- •В.О. Балух
- •Передмова
- •Методичні рекомендації до проведення практичних занять з історії античної цивілізації
- •Тема 1. Греція в XI - іх ст. До н.Е.
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Господарський лад передполісного періоду а ) землеробство і землеволодіння
- •Б) виноградарство, садівництво, маслинництво
- •В) тваринництво
- •Ремесло і торгівля а) ремісничі професії
- •Б) зброя та її виготовлення
- •В) ювелірне мистецтво
- •Г) будівельна справа
- •Д) виробництво шкіри
- •Е) ткацтво
- •Є) торгівля
- •Органи управління і соціальна структура а) р і д
- •Б) розклад родових відносин
- •В) народні збори
- •Г) рада старійшин
- •Д) б а с и л е ї
- •Рабство а) джерела рабства
- •Б) заняття і становище рабів
- •Тема 2. Утворення афінської демократії план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Т е к с т и д ж е р е л
- •Розклад родового ладу в Аттиці, розорення селянства, посилення влади
- •Родової знаті
- •Фукідід. Історія, і, 2.
- •Фукідід. Історія, II, 15
- •Виступ м е н е с т е я плутарх. Тесей, 32, 35
- •Езоп. Хлібороб і його діти
- •Аристотель. Афінська політія, II, 2
- •З м о в а к і л о н а фукідід. Історія, і, 126
- •Закони д р а к о н т а
- •Р е ф о р м и с о л о н а аристотель. Політика, іі.
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Плутарх. Солон, 3
- •Солон. Елегії
- •Напис про виведення колонії на о. Саламін (сер. Vі ст. До н.Е.) постанова афінських народних зборів
- •Тиранія пісистрата геродот. Історія, і, 59
- •Аристотель. Економіка, іі.
- •Фукідід. Історія, vі
- •Фукідід. Історія, і
- •Аристотель. Афінська політія, хіх
- •Р еформи клісфена геродот. Історія, V
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Аристотель. Політика, ііі, 1,10
- •Філохор. Фрагмент
- •Плутарх. Аристид, 17
- •Тема 3. Економічний розвиток греції в
- •V ст. До н.Е. План
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Соціально-економічний розвиток Афін у V ст. До н.Е.
- •Плутарх. Перикл, 11 - 12
- •Фукідід. Історія, іі, 13
- •Розвиток рабства в Афінах
- •Плутарх. Перикл, 16
- •З „життя софокла”, 126
- •Зі схолій до „вершників” аристофана, 44
- •Діонісій галікарнаський. Фрагмент
- •Лісій. Промови, XII, 19
- •Фукідід. Історія, VII, 27; VIII, 40
- •Тема 4. Афінська демократія в період її розквіту план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Т е к с т и д ж е р е л
- •Державний устрій Афін за Ефіальта-Перикла
- •Аристотель. Афінська політія, іі, 43-59, 61-62.
- •Порядок обрання посадових осіб. Рада 500 і народні збори.
- •Рада і адміністрація
- •Архонти
- •Посади, які обираються підняттям рук
- •Вибори жеребкуванням, платня. Повторність заміщення посад
- •Аристотель. Афінська політія, II
- •Еліан. Різні історії, VI, 10
- •Напис про заснування афінської колонії бреї у фракії
- •Афіни та їхні союзники фукідід. Історія, і, 97—99
- •Плутарх. Аристид, 24
- •Понтійська експедиція Перикла плутарх. Перикл, 19 - 21
- •Тема 5. Греція в першій половині іv ст. До н.Е. План
- •Реферати:
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Теоретичне обґрунтування рабства аристотель. Політика, іі, 1252 а – 1254 б
- •Платон. Закони, VI, 5, 757а; VI, 19, 777а – 778а
- •Поневолення полонених
- •Ксенофонт. Грецька історія, і, 6
- •Плутарх. Нікій, 29
- •Демосфен. Проти нікострата, liii
- •Демосфен. Проти евбуліда, lvii
- •Продаж землі ісей. Про спадок філоктемона
- •Ісей. Про спадок менеклея
- •Ісей. Про спадок дікеогена
- •Ісей. Про спадок аполлодора
- •Лісій. На захист ференіка з приводу спадку андрокліда, хlіі
- •Лісій. Промова проти хлібних торгівців, ххіі
- •Політичні наслідки Пелопоннеської війни.
- •Відновлення демократії
- •Встановлення спартанської гегемонії плутарх. Лісандр, 13
- •Другий Афінський морський союз
- •Тема 6. Земельні відносини в елліністичних державах план
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Присвоєння діадохами царських титулів юстин. Епітоми, хv, 1-2
- •Поземельні відносини в елліністичних державах Папірус 257/56 рр. До н.Е. З Філадельфії Аполлонію
- •Папірус 256 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 256 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 253/2 р. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус 235/4 р. До н.Е. З Арсиноїтського нома
- •Папірус ііі ст. До н.Е. З Філадельфії
- •Папірус сер. Ііі ст. До н.Е. З Філадельфії
- •Інструкція економу (копія)
- •Загострення соціальної боротьби у грецьких полісах Афіней, VI, 272 є – 273 а.
- •Елліністична Спарта плутарх. Агіс, 3-20
- •Плутарх. Клеомен, 1-3, 7, 11.
- •Тиранія набіса полібій. Всесвітня історія, іv, 81
- •Полібій. Всесвітня історія, хііі, 6-7
- •Полібій. Всесвітня історія, хvі, 13
- •Тема 7. Римське суспільсво за законами хіі таблиць план
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел
- •Таблиця іі
- •Таблиця ііі
- •Таблиця іv
- •Таблиця V
- •Таблиця vі
- •Таблиця vіі
- •Таблиця viiі
- •Таблиця іх
- •Таблиця х
- •Таблиця хі
- •Таблиця хіі
- •Тема 8. Аграрний рух у римі в іі ст. До н.Е. Та реформи братів гракхів
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Становище селянства в Італії в другій половині III — на початку II ст. До н.Е. Аппіан. Громадянські війни, і, 7—8
- •Аграрний законопроект Тиберія Гракха аппіан. Про громадянські війни, і, 9—11, із
- •Плутарх. Тиберій гракх, 8 – 21
- •Гай Гракх та його діяльність
- •Плутарх. Гай гракх, 4-18
- •Наслідки аграрно-демократичних реформ братів Гракхів веллей патеркул, II, 2, 3, 6, 7
- •Тема 9. Повстання рабів під проводом спартака план
- •Реферати
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Джерела рабства та становище римських рабів у і ст. До н. Е. Лівій. Історія рима від заснування міста, xlv, 34
- •Плутарх. Марк катон, 21
- •Полібій. Історія, IV, 38
- •Катон. Про землеробство, 56—59, 104
- •Аппіан. Громадянські війни. І, 7
- •Плутарх. Красс, 2
- •Початок і хід повстання під проводом Спартака. Рушійні сили і програма повсталих плутарх. Красс, 8 – 10
- •Аппіан. Громадянські війни, і, 116
- •Луцій анней флор. Епітома римської історії, III, 8
- •Поразка повстання та її причини плутарх. Красс, 11
- •Тема 10. Соціальна суть принципату августа
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел октавіан август. Діяння божественного августа
- •Діон кассій. Римська історія
- •Тема 11. Виникнення та розвиток колонату в римській імперії
- •Реферати:
- •Основна література
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Виникнення колонату та становище колонів. Колумелла. Про сільське господарство, і
- •Розвиток колонатних відносин у іі – ііі ст. До н.Е.
- •Напис з Ейн-Джемала в Тунісі з часів Адріана
- •Напис з Ейн-Кусселя в Тунісі (кін. Іі – поч. Ііі ст. Н.Е.)
- •Напис з Бурунітанського сальтуса 180-183 рр. Н.Е.
- •Напис із Сепина в Італії. 168 р. Н. Е.
- •Напис із Фракії 238 - 240 рр.
- •Напис з Філадельфії в Лідії, серед. Ііі ст. Н.Е.
- •Напис із Фригії, серед. Ііі ст. Н. Е.
- •Напис з Нумідії, серед. Ііі ст. Н. Е.
- •Імператорське законодавство IV - V ст. Н. Е. Про колонів Кодекс Юстиніана хі, 63, 1. Імператор Константин, 319 р. Н.Е.
- •Кодекс Феодосія. Хі, 72.
- •Кодекс Феодосія, хіі, 1, 33. Імператори Констанцій і Констант, 342 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хі, 16, 5; Кодекс Юстиніана хі, 75, 1.
- •Кодекс Юстиніана vі, 4, 2.
- •Кодекс Юстиніана хі, 1.
- •Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 8. Імператори Валентиніан, Валент і Граціан, 371 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 68, 4. Імператори Граціон, Валентиніан і Феодосій. 379 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія х, 20, 10; Кодекс Юстиніана хі, 8, 7. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 380 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 14, 3; Кодекс Юстиніана хі, 63, 3. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 383 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 51, 1.
- •Імператори Валентиніан, Феодосій і Аркадій, 386 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 17, 2. Імператори Граціан, Валентиніан і Феодосій, 386 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 68, 5.
- •Імператори Феодосій, Аркадій і Гонорій, 393 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, хі, 50, 2. Імператори Аркадій і Гонорій, 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, хі, 48, 12. Імператори Аркадій і Гонорій. 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 11. Імператори Аркадій і Гонорій, 396 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хіv, 7, 1. Імператори Аркадій і Гонорій, 397 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія хі, і, 26. Імператори Аркадій і Гонорій, 399 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 13. Імператори Аркадій і Гонорій, 400 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 6, 3. Імператори Феодосій і Гонорій, 409 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана, і, 3, 16. Імператори Гонорій і Феодосій, 409 р. Н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 18, 1.
- •Кодекс Феодосія іі, 31, 1; Кодекс Юстиніана іv. 26, 13. Імператори Гонорій і Феодосій, 422 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 48, 18. Імператори Феодосій і Валентиніан, 430 р н. Е.
- •Кодекс Феодосія V, 3, 1; Кодекс Юстиніана і, 3, 20. Імператори Феодосій і Валентиніан, 434 р. Н. Е.
- •Новела Валентиніана 451 р. Н. Е.
- •Новела Севера іі, 465 р. Н. Е.
- •Кодекс Юстиніана хі, 69, 1.
- •Додаткова література
- •Методичні рекомендації
- •Тексти джерел Дігести Юстиніана. Кн. 23. Титул і. Про шлюбний зговір
- •§ 1. Також установлено, що можна здійснювати зговір між відсутнім і відсутньою, і це робиться повсякчас.
- •Титул іі. Про укладення шлюбу
- •Титул ііі. Про право щодо приданого.
- •Титул іv. Про договори і придане.
- •Титул V. Про маєток, який входить у придане.
- •Книга 24 Титул і. Про дарування між чоловіком і дружиною
- •Титул ііі. Яким чином придане може бути витребувано по закінченні шлюбу
- •Тестові завдання з історії Стародавньої Греції Модуль 1. Перші держави на Криті та в Ахейській Греції. Створення передумов для формування грецьких полісів
- •Тестові завдання з історії Стародавнього Риму
- •Глосарій а
- •Булевтерій – місце для засідань Ради старійшин
- •Ключі до тестових завдань з історії Стародавньої Греції
Р е ф о р м и с о л о н а аристотель. Політика, іі.
4, 1266 б. Що зрівняння власності має своє значення у суспільних відносинах, очевидно, ясно усвідомлювали і деякі давні законодавці. Так, наприклад, Солон встановив закон, що діяв і в інших державах, за яким заборонялося набувати землі в будь-якій кількості…
9, 1273 б – 1274 а. Солона деякі вважають добрим законодавцем. Він, як кажуть, повалив олігархію, яка була в той час надмірною, звільнив від рабства народ і встановив демократію „за заповітом батьків”, вдало встановивши змішаний устрій: саме ареопаг є олігархічним закладом, заміщення посад виборами – аристократичне; суд присяжних – демократичний, Солон, напевне, не ліквідував існуючих раніше закладів – раду ареопагу і обрання посадових осіб, але встановив демократію саме тим, що зробив суди присяжних з усього колективу громадян. Ось чому звинувачують деякі його: він, кажуть вони, ліквідував і перше, коли надав над усім владу суду, оскільки суд обирається жеребом. Саме коли суд набув сили, тоді народу як тирану стали догоджати і нарешті перетворили політію в сучасну демократію. Потім значення ареопагу підірвали Ефіальт і Перикл, а за участь в судах увів оплату Перикл, і згодом демагоги один за одним, діючи таким способом, поступово розвивали справу і довели до теперішньої демократії. Однак, напевне, це сталося незалежно від намірів Солона, а скоріше через збіг обставин: народ… загордився і взяв собі демагогами [вождями. – В.Б.] нікчемних людей, не зважаючи на протистояння людей благородних. Що стосується Солона, то він, напевно, мав на увазі дати народові лише найнеобхіднішу силу – саме право обирати і контролювати посадових осіб, без цих прав народ був би на становищі раба і справжнім ворогом держави. Державні посади він надав усім зайняти лише людям знатним і багатим – пентакосіомедимнів і зевгітів і так званого вершництва; четвертий клас – фети – не мав доступу до жодної вищої посади.
Аристотель. Афінська політія, II
5. Через те що існував такий державний устрій і більшість була в поневоленні у небагатьох, народ повстав проти знаті. Коли повстання після тривалої боротьби набрало гострого характеру, противники разом обрали посередником і архонтом Солона і доручили йому управління державою... Походженням і популярністю Солон був серед перших, а за майном і за своєю діяльністю належав до середнього розряду людей, як це визнано іншими, та й сам він свідчить про це в своїх елегіях, умовляючи багатіїв не піддаватися корисливості...
6. Ставши на чолі управління, Солон звільнив народ і на даний, і на майбутній час, заборонивши давати гроші в позику на боргових умовах, видав відповідні закони і скасував борги як приватні, так і державні, що називають сейсахтеєю (зняття тягаря), тому що цим ніби полегшені були страждання народу. Дехто намагається очорнити його стосовно цього. Сталося так, що Солон, збираючись провести сейсахтею, сказав про це заздалегідь кільком із знатних, а потім, як твердять прихильники демократії, ці його друзі зіпсували йому проведення цього заходу, а ті, хто хоче його зневажити, кажуть, що він і сам брав участь [в їхніх незаконних діях]. А саме, позичивши гроші, вони скупили велику кількість землі, й тому, коли було проведено скасування боргів, розбагатіли. Кажуть, що саме так з'явилися нові багачі, які згодом здавалися споконвічними багачами...
7. Солон встановив нове державне управління і нові закони, а постановами Драконта перестали користуватися, за винятком справ про вбивства. Записавши нові закони на кірбах, вони виставили їх у царському портику, і всі поклялися дотримуватися їх. А дев'ять архонтів, присягаючи перед каменем, давали обітницю поставити золоту статую, якщо порушать який-небудь з цих законів. Тому ще й тепер вони дають таку ж клятву. Солон встановив закони на сто років і впорядкував державу так. За майном він поділив громадян на чотири класи, як вони ділилися й раніше: на пентакосіомедимнів, вершників, зевгітів і фетів. Він встановив, що займати урядові посади, як-от: посади дев'яти архонтів, скарбників, полетів (здавали на відкуп державні прибутки і продавали конфісковані землі), одинадцяти(відали в’язницями) і колакретів (відали державним господарством), повинні пентакосіомедимни, вершники і зевгіти, при чому кожному надавалася посада відповідно до розмірів його майна, а фетам він полишив тільки участь в народних зборах і в судах. До класу пентакосіомедимнів повинен був належати той, хто дістає зі свого господарства 500 мір сипких і рідких (речовин) разом, до класу вершників — ті, що дістають 300 мір, як дехто говорить, ті, хто може утримати коня. Доказом вони вважають саму назву класу, що пішла начебто від цього заняття, а також і стародавні присвяти... До цього класу зевгітів належали ті, що діставали всього 200 мір доходу. Інші належали до класу фетів і не брали участі в жодних посадах. Тому й тепер, коли у того, хто бажає бути обраним на якусь посаду, запитують, до якого він класу належить, ніхто не скаже, що до класу фетів.
8. Посади він зробив виборними за жеребом з тих, кого попереду вибере кожна з філ. А намічала кожна філа на посади дев'яти архонтів десятьох, яким ці посади й присуджувалися за жеребом. Тому-то і тепер ще зберігається такий порядок, що кожна філа намічає по десять чоловік, а з них потім обираються урядові особи за допомогою бобів. Доказом того, що він зробив посади виборними відповідно до майна, є закон про скарбників, яким користуються ще й тепер і який наказує обирати скарбників з пентакосіомедимнів. Такі закони видав Солон про дев'ять архонтів. А в давнину ареопаг призначав на кожну посаду на один рік придатних людей, викликав їх і, обговорюючи між собою [їх кандидатуру], відпускав. Філ було чотири, як і раніше, в них — чотири філобасилевси; кожна філа була поділена на три тритії і 12 навкрарій. На чолі навкрарій стояли навкрари. Цю посаду встановлено тому, що доводилося платити податки і робити інші витрати. Тому в законах Солона, навіть якими більше не користуються, часто було написано: „стягти з навкрарій” або „покрити видаток з грошей навкрарій”. Солон утворив раду чотирьохсот, по сто чоловік від кожної філи, ареопагові ж призначив охороняти закони, як і раніше, він був охоронцем державного устрою. Ареопаг охороняв взагалі дуже багато інших важливих сторін державного управління; між іншим, карав непокірних, маючи право штрафувати, карати і вносити штрафи до державної скарбниці, не записуючи, з якого приводу був знятий штраф. Крім того, він судив тих, хто організовував змову проти демократії, після того як Солон видав закон про ісангелію (обов’язок дбати про держбезпеку і повідомляти про це урядові установи). Спостерігаючи, що в місті часто бувають чвари, а деякі громадяни байдуже миряться з усім, полишаючи всьому діятися само собою, він видав особливий закон, щоб коли хто під час чвар сам не візьметься до зброї і не буде на тій чи іншій стороні, той позбувався громадянських прав і не міг брати участі в державному житті.
11. ...Обидві сторони змінили свою позицію, тому що встановлений ним порядок не відповідав їх сподіванням. Народ чекав, що він проведе повний поділ всього, а знать сподівалася, що він залишить попередній порядок або тільки його змінить. Але Солон розійшовся з тими і з іншими і, хоч мав можливість, домовившись з однією із сторін, встановити тиранію, він визнав за краще викликати ненависть тих і інших, аби тільки врятувати вітчизну і встановити найкращі закони.
12. Що це було саме так, про це не тільки всі загалом говорять в один голос, а й сам він у своїх творах згадує про це...
ПЛУТАРХ. СОЛОН, 1, 13–22, 24
1. ...Всі одностайно стверджують, що батьком його [Солона] був Ексекестид, людина, як вони кажуть, що належала за маєтком і становищем до середніх громадян, однак за походженням походила з першого по знатності дому: далеким предком його був Кодр. Про матір Солона Гераклід Понтійський (учень Платона) розповідає, що вона була двоюрідною сестрою матері Пісистрата...
13. ...Оскільки суперечності між бідними й багатими досягли на той час найвищого ступеня, держава була зовсім розхитана і здавалось, що вона може заспокоїтися і прийти до стійкого стану тільки тоді, коли встановиться тиранія. Весь простий народ перебував у боргу в багатіїв. Він обробляв у них землю, віддаючи шосту частину врожаю, і тому такі люди називалися гектоморами і фетами; або вони брали гроші під заставу своєї свободи і ставали залежними у тих, хто позичав їм гроші. Одні через такі обставини ставали рабами тут же, інших продавали на чужину. Багато хто змушений був продавати своїх дітей, жодний закон не забороняв цього, і втікати зі свого поліса через жорстокість кредиторів. Проте дуже багато людей, і до того ж найсильніших, почали сходитися разом і на зібраннях умовляти один одного не залишатися байдужими, але вибравши собі одну надійну людину в оборонці, звільнити [від боржництва] тих, що прострочили свій платіж, провести поділ землі і взагалі змінити державний устрій.
14. Тоді найбільш розсудливі з афінян, бачачи, що один Солон, вільний від будь-яких злочинів, не бере ніякої участі у несправедливостях багатіїв і не перебуває в такому скрутному становищі, як бідняки, просили його зайнятися державними справами і покласти край чварам. Проте історик Фаній з острова Лесбос згадує, що Солон вдався заради врятування держави до обману тих й інших: біднякам він потай обіцяв землі, а багатіям підтвердження існуючих боргових зобов'язань. Сам же Солон засвідчує, що він вагався прийняти на себе управління державою, побоюючись зажерливості одних і зарозумілості інших. Після Філомброта його обрали архонтом, а разом з тим примирителем і законодавцем, причому його прийняли охоче і багаті люди як людину заможну, і бідняки як людину чесну. Кажуть, що ще раніше передавали висловлену ним думку, що рівність не приводить до війни, причому вона припала до вподоби і заможним людям, і біднякам; перші сприйняли це в розумінні гідності і чесності, другі в тому смислі, що в них буде все однакове мірою і числом...
15. Першим актом його державної діяльності був закон, на підставі якого існуючі борги були подаровані і на майбутнє заборонялося давати гроші в позику „під заклад тіла”. Між іншим, за свідченням деяких авторів, в тому числі Андротіона, бідні мали задоволення з того, що Солон полегшив їх становище не ліквідацією боргів, а зменшенням процентів, і сейсахтеєю називали цей благодійний закон і водночас з ним збільшення мір і підвищення цінності грошей. Так, з міни, що складала до того сімдесят три драхми, він зробив 100 драхм; таким чином, боржники сплачували за числом ту ж суму, але за вартістю меншу; через те ті, що платили, мали велику користь, а ті, що отримували, не зазнавали жодного збитку.
Більшість, однак, авторів одностайно твердять, що сейсахтея була скасуванням боргових зобов'язань; з цим найбільше узгоджуються твори Солона...
16. Солон не догодив ні тим, ні іншим: багатих він розчарував тим, що скасував боргові зобов'язання, а ще більше бідняків, тому що не провів переділу землі, на який вони сподівалися, і не встановив повної рівності всього майна, як це зробив Лікург у Спарті...
17. ...Солон насамперед відмінив усі закони Драконта, крім законів про вбивства. Він вчинив так через жорстокість їх і суворість покарань: майже за всі вчинки було призначено одне покарання — смертна кара. Таким чином, і засуджені за бездіяльність каралися смертю, і ті, що вкрали овочі чи плоди, каралися так само, як і святотатці і людиновбивці. Тому пізніше славився вислів Демада, що Драконт написав закон кров'ю, а не чорною фарбою. Коли Драконта запитали, чому він за більшість злочинів призначив смертну кару, він, як розповідають, відповів, що дрібні злочини, на його думку, заслуговують цього покарання, а для більших він не знайшов більшого.
18. По-друге, бажаючи залишити всі вищі посади за багатими, як було
й колись, а до інших посад, у виконанні яких простий люд участі не брав, допустити і його, Солон ввів оцінку майна громадян. Тих, хто збирав [врожаю] сухих і рідких продуктів в цілому 500 мір, він поставив першими і назвав їх „пентакосіомедимнами”; другими поставив тих, хто міг утримувати коня чи збирати [врожаю] 300 мір; цих називали „ті, що належать до вершників”, „зевгітами” були названі люди третього цензу, у яких було 200 мір усіх продуктів в цілому. Всі решта називалися „фетами”, їм він не дозволив займати жодної посади. Вони брали участь в управлінні лише тим, що мали бути присутніми в народних зборах і бути суддями. Останнє здавалося спочатку малозначним правом, однак згодом стало особливо важливим, тому що більша частина важливих справ потрапляла до суддів. Навіть на рішення тих справ, які Солон передав у відання урядових осіб, він дозволив також апелювати до суду...
19. Солон склав раду ареопагу з щорічно змінних архонтів; він і сам був її членом як колишній архонт. Однак, вбачаючи в народі пиху і зарозумілість, викликані ліквідацією боргів, він запровадив другу раду, обравши до неї по сто чоловік від кожної з чотирьох філ. Їм він доручив попередньо, до рішень народу, обговорювати справи і не допускати внесення жодної справи до народних зборів без попереднього обговорення. А „верхній раді” він передав нагляд за всім і охорону законів...
20. З решти законів Солона особливо характерний і дивний закон, що вимагав позбавлення громадянських прав громадянина, який під час міжусобної боротьби не пристав ні до однієї, ні до іншої партії...
21. Солон прославився також і законами про заповіти. Раніше не можна було складати заповіти, але майно і домашнє господарство повинні були залишатися в роді небіжчика. А Солон надав право кожному віддати своє майно, кому захоче, якщо тільки у нього немає законних дітей; він вважав дружбу вищою, ніж споріднення, і особисту прихильність вищою, ніж обов'язок, і зробив майно добром власників...
22. Солон помітив, що Афіни наповнюються людьми, які постійно прибувають до Аттики звідусюди через безпечність життя на її території, а в той же час більша частина її території була бідною і неродючою, і купці, які вели морську торгівлю, нічого не привозять тим, які нічого не можуть дати взамін. Тому Солон спрямував співгромадян до заняття ремеслами і видав закон, за яким син не зобов'язаний був утримувати батька, який не віддав його у навчатися ремеслу...
24. З продуктів, які вироблялися в країні, Солон дозволив продавати за кордон тільки оливкову олію, а інші вивозити не дозволив.