Демосфен. Проти евбуліда, lvii

18. Вони звели наклеп на мого батька, заявляючи, нібито він іноземець. Вони не сказали, що він був схоплений ворогами під час Декелейської війни і проданий в Левкаду. Після багатьох років він випадково зустрівся з актором Клеандром і був доставлений сюди, до своїх рідних.

Раби в складі майна

ЛІСІЙ. ПРОМОВА ПРОТИ ЕРАТОСФЕНА, ХІІ

19. …Хоча вони з нашої майстерні отримали сімсот щитів і ще 120 рабів, з яких кращих вони взяли собі, а інших віддали в скарбницю, все ж таки вони дійшли до ось якої ненажерливості і жадоби…

ДЕМОСФЕН. ПРОТИ ПАНТЕНЕТА, ХХХVІІ

4. Я і Еверг, о громадяни судді, позичив 105 мін цьому Пантенету під заставу ергастерія в копальному районі Маронеї і 30 рабів…

25. І оскільки я був винний скарбниці, він поставив свого раба Антигена управляючим над моїми (рабами) в мій ергастерій, хоча я заперечував проти цього.

ДЕМОСФЕН. ПРОТИ НАВСИМАХА І КСЕНОПІФА, ХХХVІІ

7. Я знаю за чутками, що весь спадок, залишений від Ксенопіфа і Навсимаха, складався з позик, а наявне майно їх було невеликим. Опікуни, стягнувши борги, продавши деяке начиння і рабів, купили земельні ділянки і прибуткові будинки, які (згодом) отримали підопічні.

ДЕМОСФЕН. ПРОТИ ЕВЕРГА І МНЕСИБУЛА, ХLVІІ

64. Коли я заплатив Феофему те, що я йому був винний за рішенням суду, я попросив повернути захоплених ним у мене овець, рабів і начиння…

ДЕМОСФЕН. ПРОТИ НІКОСТРАТА, LІІІ

20. А (раба) Манера Арефусій отримав в рахунок боргу від Археополіда з Пірея, коли останній, позичивши у нього гроші, не зміг заплатити ні процентів, ні основного боргу.

ДЕМОСФЕН. ПРОТИ АФОБА, ХХVІІ

13. Одразу після смерті батька Афоб оселився в нашому будинкові, куди він увійшов згідно із заповітом батька, [який заповідав Афобу одружитися на його вдові, матері Демосфена, виділивши її придане 80 мін. – В.Б.]. Він узяв дорогоцінності матері і залишені батьком кубки, всього на 50 мін. Крім того, він узяв у Фериппіда і Демофонта [опікунів Демосфена. – В.Б.] гроші, отримані за проданих рабів, тож всього він отримав 80 мін…

18. Батько залишив ергастерій з прибутком 30 мін. Оскільки вони (опікуни) продавали половину рабів, вони повинні були заплатити мені з розрахунку 15 мін річного доходу. Фериппід, який відав рабами 7 днів, показав у звіті 11 мін річного прибутку, тобто на 4 міни менше, ніж ставили за кожний рік. Афоб же, який керував рабами перші два роки, взагалі нічого не вніс у рахунок, обумовлюючи то тим, що ергастерій не діяв, то тим, що не сам він відав рабами, а розпоряджався ними управляючий Міліас, наш вільновідпущеник, у якого і слід просити звіт.

97. Батько залишив йому такий статус, за рахунок якого „кожний другий міг би виконувати громадські повинності, а він не зміг зберегти цей стан навіть для самого себе!” Справді, він отримав будинок за Акрополем, заміський маєток у Сфетті, ще одну ділянку в Алопеці, крім того, дев’ять чи десять рабів, фахівців зі шкіряної справи, з яких кожний приносив йому щорічно 2 оболи оброку, а завідуючий майстернею – навіть три. Додайте свою дружину, мастачку з вичинки одежі з аморгоскогольна, яку вона сама виносила продавати на ринок, чоловіка-вишивальника, декілька сум від боржників його батька і всіляке начиння…

98. Отже, будинок у м. Тимарх продав комічному поетові Навсикрату; згодом цей будинок купив у Навсикрата за 20 мін викладач хорового мистецтва Клеснет. Заміський маєток купив у нього Мнесифей з дему Мірринутів. Це була велика ділянка, але страшно запущена Тимархом.

99. Що ж стосується ділянки в Алопеці, розміщеної на відстані 11 чи 12 стадій від міської стіни, то мені розповіли, що мати Тимарха слізно просила не чіпати і не продавати цієї землі, вона просила залишити їй цю ділянку хоча б для того, щоб з часом її могли там поховати. Однак він не утримався і продав і цю землю за 2 тис. драхм. Він не залишив собі жодної служниці, жодного раба, але всіх їх продав. На підтвердження того, що я не брешу і що Тимарх справді успадкував від свого батька цих рабів, я надам свідчення. А якщо Тимарх стверджує, що він не продавав своїх рабів, то нехай він покаже їх як наочний доказ.

100. Далі, на підтвердження того, що батько Тимарха позичив декільком особам гроші, які синок отримав і потратив, я надам вам як свідка Метагена з дему Сфетт. Він заборгував батьку Тимарха більше 30 мін, причому залишок у 7 мін, не виплачений до смерті батька Тимарха, він віддав уже самому Тимарху...

101. Я хочу показати вам, однак, що батько Тимарха володів не малими коштами, які син розтратив. Справді, настрахавшись громадських повинностей, Аризел продав усе майно, яке у нього було крім тільки що названого, а саме: ділянку в Кесафії, ще одне поле в Амфітропі, дві майстерні у срібних копальнях – одну в Авлоні, а іншу поблизу гробниці Фрасилла. Звідки у нього опинилися такі багатства, я вам зараз розповім.

102. Їх було три брати: Евполем, викладач гімнастики, Аризел, батько Тимарха, і Аригнот, який живе ще і зараз, старець із зіпсованим зором. Перший з них помер Евполем, причому майно залишилося не поділеним, згодом помер Аризел, батько Тимарха. Поки він жив, усе майно залишилося в його руках через погане здоров’я і нещастя, що трапилося з очима Аригнота, а також через смерть Евполема. За взаємною згодою він давав Аригноту на харчування певну суму.

103. Після того як Аризел, батько нашого Тимарха, також помер, спочатку, коли Тимарх був хлопчиком, Аригнот отримав все необхідне від опікунів. Коли ж Тимарха внесли в списки громадян і він став господарем майна, то грубо відштовхнув від себе старшу і нещасну людину, яка була його дядьком. Він потратив статок і більше вже не надавав Аригноту необхідної підтримки. Більше того, він дозволив, щоб Аригнот, який в минулому володів таким багатством, отримував пенсію разом з іншими інвалідами.

104. Нарешті, – і це найпотворніше, – коли старець пропустив встановлений для інвалідів термін перевірки і потім звернувся в Раду з проханням про видачу пенсії, Тимарх, будучи членом Ради, а в той день на додаток і проедром, не вважав за потрібне виступити на його захист, але допустив, щоб той був позбавлений пенсії на цілу пританію...

105. Але, може, мені скажуть, що продавши батьківський будинок, Тимарх міг придбати собі інший в будь-якій частині міста, що гроші, виручені від продажу заміського маєтку, ділянки в Алопеці, рабів-ремісників та іншого майна, він міг вкласти в яке-небудь підприємство у срібних копальнях подібно тому, як раніше зробив його батько. Проте в тому-то і справа, що у Тимарха не залишилося нічого: ні свого будинку, ні зданого в найм, ні ділянки, ні рабів, ні грошей, відданих у борг, нічого іншого, що є джерелом існування для чесних людей. Ні, замість батьківського спадку у нього залишилися лише одні мерзенність, брехливість, нахабність, розбещеність, легкодухість, безсоромність, нездатність червоніти через сором, в цілому все те, що робить людину найдурнішим і найбезкориснішим громадянином держави.