258.Сутність прямого методу аналізу руху грошових коштів, способи його здійснення, переваги та недоліки.

Прямий метод ґрунтується на русі грошових коштів по рахунках підприємства. Через прямий метод в звіті розкриваються абсолютні суми надходжень і втрачань грошових коштів. Сутність прямого методу полягає в складанні потоку грошових коштів за даними бухгалтерського обліку, в першу чергу, Головної книги. При цьому методі поступово накопичуються надходження та витрачання грошових коштів за видами в розрізі видів діяльності (звичайної, надзвичайної, операційної, фінансової, інвестиційної) і в результаті отримуються дані про зміни залишку грошових коштів за певний період.

Переваги методу полягають у тому, що він дає змогу:

визначити основні джерела притоку і напрями відтоку грошових коштів;

робити оперативні висновки про достатність коштів для платежів за поточними зобов’язаннями;

встановлювати взаємозв’язок між обсягом реалізації продукції та грошовою виручкою за звітний період;

ідентифікувати статті, що формують найбільший притік і відтік грошових коштів;

використовувати отриману інформацію для прогнозування грошових потоків;

контролювати всі надходження і напрями витрачання грошових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов’язаний з регістрами бухгалтерського обліку (Головною книгою, журналами-ордерами та іншими документами).

Недолік: прямий метод не розкриває зв’язку отриманого фінансового результату з величиною ГК п-в.

259.Сутність непрямого методу аналізу руху грошових коштів, послідовність та правила його здійснення.

У фінансовому аналізі використовують непрямий метод. Сутність якого полягає в перетворенні величини прибутку в величину грошових коштів.

При непрямому методі фінансовий результат перетворюється у величину ГК за допомогою процедур коригування.

Непрямий метод – за яким чистий прибуток (збиток) коригується відповідно до впливу:

  операцій негрошового характеру;

  будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

  будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх виплат грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

  статей доходу або витрат, пов’язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.

Згідно з непрямим методом Звіт про рух грошових коштів починається з показника чистого прибутку, який наведено у Звіті про фінансові результати. Наступним кроком є коригування цього показника (шляхом додавання чи вирахування) на величину доходів та витрат, які є наслідком негрошових операцій. 

Існує певна послідовність таких коригувань: 1)встановлюють відповідність між фінансовим результатом і власними оборотними коштами для цього усувають вплив на фінансовий результат: а)операцій нарахування амортизацій; б)операцій із вибуттям об’єктів довгострокових активів. 2)коригування установлюють відповідність зміни оборотного капіталу грошовим коштам. Необхідно визначити як зміни по кожній статті оборотного капіталу на стан ГК п-ва, Для цього вивчається механізм впливу на рух ГК операцій які відображаються на активних і пасивних рахунках. Існує правило коригування процедур при розрахунку величини чистого грошового потоку від господарської діяльності. Збільшення залишків по статтям поточних активів повинно бути виключено, а зменшення додано до показника чистого прибутку. Збільшення залишків по статтям поточних пасивів повинно бути додано, а зменшення виключено з величини ЧП. 3)проводять додаткові коригувальні процедури, що пов’язані з використанням ЧП (штрафи, сплата дивідентів).