Методичні рекомендації

Цю тему необхідно розглядати у зв'язку з попереднім заняттям, присвяченим виникненню Афінської демократії та роз­квіту господарства в Греції у першій пол. V до н.е.

Основним джерелом з історії Афінської держави періоду її розкві­ту є „Афінська політія” Аристотеля. Слід враховувати, що її автор був прибічником поміркованої республіки, „політії” за його термінологією, і в творі досить чітко простежуються антидемократичні тенденції.

Аналізуючи джерела та рекомендовану літературу, потрібно охарактеризувати політичну боротьбу в Афінах у період греко-перських війн, з'ясувати причини та передумови, які сприяли зростанню політичної активності демократичних сил та їхній перевазі над аристократами у V ст. до н.е., особливо виділивши при цьому діяльність Ефіальта (Аристотель. Афінська політія, IX, 25; X, 26–28).

Використовуючи документальний матеріал, необхідно проаналізувати державний лад Афін, її конституцію, яка була складена у середині V ст. до н.е. (Аристотель. Афінська політія, ІІ, 42–62), внутрішню та зовнішню політику Афін при Периклі (Аристотель. Афінська полі­тія, ІХ, 24; Плутарх. Перикл, 10–12); зрозуміти причини посилення опо­зиції Периклу з боку радикальної демократії, яка зміцніла у резуль­таті дальшого зростання торгівлі, ремесла, сільського господарства, заснованого на рабстві.

У питанні про ставлення Афін до союзників насамперед слід виділити економічні та політичні обмеження у правах, які афіняни їм нав'язували, а також причини утворення Першого Афінського морського союзу (Аристотель. Афінська політія, IX, 24; Фукідід. Історія, І, 97–99; Плутарх. Аристид, 24: Постанова про Халкідіку; Афінський грошовий закон V в. до н.е.). Експлуатація союзників сприяла зміцненню внутріш­нього та зовнішнього становища Афін, але водночас викликала зростаюче незадоволення серед населення союзних полісів.

Наприкінці заняття необхідно порівняти оцінки афінської демократії античними авторами. Основну увагу вapтo звернути на позиції Аристотеля (Афінська політія, X, 26), Перикла у викладі Фукідіда (Історія, ІІ, 36–41) та невідомого автора „Афінської політії” (І, 1–16; ІІІ, 1,10) і на основі порівняння встановити розбіжність у поглядах античних істориків.

Студентам слід правильно розібратись у суті афінської демократії як демократії рабовласницької, чітко визначити, в чому її обмеженість. Разом із тим, підкреслюючи обмежений характер афінської демократії, потрібно пам'ятати, що це була передова форма політичного ладу на той час.

Т е к с т и д ж е р е л

Державний устрій Афін за Ефіальта-Перикла

Аристотель. Афінська політія, іі, 43-59, 61-62.

Порядок обрання посадових осіб. Рада 500 і народні збори.

43. …Взагалі на всі посади афіняни обирають кандидатів за жеребом, за винятком скарбника військових сум [виокремлені з державних скарбників близько 338 р. до н.е. – В.Б.], завідуючого видовищним фондом і опікуна водогонів. На ці посади обирали підняттям рук і обрані таким чином виконують обов’язки від Панафіней до Панафіней. Крім того, підняттям рук обирають і на всі військові посади.

Рада складається з п’ятисот членів, обраних за жеребом, по 50 від кожної філи. Обов’язки пританів виконує кожна з філ почергово, як випадає жереб: перші чотири – по 36 днів кожна, інші 6 – по 35 днів кожна [у афінян був місячний календар. – В.Б.]. ті з членів ради, які виконують обов’язки пританів, мають спільний стіл у фолі [будинку круглої форми поблизу афінського булевтерія. – В.Б.], отримуючи на це кошти від держави. Потім вони скликають і раду, і народ: раду щоденно, крім святкових і нещасливих днів, а народ – чотири рази кожної пританії. При цьому вони складають програму, скільки справ і що саме підлягає обговоренню радою кожного дня і де повинні відбуватися засідання [в основному в булевтерії, а інколи – в храмі Тесея, на Акрополі, в Піреї на Панафінейському стадіоні. – В.Б.]. Крім того, вони призначають і народні збори. Одні – головні, на яких проходить перевірку обрання влади: чи вважає народ їхнє розпорядження правильним; потім обговорюють питання щодо продовольства і оборони країни; потім у той же день можуть робити надзвичайні заяви [т. зв. ісангелії – заяви про серйозні злочини проти держави (зрада, змови проти демократії, підкуп оратора тощо). – В.Б.] усі бажаючі; нарешті, належить читати описи конфіскованого майна і заяв про затвердження у правах успадкування, про спадкоємців, щоби всі були інформовані про кожний новий спадок. У шосту пританію [зазвичай, у січні. – В.Б.], окрім означеного, притани ставлять на голосування підняттям рук питання щодо остракізму: потрібно його проводити чи ні.

Другі народні збори призначаються для розгляду клопотань; тут кожний бажаючий, поклавши прохальну гілку [гілка маслини, перев’язана вовняною стрічкою як символ благання. – В.Б.] може розповісти народові про які побажає особисті чи громадські справи. Інші два засідання народних зборів призначалися для розгляду всіх інших справ.

44. Головою пританів буває одна особа, обрана за жеребом. Вона головує впродовж ночі і дня, і не можна бути на цій посаді довше, ні двічі її займати одній і тій же людині. Голова зберігає ключі від храмів, в яких знаходилася скарбниця, і державні документи, і державна печатка [державна скарбниця – в Парфеноні, архів – у храмі Матері богів. – В.Б.]. Він зобов’язаний увесь час залишатися у фолі, як і третя частина пританів, якій він накаже. І коли притани зберуть раду і народ, він обирає жеребом дев’ять проедрів по одному від кожної філи, за винятком тієї, яка виконує обов’язки притана, і з їхнього числа в свою чергу одного голову (епістата) і передає їм порядок денний. Проедри, отримавши її, стежать за порядком і оголошують питання, що підлягають оголошенню, ведуть підрахунок голосів і розпоряджаються взагалі всіма справами; вони мали право і розпустити збори. Бути головою не можна більше одного разу в рік, а проедром можна бути раз у кожну пританію.

Крім того, притани проводять у народних зборах вибори стратегів, гіпархів та інших посад, які мали відношення до війни, відповідно до того, як вирішить народ. Ці вибори проводять притани, виконуючі обов’язки після шостої пританії, ті, під час чергування яких буде сприятливе знамення. Але і про це повинна бути попередня постанова ради.

45. Раніше рада мала право піддавати грошовому покаранню [на суму не більше 500 драхм. – В.Б.], ув’язнювати і страчувати, а народ забрав у ради право страчувати, заковувати у кайдани і накладати грошові штрафи. Він встановив закон, за яким, якщо рада визнає когось винним або накладуть покарання, то ці звинувачувальні вироки і покарання фесмофети повинні подавати на розгляд суду і те, що постановлять судді, повинно мати законну силу.

Далі, рада судить більшість посадових осіб, і особливо тих, хто розпоряджається грошовими сумами. Проте її вирок немає остаточної сили і може бути оскаржений в суді...

Крім цього всього, рада проводить докімасію кандидатів у члени ради на наступний рік і дев’ять архонтів...

46. Далі, рада стежить за побудованими трієрами, за їх оснащенням і за корабельними, будує нові трієри і тетрери в залежності від того, який з цих двох видів вирішить збудувати народ, дає їм оснащення і будує парки. А будівельників для кораблів обирає народ підняттям рук...

Нарешті, рада спостерігає і за всіма громадськими будівлями, і, якщо знайдуть тут злочин з чийогось боку, про винного повідомляють народу і, зробивши висновок про його провину, передають справу в суд.