167.Рентабельність підприємства та його продукції. Методи визначення і показники рентабельності.

Абсолютна сума прибутку, отримана п-вом, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності госпо­дарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отри­має п-во, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг). Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чис­того доходу п-ва, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи п-­ва, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточни­ми витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність в-ва і реалізації всієї продук­ції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність п-в, ор­ганізацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності: 1) об­числення рент-ті окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх реалізації ділимо на поточні витрати, що можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матері­альних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків). 2) Для розрахунку рівня рентабельності п-в можуть вико­ристовуватися: загальний прибуток; прибуток від основної операц. д-ті. При цьому прибу­ток зіставляється з авансованою вартістю, поточними витратами (собів-ть) або обсягом реал-ції за цінами вир-ка. 3) Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться за­гальна сума прибутку, отримана п-вами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відпові­дну галузь економіки, що зіставляється з авансованою вартістю, поточними витратами або обсягом реал-ції.

168.Система оподаткування підприємств та її призначення.

Си­с­те­ма опо­да­т­ку­ван­ня — це про­дукт ді­я­ль­но­с­ті дер­жа­ви, її ва­ж­ли­вий ат­ри­бут. Ко­ж­на дер­жа­ва фо­р­мує свою си­с­те­му опо­да­т­ку­ван­ня з ура­ху­ван­ням до­сві­ду ін­ших кра­їн, вла­с­них на­ці­о­на­ль­них осо­б­ли­во­с­тей, ста­ну еко­но­мі­ки, роз­ви­т­ку ри­н­ко­вих від­но­син, не­об­хід­но­с­ті ви­рі­шен­ня кон­к­ре­т­них еко­но­мі­ч­них і со­ці­а­ль­них за­вдань. Ста­но­в­лен­ня си­с­те­ми опо­да­т­ку­ван­ня в Укра­ї­ні по­ча­ло­ся з при­йн­ят­тям 25 че­р­в­ня 1991 р. За­ко­ну «Про си­с­те­му опо­да­т­ку­ван­ня». У ньо­му бу­ли ви­зна­че­ні прин­ци­пи по­бу­до­ви і при­зна­чен­ня си­с­те­ми опо­да­т­ку­ван­ня, пе­ре­лік по­да­т­ків, збо­рів та обо­в'я­з­ко­вих пла­те­жів, пла­т­ни­ки та об'­єк­ти опо­да­т­ку­ван­ня.

Си­с­те­ма опо­да­т­ку­ван­ня — це су­ку­п­ність по­да­т­ків і збо­рів, тоб­то обо­в'я­з­ко­вих пла­те­жів у бю­дже­ти рі­з­них рі­в­нів, а та­кож у дер­жа­в­ні ці­льо­ві фо­н­ди

.За­ко­ном «Про си­с­те­му опо­да­т­ку­ван­ня» ви­зна­че­но та­кі ва­ж­ли­ві прин­ци­пи її по­бу­до­ви: а)сти­му­лю­ван­ня під­при­єм­ни­ць­кої ви­ро­б­ни­чої ді­я­ль­но­с­ті та ін­ве­с­ти­цій­ної ак­ти­в­но­с­ті; б)обо­в'я­з­ко­вість; в)рі­в­но­зна­ч­ність і про­по­р­цій­ність; г)рі­в­ність, не­до­пу­щен­ня будь-­яких про­явів по­да­т­ко­вої дис­кри­мі­на­ції; д)со­ці­а­ль­на спра­ве­д­ли­вість; е)ста­бі­ль­ність; ж)еко­но­мі­ч­на об­гру­н­то­ва­ність; з)рі­в­но­мі­р­ність спла­ти; і)ком­пе­те­н­т­ність; к)єди­ний під­хід; л)до­сту­п­ність. Су­с­пі­ль­не при­зна­чен­ня по­да­т­ків ви­яв­ля­єть­ся в тих фу­н­к­ці­ях, які во­ни ви­ко­ну­ють. Най­більш по­ши­ре­ним є по­гляд, що по­да­т­ки ви­ко­ну­ють дві ос­но­в­ні фу­н­к­ції — фі­с­ка­ль­ну (мо­бі­лі­за­ції ко­ш­тів у роз­по­ря­джен­ня дер­жа­ви, фо­р­му­ван­ні центра­лі­зо­ва­них фі­нан­со­вих ре­сур­сів для ви­ко­нан­ня дер­жа­в­них фу­н­к­цій) та ре­гу­лю­ючу (вплив по­да­т­ків на рі­з­ні сто­ро­ни ді­я­ль­но­с­ті су­б'єк­тів го­с­по­да­рю­ван­ня: 1. Ви­зна­чен­ня об'­єк­та опо­да­т­ку­ван­ня; 2. Ви­зна­чен­ня дже­рел спла­ти по­да­т­ків; 3. Уста­но­в­лен­ня роз­мі­ру ста­вок по­да­т­ків і ме­то­ди­ки їх роз­ра­ху­н­ку. 4. Уста­но­в­лен­ня те­р­мі­нів спла­ти по­да­т­ків. 5. На­дан­ня по­да­т­ко­вих пільг. 6. За­сто­су­ван­ня штра­ф­них са­н­к­цій за по­ру­шен­ня по­да­т­ко­во­го за­ко­но­дав­ст­ва су­б'єк­та­ми го­с­по­да­рю­ван­ня).