Еліан. Різні історії, VI, 10

Під час своєї стратегії Перикл ввів в Афінах такий закон: якщо хтось з батьків не афінський громадянин, діти від такого шлюбу не можуть бути визнані афінськими громадянами. Однак його самого спостигла за це кара. Адже два сини Перикла, Парал і Ксантипп, загинули під час чуми, а в того, що залишився жи­вим, третього сина Перикла, мати не була афінською громадян­кою, тому за законом, встановленим батьком, він не міг кори­стуватися громадянськими правами.

ФУКІДІД. ІСТОРІЯ, II, 36–4І

(36). „Я почну насамперед з предків, тому що і справедли­вість, і обов'язок звичаю вимагають віддавати їм за таких обста­вин данину пам’яті. Адже вони завжди і незмінно жили в цій країні і, передаючи її в спадщину від покоління до покоління, зберегли її, завдяки своїй доблесті, вільною до наших часів. І за це вони достойні похвали, а ще достойніші її батьки наші, тому що до одержаної ними спадщини вони, не без труднощів, здобули ту могутність, яку ми маємо тепер, і передали її нинішньому поколінню. Дальшому посиленню могутності сприяли, однак, ми самі, що перебуваємо ще й тепер в квітучому дозрілому віці. Ми зробили державу цілком і з усіх поглядів самодостатньою – і у воєнний, і в мирний час. Щодо військових подвигів, завдяки яким досягнуті були окремі здобутки, то серед людей, які зна­ють це, я не хочу багато говорити щодо цього і не говоритиму про те, з якою енергією ми чи батьки наші відбивали ворожі на­пади варварів або еллінів. Я покажу спочатку, яким чином діючи, ми досягли теперішньої могутності, при якому державному ладі і якими шляхами ми звеличили нашу владу, а потім перейду до прославлення тих, що полягли. На мою думку, про все доречно буде сказати в теперішньому випадку, і всім зборам городян та іноземців корисно буде вислухати мою промову.

(37). Наш державний лад не наслідує чужі настанови; ми самі швидше служимо зразком для декого, ніж наслідуємо інших. Називається цей лад демократичним, тому що він спирається не на меншість, а на більшість. Щодо приватних інтересів, закони наші надають рівноправність усім; щодо політичного значення, то у нас в державному житті кожний його має переважно перед іншим не через те, що його підтримує та чи інша політична партія, а залежно від його доблесті, що здобула йому добру славу в тій чи іншій справі; так само скромність знання не є для бідняка перешкодою до діяльності, якщо тільки він може зробити яку-небудь послугу державі. Ми живемо вільним політичним життям в державі і не слабуємо на підозрілість у взаємних відносинах повсякденного життя; нас не дратує, коли хто-небудь робить щось собі на втіху, і ми не виявляємо при цьому жалю, хоч і не шкідливого, але все-таки прикрого для іншого. Вільні від усякого примусу в приватному житті, ми в громадських відносинах не порушуємо законів найбільше з остра­ху перед ними і коримося особам, наділеним владою в даний час, особливо прислуховуємося до всіх тих законів, які існують на користь тих, що зазнають кривди, і які, будучи неписаними, ве­дуть до загальновизнаної ганьби.

(38). Змаганнями і жертвоприношеннями, які повторюються рік у рік, ми даємо душі можливість дістати різноманітний від­починок від праці, так само як благопристойністю домашньої обстановки, повсякденне втішання якою проганяє сум. Крім того, завдяки обширності нашого міста до нас з усієї землі над­ходить усе, так що ми втішаємося благами інших народів з такою ж користю, якби це були плоди нашої власної землі.

(39). У турботах про військову справу відрізняємося від про­тивників ось чим: нашу державу ми надаємо для всіх, не висилаємо іноземців, нікому не перешкоджаємо ні вчитися у нас, ні оглядати наше місто, тому що нас нітрохи не тривожить, що хто-небудь з ворогів, побачивши що-небудь неприховане, скористається ним для себе; ми покладаємося не стільки на бойову підготовку і військові хитрощі, скільки на властиву нам відвагу у відкритих діях. Щодо виховання, то противники наші ще з дитинства загартовуються в мужності тяжкими вправами, ми ж провадимо невимушений спосіб життя і все-таки з не меншою відвагою йдемо на боротьбу з рівносильним противником. І ось доказ цьому: лакедемонці йдуть війною на нашу землю не одні, а з усіма своїми союзниками, тоді як ми одні нападаємо на чужі землі і там, на чужині, легко перемагаємо здебільшого тих, хто захищає своє добро. Ніхто з ворогів не зустрічався ще з усіма нашими силами в усій їх сукупності, тому що в один і той же час ми піклуємось і про наш флот, і на суші висилаємо наших громадян у багатьох справах. Коли в сутичці з якою-небудь частиною наших військ вороги здобувають перемогу над нею, вони чваняться, начебто відбили усіх нас, а зазнавши поразки, кажуть, що переможені нашими сукупними силами. Хоч ми й охоче зва­жуємося на небезпеки, скоріше внаслідок байдужого ставлення до них, ніж із звички до тяжких вправ, скоріше з хоробрості, властивої нашому характерові, ніж вказаної законами, все ж наша перевага полягає в тому, що ми не втомлюємо себе перед­часно майбутніми незгодами, а зазнавши їх, показуємо себе муж­німи не менше, ніж наші противники, що проводять час в по­стійних трудах. І з цієї, і ще з інших причин держава наша гідна подиву.

(40). Ми любимо красу без вибагливості і мудрість без зні­женості; ми користуємося багатством як зручним засобом для діяльності, а не для вихваляння словами, і зізнаватися в бідності для нас не є ганебною річчю, навпаки, далеко ганебніше не ви­биватися з неї працею. Тим самим особам можна у нас турбу­ватися про свої домашні справи і займатися справами держав­ними, та й громадянам, які віддалися іншим справам, не є чужим розуміння справ державних. Тільки ми одні вважаємо не вільним від занять і трудів, але некорисним того, хто зовсім не бере участі в державній діяльності. Ми самі обговорюємо наші дії й намагаємося правильно оцінити їх, не вважаючи промови чимось шкідливим для справи; більше шкоди, на нашу думку, йде від того, коли приступати до виконання необхідної справи без попереднього її з'ясування в обговоренні. Перевага наша полягає також і в тому, що ми виявляємо і найбільшу увагу, і зріло об­мірковуємо задуманий захід, у інших, навпаки, незнання викликає відвагу, а міркування — нерішучість. Найсильнішими натурами повинні, по справедливості, вважатися ті люди, які цілком чітко знають і страхіття, і насолоду життя; і коли це не примушує їх відступати перед небезпеками. Так само у стосунках людини з людиною ми діємо протилежно більшості: друзів ми здобуваємо не тим, що дістаємо від них послуги, а тим, що самі їх робимо. Той, що зробив послугу, – надійний друг, бо своєю протилеж­ністю до того, хто дістав послугу, зберігає в ньому почуття вдяч­ності; навпаки, людина обдарована добром, менш чутлива: вона знає, що їй треба буде повернути послугу, як обтяжуючий її борг, а не з почуття вдячності. Ми одні чинимо благодійність безбоязно, не стільки розраховуючи на вигоду, скільки з довір'я, яке грунтується на свободі.

Кажучи коротко, я стверджую, що вся наша держава – центр освіченості Еллади; кожний може, мені здається, пристосуватися у нас до численних видів діяльності і, виконуючи свою справу, гарно і вміло, найкраще може досягнути для себе найбільшого задоволення. Що все сказане — не гучні слова з приводу даного випадку, а суща істина, доводить саме значення нашої держави, здобуте нами саме завдяки цим властивостям.

...Ми змусили нашою відвагою всі моря і всі землі стати для нас доступними, ми скрізь спорудили вічні пам'ятники вчи­неного нами добра і зла. У боротьбі за таку державу віддали своє життя ці воїни, вважаючи обов'язком честі залишитися їй вірними, і кожному з тих, хто залишився живим, слід бажати трудитися заради неї”.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ПЕРИКЛА