Кодекс Феодосія, хіі, 1, 33. Імператори Констанцій і Констант, 342 р. Н. Е.

Оскільки твоя високість доносить, що багато людей, порушуючи покір-ність, пускаються на викрутаси і домагаються привілеїв, які випливають з права колонату на землях, що знаходяться в нашій власності, з тим щоб уникнути виконання зобов’язань, які належать куріалам, ми постановляємо, щоб кожний, хто має в приватній власності більше 25 югерів і володіє більшою землею з нашого майна, про обробіток якої він особисто турбується, повинен бути зарахований до товариства куріалів. Жодні брехливі посилання на привілеї, або на походження чи на якусь іншу виправдувальну обставину не повинні мати силу. До курії таким чином повинен бути зарахований і той, хто має у власності навіть менше 25 югерів, але обробляє з нашого майна землю рівної або меншої площі. Якщо ж хтось зменшить достаток, передбачений законом, шляхом удаваного продажу, слід, ліквідуючи усілякий обман, передати все, що він нібито продав іншій особі, у власність нашого фіска.

Кодекс Феодосія хі, 16, 5; Кодекс Юстиніана хі, 75, 1.

Імператори Констанцій і Констант, 343 р. н. е.

Бажаю, щоб наші приватні володіння були вільні від усіх низьких повинностей і ні їхні кондуктори, ні колони не притягувалися ні до цих обов’язків, ні до надзвичайних повинностей, ні до будь-яких вказівок зверху.

Кодекс Юстиніана ІІІ, 26, 8.

Імператор Констанцій, 355 р. н. е.

Коли стверджується, що колон або раб наших приватних володінь щось учинить проти громадського порядку, слід, щоб ректор провінції був запрошений прийти в суд, щоб, зрозуміло, у присутності раціонала або прокуратора нашого дому між ним і звинувачувачем була обговорена справа, і, якщо злочин буде доведено, нехай буде показана суворість права.

Кодекс Феодосія ХІІІ, 10, 3; Кодекс Юстиніана ХІ, 48, 2.

Імператор Констанцій, 357 р. н. е.

Якщо хтось вирішить продати або подарувати маєток, він не має права утримувати у себе колонів для переведення їх в інші місця. Ті, хто вважає колонів корисними, повинні або тримати їх разом з маєтком, або залишити на користь іншим, якщо не сподіваються, що маєтки принесуть їм користь.

Кодекс Юстиніана, ХІ, 68, 3.

Імператор Констанцій, 361 р. н. е.

Раби і колони, а також їхні сини і внуки або хто би то не був із тих, хто з наших маєтків таємно перейшов на різні посади, повинні бути повернені, навіть якби мали захист у вигляді присяги. Ми наказуємо звільнити від неї і повернути навіть тих, хто досягнув звання преторіанця.

Кодекс Феодосія V, 19, 1.

Імператори Валентиніан і Валент, 365 р. н. е.

Немає сумніву, що у колонів немає права відчужувати землю, якій вони підпорядковані, тож, якщо вони і мають щось власне, їм не слід передавати це іншим особам без поради і без відома патронів.

Інтерпретація: колони настільки залежні від господарів, що без їхнього відома колон нічого не сміє відчужувати ні з землі, ні зі свого пекулія.

Кодекс Юстиніана Х, 32, 29.

Імператори Валентиніан і Валент, 365 р. н. е.

Народжені від шлюбу інквіліна [обробляють чужу землю і проживають на чужій землі. – В.Б.] нашого дому і батька декуріона успадковують становище не свого батька, а матері.

Кодекс Юстиніана ХІ, 48, 5.

Імператори Валентиніан і Валент, 366 р. н. е.

Якщо звичай маєтку цього не дозволяє, то пани маєтків нехай отримують те, що надає земля, гроші ж, яких землеробам намагаються бажати не слід, нехай не вимагають.

Кодекс Юстиніана ХІ, 48, 6.

Імператор Валентиніан і Валент, 366 р. н. е.

Повсюдно президи провінції повинні змусити всіх збіглих колонів адскриптиціїв або інквілінів незалежно від їхньої статі, зобов’язань і становища повернутися до давніх пенатів, де вони приписані до цензу, виховані і народжені.

Кодекс Феодосія ХІ, 1, 14; Кодекс Юстиніана ХІ, 48, 4.

Імператори Валентиніан і Валент, 366 р. н. е.

Нехай ті, у кого в руках влада над маєтками, або через своїх акторів візьмуть відповідальність спонукання до сплати і виконання повинностей тими спадковими колонами, які, як буде встановлено, приписані до цензу в цих самих маєтках. Зрозуміло, теперішнє розпорядження не поширюється на тих, у кого є хоч якесь земельне володіння і які записані в своїх маєтках і внесені в цензові книги під власним іменем, бо правильно, щоб самостійні дрібні землероби здавали хлібні податки під наглядом звичайного екзиктора.