304.Види страхової реклами та вимоги до неї.

Реклама — це платне, спрямоване на певну категорію потен­ційних споживачів повідомлення, що здійснюється через засоби масової інформації чи будь-яким іншим способом публічного звертання й агітує на користь певного товару, марки, фірми, осо­бистості тощо .

Головні засоби поширення реклами:

1. Реклама у пресі. 2. Друкована реклама. 3.Реклама засобами мовлення. 4. Поштова реклама. 5. Зовнішня реклама. 6. Кіно-, відеореклама — кіно-, відеофільми; слайд-фільми; поліекранні фільми. 7. Реклама на транспорті. 8. Реклама на місці продажу.

Вибір конкретних засобів, за допомогою яких страховик рекламуватиме себе та свої послуги, залежить від спеціалізації страховика, місця його розташування, здійснюваних ним видів страхування та його фінансових можливостей.

За способом вираження реклама може бути «жорсткою» та «м'якою».

«Жорстка» реклама за своїм змістом близька до методів стимулювання продажу і часто їх супроводжує. Така реклама має короткострокові цілі, вона намагається впливати на споживача так, щоб спонукати його до негайної купівлі. У рекламі страхових послуг для таких цілей використовуються анкети, які можна заповнити на місці, а на підставі такої анкети оформити згодом страховий поліс. Така реклама називається ще рекламою прямої дії.

«М'яка» реклама не тільки розповідає про страхові послуги, запропоновані компанією, а й створює навколо продуктів цієї компанії та самої компанії сприятливу атмосферу фінансової стабільності, гарантії виплат та професіоналізму. Така реклама викликає певні асоціації, які змушують потенційного споживача спочатку погодитися на купівлю, внутрішньо підготуватися до неї, а вже потім купити страховий поліс.

Серед критеріїв ефективності будь-якої рекламної кампанії, в тому числі й реклами страхових послуг, фахівці вирізняють:

• ступінь відповідності образу, що його рекламодавець має намір створити стосовно свого товару;

• доступність аудиторії, якій призначається ця реклама;

• схожість із думкою аудиторії (подолати стереотипи мислення дуже важко, дисонанс із думкою аудиторії може згубно позначитися на ефективності реклами);

• правдивість — нічого не перебільшувати;

• оригінальність з додержанням важливого балансу: реклама має залишити в аудиторії враження про продукт, а не про власну оригінальність;

• розпізнавання: ті, кому призначена реклама, мають установити її зв'язок з продуктом, що рекламується;

• комплектність: усі частини реклами мають бути пов'язані одна з одною, а також із рештою дій, підпорядкованих рекламній меті;

• своєчасність: можна використовувати рекламу та її ідею доти, доки вона лишається дієвою та не набридла — важливо вчасно відмовитися від реклами.

305.Контроль з боку страхових компаній та держави за реалізацією страхових послуг.

Страх ринок в Укр цивілізований і страх послуги над-ся строго у відп-ті з норматив-ми докум-ми на правовій основі. Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:

* Конституцією України;

* міжнародними угодами, які підписала й ратифікувала Україна;

* Цивільним кодексом України;

* Законами та постановами Верховної Ради України;

* Указами та розпорядженнями Президента України;

* декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

* нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юстиції України;

* нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

* нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або Уряду України.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

Законом України "Про страхування" визначені такі основні функції органу нагляду:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) проведення перевірок страховиків та страхових посередників щодо дотримання ними законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності.

6) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності;

7) узагальнення практики страхової діяльності, розробка та подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність;

8) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності;

9) участь у міжнародному співробітництві і сфері страхування та перестрахування.

В страх компаніях існує внутрішній контроль за реал-цією страх послуг, який проводять керівники підрозділів, правління, бухгалтерія і фін підрозділи. Це контроль за правильністю укладання договорів, виплатою страх відшкодування, дотриманням законодавства

306.Асортимент страхових послуг, що пропонуються в Україні фізичним і юридичним особам.

Страх. послуги, які над. юридичним особам такі: - страх. майна; - страх. автотранспортних засобів; -страх. буд.-монтажних ризиків; -страх. вантажів; -страх. авіаційних ризиків - страх. с/г ризиків - страх. відповідал. -страх. морських ризиків - особисте страх. -обов’язкове страх сивіл відповідал. - страх. фін ризиків.

Страх. послуги фізичним особам можна поділити на такі групи : - страх життя, здоров’я та працезд фіз ос; - страхув. майна фіз. осіб; - страхув. відповідал. фіз осіб.

Страх. послуги в Укр. класифік. таким чином:

—за спеціалізацією страховика: страх. послуги зі страхув. життя (довгострок.), страх. послуги із загальних (ри­нкових) видів страхув. (короткострок.), страх. послуги з перестрахув.;

— за об'єктами страхув.: страх. послуги з майнового страхув., особистого страхув., зі страхув. відповідал.;

—за формою провед.: обов’язк. та добровіл. страх. послуги;

—за вимогами законодавства для цілей ліцензув.: види добровіл. та обов’язк. страхув., які визначені, від­повідно, статтями 6 і 7 ЗУ «Про страхув.».

Зараз страхові компанії пропонують цілий ряд страхових послуг відповідно до отриманих ними ліцензій:

 страхування життя:

• страхування дітей • страхування пенсій • весільне страхування • довічне страхування

 загальні види страхування:

• страхування майна юридичних осіб:

 страхування залізничного, наземного (крім залізничного), повітярного та авіаційного транспорту

 страхування вантажів та багажу  страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ

 страхування кредитів  страхування інвестицій  страхування фінансових ризиків

 страхування судових витрат  страхування виданих та прийнятих гарантій

• страхування майна фізичних осіб:

 страхування автомобілів  страхування будівель  страхування домашніх тварин  страхування майна на подвірї  страхування домашнього майна

• страхування відповідальності:

 страхування відповідальності власників наземного, повітряного та водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)

• страхування від нещасних випадків

 індивідуальне страхування  колективне страхування  страхування пасажирів  страхування дітей

 страхування туристів

• медичне страхування