1. Аналіз складу та структури

2. Оцінка оптимальності потреби

3. Аналіз джерел формування ОА

4. Оцінка маневрування

5. Оборотність

6. аналіз запасів, ДЗ, грошових коштів

7. аналіз ефективного використання ОА.

Основна інформація для аналізу ОА- фін звітність.

Методи – графічний, аналітичний, розрахунково-аналітичний та ін.

Інструментарій – показники:сума власних оборотних коштів, показники оборотності, тривалості обороту, коефіцієнт завантаження оборотних коштів, їх ефективності та рентабельності, абсолютне та відносне вивільнення, забезпечення власними оборотними коштами, коефіцієнти ліквідності, рентабельності, розрахунок нормативу запасів, оцінка дебіторської заборгованості.

248.Методи розрахунку фінансово-експлуатаційної потреби в оборотному капіталі.

Період часу, впродовж якого готівкові ресурси відсутні у підприємства називається фінансовим циклом або часом оборотності оборотних засобів. На його основі можна розрахувати фінансово-експлуатаційні потреби підприємства (ФЕП), або інакше кажучі потребу в чистому оборотному капіталі. Остання розраховується як різниця між сумою засобів, вкладених у запаси сировини, готової продукції, дебіторську заборгованість і величиною кредиторської заборгованості, або, інакше кажучи, як різниця між поточними активами і поточними пасивами. На величину цієї потреби впливає ціла низка факторів, таких як продовжуваність виробничо-збутового циклу, сезонність виробництва, темпи росту виробництва, ринкова кон’юнктура, величина і норма доданої вартості і.т.п. Фінансово- експлуатаційні потреби підприємства можна розраховувати різними методами:

-різниця між поточними активами (без грошових коштів) і товарною кредиторською заборгованістю;

-різниця між коштами, що мобілізовані у запасах сировини, готової продукції, а також дебіторською заборгованістю, і сумою комерційного кредиту постачальників;

-частина чистих оборотних ативів, що не перекрита ні власними коштами, ні кредиторською заборгованістю, ні довгостроковими кредитами;

-нестача власних оборотних коштів;

-дірка у бюджеті підприємства;

-потреба в короткостроковому запозиченні.

Задача фінансового менеджера – перетворення ФЕП у від’ємну величину:

ФЕП=запаси сировини і готової продукції+дебіторська заборгованість-кредиторська заборгованість.

Звідси видно, що є для підприємства позитивним у плані зменшення ФЕП, а що – негативним.

Широко відомий на практиці метод визначення (ФЕП) у відсотках до виручки від реалізації. Наприклад, якщо величина ФЕП дорівнює 40%, це означає, що підприємство 146 днів на рік (365х0,4) працює лише на покриття своїх експлуатаційних потреб. Тривалiсть фiнансового циклу (ТФЦ) у днях обiгу розраховується за формулою: ТФЦ = ТОЦ - ЧОК = ЧОЗ + ЧОД - ЧОК, де ТОЦ – тривалiсть операцiйного циклу, ЧОК – час обiгу кредиторської заборгованостi, ЧОЗ – час обiгу виробничих запасiв, ЧОД – час обiгу дебiторської заборгованостi, де Т – тривалiсть перiоду, за яким розраховуються середнi показники (як правило, рiк, тобто Т=365) Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фiнансовi ресурси омертвленi в запасах i дебіторській заборгованостi. Оскiльки пiдприємство оплачує рахунки постачальникiв з тимчасовим лагом, час, протягом якого грошовi засоби вилученi з обiгу, тобто фiнансовий цикл, менший операцiйного на середнiй час обiгу кредиторської заборгованостi. Скорочення операцiйного i фiнансового циклiв розглядається як позитивна тенденцiя. Якщо скорочення операцiйного циклу може бути здiйснено за рахунок прискорення виробничого процесу i обiгу дебiторської заборгованостi, то фiнансовий цикл може бути скорочений як за рахунок даних факторiв, так i за рахунок деякого некритичного сповiльнення обiгу кредиторської заборгованості.

Потреба в нематеріальних активах визначається виходячи з технології здійснення операційного процесу. Потреба в оборотному капіталі, що авансується в запаси ТМЦ кожного виду, визначається шляхом множення одноденного їх витрачання на норму запасу в днях. Потреба в грошових активах визначається на основі наступного їх використання на розрахунки по оплаті праці, по різних платежах тощо. Потреба в інших активах визначається методом прямого розрахунку по окремим їх різновидам з урахуванням особливостей підприємства. Розрахунок здійснюється окремо по оборотним і позаоборотним активам.