101.Основи і методи розмежування доходів між бюджетами.

Розмежування доходів між бюджетами має забезпечити надійність і стабільність доходної бази бюджетів усіх рівнів. При цьому можливості мобілізації доходів на кожному рівні повинні безпосередньо залежати від зусиль відповідних органів влади та управління. Вони повинні також мати дієві важелі впливу на забезпечення надходження закріплених за ними податків, на платників цих податків. Інакше вони не зможуть вести ефективну фінансову політику в сфері доходів і будуть повністю залежні від некерованих ними процесів.

Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має у своїй основі принцип фінансової децентралізації.

Розподіл доходів базується на нормативно-правовому забезпеченні адміністративно-територіальних одиниць джерелами доходів, які поділяються на : - загальнодержавні , - місцеві

Вихідними принципами формування доходів бюджету є:

• фіскальна ефективність;

• економічна ефективність

• соціальна справедливість

Розмежування доходів між бюджетами може проводитись методами.

1) закріплення за кожним бюджетом певних доходів. Він властивий, насамперед, бюджетному устрою, що виходить з принципу автономності. Закріплення може встановлюватись шляхом повної передачі того чи іншого доходу у конкретний бюджет, чи шляхом встановлення нормативів розподілу окремих доходів між двома чи декількома бюджетами. Нормативи можуть встановлюватись як у твердо фіксованих розмірах в процентах від загальної суми надходжень, так і шляхом розподілу ставок податків.

2) встановлення системи бюджетного регулювання, тобто проведення відрахувань до бюджетів нижчих рівнів виходячи з їх потреб. При цьому всі доходи поділяються на дві групи: закріплені і регулюючі. Закріплення окремих доходів в цілому проводиться аналогічно, як і при попередньо розглянутому методі. Від регулюючих доходів щорічно встановлюються для кожного бюджету індивідуальні нормативи з метою збалансування цих бюджетів, або вирівнювання їх доходної бази. Бюджетне регулювання є способом централізованого керівництва в сфері складання, затвердження і виконання бюджету.

Розподіл доходів базується на нормативно-правовому забезпеченні адміністративно-територіальних одиниць джерелами доходів, які поділяються на :

- загальнодержавні (закріплені- повністю чи частково надходять до даного бюджету; регулюючі – від яких встановлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб, регулюються щорічно).

- місцеві – закріплюються за місцевими бюджетами відповідно до того, який орган їх встановлює. Це податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збір за місця для паркування транспортних засобів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, туристичний збір, єдиний податок.

102.Міжбюджетні відносини і необхідність їх правового регулювання.

Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання таких відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Правове врегулювання міжбюджетних відносин здійснюється розділом 4 Бюджетного кодексу України.

Організц. форми міжб відносин

1. Бюджетний/фіскальний унітаризм;

2. Бюдж/фіск федералізм

Форми взаємовідносин між бедж.

1.субсидіювання―виділеннякоштів з бюдж.вищого рівня бюдж. Нижчого. Види: субсидія (грош допомога нижч б для реалізац конкретних цілей, але без необх вкладання коштів з боку отримувача), субвенція(на певну мету у визначеному порядку, визначеному тим органом, що надав субв), дотація (міжб трансф для вирівнюв доходної спроможн бюджету);

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджетудо іншого

2.вилучення коштів ― передача кошітв з бюджету нижчого рівня до бюдж вищ рівня, коли доходи б нижч рівня перевищують його запланов видатки;

3.взаємні розрахунки ― розрахунки між бюджетами різних рівнів під час виконання бюджету протягом року; .

4.Бюджетні позички ― тимчасова передача коштів одного бюджету до іншого у зв’язку з виникненням касового розриву.

Система міжбюджетних трансфертів, визначена Бюджетним кодексом України, включає в себе кошти, які безоплатно І безповоротно передаються з одного бюджету до Іншого. Розмір цих трансфертів затверджується Верховною Радою України у Законі ,Про Державний Бюджет України" на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного становища території.

Розрізняють такі види міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам:

- дотації вирівнювання (міжбюджетні трансферти на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який їх отримує);

- субвенції на здійснення програм соціального захисту, виконання інвестиційних проектів;

- субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Важливою передумовою створення ефективної системи міжбюджетних відносин є розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіонів, визначення механізмів активізації регіональної економічної політики, реалізації цілеспрямованих заходів щодо реструктуризації економіки територій, у тому числі шляхом надання трансфертів місцевим бюджетам згідно з критеріями економічної ефективності.

При розподілі доходів між різним рівнями бюджетів одним з головних принципів є максимальне забезпечення кожної ланки бюджетної системи стійкими, регулярними надходженнями коштів, необхідних для реалізації наданих повноважень щодо вирішення задач комплексного розвитку територій. Такий підхід здатний сприяти розширенню самостійності місцевих органів влади у складанні і виконанні своїх бюджетів та посилити їх вплив у регіонах на виробництво, доходність і рентабельність суб'єктів господарювання - платників податків. Ці питання знайшли своє вирішення у Бюджетному кодексі України. У цьому документі передбачено децентралізувати систему державних фінансів, при якій доходи і видатки місцевих бюджетів повинні формуватися на підставі чітких бюджетних правил. Завдяки такому підходу фінансування має здійснюватися на стабільній основі, а процес прийняття бюджетних рішень стане більшою мірою відкритим і досконалим.