Рабство а) джерела рабства

ІЛІАДА, XXIV, 725–735

725. Рано ти, мужу мій любий, пішов із життя і вдовою

В домі мене залишаєш. Тож син наш — мале ще дитятко,

Що породили його ми, бездольні, — квітучого віку

Не досягне він, гадаю. Раніш-бо наш город дощенту

Буде зруйновано. Сам-бо загинув ти, наш оборонцю,

730. Що рятував його, й вірних дружин, і дітей нетямущих.

Скоро відціль повезуть їх усіх в кораблях глибокодонних,

З ними й мене. А ти, мій синочку, або вслід за мною

Підеш до краю чужого роботу робить примусово

Немилосердним владикам, або тебе хтось із ахеїв

735. Схопить за руку і з башти жбурне на загибель жорстоку…

ОДІССЕЯ, XIV, 257–272, 288–297

Днів через п'ять на чудові Єгипту ми випливли води.

Став на Єгипті-ріці з крутобокими я кораблями.

Потій на берег звелів супутникам витягти вірним

260. Наші усі кораблі і самим біля них залишатись,

А спостерігачам вийти звелів на чатівні дозорні.

Та у зухвалій відвазі, на власні довірившись сили,

Кинулись раптом вони єгипетські ниви чудові

Скрізь грабувати, жінок з немовлятами всіх полонили

265. І повбивали мужів. Сягали до міста їх крики.

Гомін почувши, на поміч єгиптяни їм на світанку

Вибігли. Відблиском міді і брязкотом кінних і піших

Сповнилось поле. Зевс громовладний в лихе боягузтво

Ввергнув супутників наших, — ніхто проти вражої сили

270. З них не устояв. Страшне звідусюди грозило їм лихо.

Дуже багато тоді полягло від гострої міді,

Інших до праці гіркої примусили, взявши живими.

Вмілий в обманах з'явився до мене якийсь фінікієць,

Хитрий шахрай, що біди не одній вже накоїв людині.

290. Словом облесним умовив мене він поїхати разом

До Фінікії, де в нього й будинки були, і маєтки.

Протягом цілого року тоді проживав я у нього.

Як місяці проминули і дні перебігли чергою,

Рік закінчив своє коло й ті самі вернулися Ори,

295. В Лівію взяв мене він з кораблем мореплавним, облудно

Радячи з ним і мені свій вантаж переправити разом,

Сам же за ціну велику продати мене намірявся.

ОДІССЕЯ, XV, 38І–388

„Лихо ж яке! То й змалку ти вже, свинопасе Евмею,

Поневірявся од батьків і вітчизни своєї далеко.

Отже, по правді усе розкажи мені щиро й одверто,

Чи зруйнували напасники широко вуличне місто,

385. Де проживав твій батько з шановною матір'ю разом,

Чи залишили самого тебе при коровах і вівцях,

А вороги тебе раптом на свій корабель захопили

І за підхожу ціну продали тебе в дім цього мужа”.

ОДІССЕЯ, XIV, 200–211

200. Син я багатого мужа. Синів іще й інших багато

В нашому домі зросло й народилось у нього від жінки

Шлюбної. Мати ж моя була лиш наложниця, батьком

Куплена, та шанував мене врівні з законними дітьми

Кастор, що сином Гілаковим був, і гордий вести я

205. Рід свій від нього. На Криті його шанували, як бога,

І за багатство, й за щастя, й за славних синів благородних.

Кари смертельні й по нього прийшли і в оселю Аїда

Перенесли його. Діти його гордовиті відразу ж

Поміж собою усе поділили майно жеребками,

210. Тільки мені дуже мало дали та будинок лишили.

Взяв я дружину, проте, із чужого заможного роду...

ІЛІАДА, XXI, 441–455

Блазню дурний ти із серцем безпам'ятним! Ти ж і забути

Встиг уже, скільки ми лиха зазнали навкруг Іліона,

Серед богів лиш одні ми, коли повелінням од Зевса

Лаомедонту зухвалому на рік служити взялися

445. За договірну платню, й він почав нам накази давати.

Я для троян тоді мур поставив навколо їх міста,

Дуже красивий, широкий, щоб місто було неприступне.

Ти ж, Аполлоне, узявся повільних биків круторогих

Пасти на зритих ярами узгір'ях лісистої Іди.

450. А як минув уже рік, і щедротні на родощі Ори

Виплати час принесли, платню силоміць нам затримав

Лаомедонт навісний і з погрозами нас одпровадив.

Руки і ноги над ними погрожував нам він зв'язати

Міцно й на острів далекий продати обох у неволю.

455. Мав він і вуха обом нам одрізати гострою міддю.

ОДІССЕЯ, IV, 10–12

10. Синові ж юну Алектора доньку привіз він із Спарти, —

Звавсь Мегапентом міцний той улюблений син; народився

Він од рабині...