а для більших він не знайшов більшого.

18. По-друге, бажаючи залишити всі вищі посади за багатими, як було

й колись, а до інших посад, у виконанні яких простий люд участі не брав, допустити і його, Солон ввів оцінку майна громадян. Тих, хто збирав [врожаю] сухих і рідких продуктів в цілому 500 мір, він поставив першими і назвав їх „пентакосіомедимнами”; другими поставив тих, хто міг утримувати коня чи збирати [врожаю] 300 мір; цих називали „ті, що належать до вершників”, „зевгітами” були названі люди третього цензу, у яких було 200 мір усіх продуктів в цілому. Всі решта називалися „фетами”, їм він не дозволив займати жодної посади. Вони брали участь в управлінні лише тим, що мали бути при­сутніми в народних зборах і бути суддями. Останнє здавалося спочатку малозначним правом, однак згодом стало особливо важливим, тому що більша частина важливих справ потрап­ляла до суддів. Навіть на рішення тих справ, які Солон передав у відання урядових осіб, він дозволив також апелювати до суду...

19. Солон склав раду ареопагу з щорічно змінних архонтів; він і сам був її членом як колишній архонт. Однак, вбачаючи в народі пиху і зарозумілість, викликані ліквідацією боргів, він запровадив другу раду, обравши до неї по сто чоловік від кожної з чотирьох філ. Їм він доручив попередньо, до рішень народу, обговорювати справи і не допускати внесення жодної справи до народних зборів без попереднього обговорення. А „верхній раді” він передав нагляд за всім і охорону законів...

20. З решти законів Солона особливо характерний і дивний закон, що вимагав позбавлення громадянських прав громадянина, який під час міжусобної боротьби не пристав ні до однієї, ні до іншої партії...

21. Солон прославився також і законами про заповіти. Раніше не можна було складати заповіти, але майно і домашнє господарство повинні були залишатися в роді небіжчика. А Солон надав право кожному віддати своє майно, кому захоче, якщо тільки у нього немає законних дітей; він вважав дружбу вищою, ніж споріднення, і особисту прихильність вищою, ніж обов'язок, і зробив майно добром власників...

22. Солон помітив, що Афіни наповнюються людьми, які постійно прибувають до Аттики звідусюди через безпечність життя на її території, а в той же час більша частина її території була бідною і неродючою, і купці, які вели морську торгівлю, нічого не привозять тим, які нічого не можуть дати взамін. Тому Солон спрямував співгромадян до заняття ремеслами і видав закон, за яким син не зобов'язаний був утримувати батька, який не віддав його у навчатися ремеслу...

24. З продуктів, які вироблялися в країні, Солон дозволив продавати за кордон тільки оливкову олію, а інші вивозити не дозволив.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.