163.Доходи від інвестиційної діяльності та фінансових операцій.

Інвестиційна діяльність п-ва- це діяльність, пов’язана з вкладанням коштів в необоротні активи та поточні фінансові інвестиції.

До складу доходів від інвестиційної діяльності належать доходи від:

♦ реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів

(основних засобів, нематеріальних активів тощо), майнових комплексів;

♦ неопераційних курсових різниць;

♦ безоплатно одержаних необоротних активів;

♦ інші доходи від звичайної діяльності.

♦ отримані дивіденди

Прибуткове інвес­тування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку. Купуючи акції, облігації інших п-в, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в п-ва мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних па­перах (державних облігаціях, казначейським зобов'язаннях). Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого п-ва, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фі­нансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, ко­трі очікуються п-вом у майбутньому, а не рівнем дивіден­дів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того п-ва, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи. П-вам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше пого­дитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечу­ється стабільність і тривалість їх отриманню. Тимчасово вільні грошові засоби п-ва можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток. депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Фінансова діяльність – це діяльність, пов’язана зі зміною обсягів та структури капіталу п-ва.

П-ва отримують доходи від таких видів фінансової дія­льності:1)придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;2)продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;3)цільові грошові вклади;4)валютні операції;5)пайові внески, часткова участь у діяльності інших п-в;6)надання позик;7)лізингові операції. Важливий напрямок фінансової діяльності п-ва за рин­кової економіки — це раціональне використання вільних фінансо­вих ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть п-ву додатковий прибуток.

Доходи:

-отриманні % за позиками

- дохід від курсових різниць (від розміщ ЦП)

164.Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності під-ва.Формування і розподіл з прибутку

Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реа­лізованої, готової до розподілу. П-во одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі­зована і набере грошової форми. Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необ­хідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорі­єю. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері в-ва й розподілу ва­лового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фі­нансово-господарської діяльності п-в як суб'єктів господа­рювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу бага­тьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку п-в залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи п-ва, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собіварто­сті продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визна­чення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Отже, на формування абсолютної суми прибутку п-ва впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-госпо­дарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установ­лені законодавством умови обліку фінансових результатів. Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні.

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків; та ін..